Не зважаючи на ситуацію у Криму, Іван Семенюк знову збирається туди на роботу. Фото Олега Дзем'юка Вмілі руки та добра праця кличе майстра туди, де є робота. Так сталося, що у розпал революційних подій Івана Семенюка у складі бригади запросили у місто Саки в Крим, щоб зводити котеджі для одного із депутатів кримського парламенту. Перший об’єкт здали ще наприкінці минулого року, а всередині лютого — поїхали знову продовжувати будівництво.
За іронією долі, саме у цей час у Криму розпочалися сумнозвісні події із захоплення влади російськими окупантами.
— Багато мешканців міста Саки відкрито висловлювали своє бажання приєднатися до Росії, — розповідає Іван Семенюк. — І в цьому нічого дивного немає, адже 60% мешканців Сак є етнічними росіянами. Та переважно кримці, як на мене, пасивно поставилися до референдуму з приєднання до Росії. Мовляв, це питання вирішувалося у високих кабінетах і простих мешканців особливо ніхто не запитував, якої вони думки.
Співрозмовник також скептично ставиться до самого референдуму, адже визнає, що результати були відомі наперед, і навіть ніскільки не здивувався, що на деяких дільницях явка перевищувала 100%.
Зі слів Івана Семенюка, чимало кримців просто купилися на обіцянки росіян про підвищення зарплат, а особливо — пенсіонери, яким пообіцяли ледь не втричі підняти пенсії.
— Багатьох кримських татар росіянам теж вдалося розвести, а більш непокірних, можливо, залякати, — переконаний Іван Семенюк. — Як результат, декілька мітингів спротиву, і все… Таке враження, що татари змирилися, або, принаймні, так воно виглядає.
Ще напередодні кримського референдуму до наших будівельників у готель підселили близько 150 озброєних до зубів російських військових. У одній їдальні харчувалися та мирно співіснували російські спецназівці та галичани.
— До нас з росіян ніхто не чіплявся, — пригадує майстер, — можливо, й знаючи, що ми — західняки. У них були власні клопоти та обов’язки, а у нас — свої. Тож, дякувати Богу, ми навіть не помітили жодного кривого погляду.
Окрім солдатів, у Саках нагадували про присутність росіян військові гелікоптери, які щодня з повітря патрулювали місто.
Про власника будівництва, на якому вони працювали, Іван Семенюк досить високої думки. Хоча йому відомо, що той їздив у Москву на підписання угоди між Росією та Кримом.
— Він — непоганий чоловік, — акцентує будівельник, — постійно турбувався про нас, запитував, чи ніхто до нас не чіпляється…
А на запитання, чи підтримує він приєднання півострова до Росії, кримський депутат відповів, що у нього в Криму серйозний бізнес, а з інакодумцями там розмова коротка.
— Можливо, він особливо і не хотів до Росії, — продовжив Іван Семенюк, — але маючи, що втрачати, він погодився. І таких, як він, в Криму багато.
Загалом співрозмовник не бачить якоїсь відчутної різниці в Криму перед і після референдуму. Прості люди живуть і далі своїми клопотами та повсякденними проблемами, не звертаючи якого кольору прапори на адміністративних будівлях.
Тим часом на півострові заблокували всі українські канали з аналогового телебачення і розпочали активне зомбування кримців побрехеньками про Україну.
— Агітація російського телебачення є дуже ефективною, — зауважує пан Іван. — Нам вистачило півмісяця подивитися російське ТВ, як у самих почалися закрадатися якісь різні сумніви… І це у нас, вихідців із Галичини, то що тоді можна говорити про кримців, які все життя перебувають під інформаційним впливом Москви.
Нещодавно до пана Івана передзвонив знайомий із окупованої території та похизувався, що Росія йому підняла пенсію на 20%, і додав — обіцяють ще. Хоча будівельник не розділяє його оптимізму і каже, що ціни в Криму на все зросли, відчувається наближення продовольчої кризи. Окрім того, півострів залежний від української води, енергоносіїв, та й туристів цього літа крицям не бачити.
Додому Іван Семенюк із колегами добирався потягом із Сімферополя.
— Там на вокзалі ходять дружинники, незрозумілі люди в камуфляжах і масках зі зброєю та міліція, — пригадує Іван Семенюк. — На щастя, нас ніхто не перевіряв. На кордоні також не обшукували, тільки українські прикордонники перевірили паспорти. На українсько-кримському кордоні воєнна ситуація: з обох сторін рови та закопані гармати.
— Плануємо після свят знову в Крим, — ділиться Іван Семенюк, — адже нас чекає новий об’єкт у Судаку.
Загалом майстер відзначає, що на Західній Україні люди живуть набагато заможніше, адже є працьовитішими. І наводить приклад, що степи в Криму — порожні та дикі, а в сусідній Херсонщині уже чимало ріллі.
— Мені дуже шкода кримців, які вперто вірять, що в складі Російської Федерації всі стануть добре жити, — підсумовує Іван Семенюк. — Відомо, що Крим майже на 70% — це дотаційний край, і не думаю, що Росія все кине і розпочне швиденько дотувати півострів.
Яремчанець усе ж не збирається покидати будівельні роботи у Криму. Хоча визнає, що великого ентузіазму туди їхати немає, але заробляти на життя треба, тим паче, що наших майстрів там дуже цінують і треба ставити на ноги трьох дітей.