Назар Торба (крайній зліва) із волонтером Віталієм Павлівим та солдатом третьої патрульної роти. Фото Оксани Пілянської До Калуша повернулися військові третьої патрульної роти Внутрішніх військ, яка дислокується у нашому місті. Нагадаємо, ще всередині березня 60% особового складу патрульної роти виїхали за призначенням командування, пройшли навчання в Ірпіні під Києвом, а потім їх літаком перекинули до Луганська.
У п’ятницю військових у Калуші зустріли представники місцевої влади, волонтери та журналісти.
“Вікна” зустрічають військового — одного із тих, хто повернувся із Луганська. Із ним — родичі, можливо, дружина. Чоловік сідає до таксі, а командир третьої патрульної роти Назар Торба пояснює: всіх, хто повернувся із Луганська, відпускають додому побачитися із рідними. До військової частини заходять ще кілька чоловіків, усі — в однакових формах, проте — різного віку. Є навіть дуже юні.
— У Луганську ми охороняли ОДА зсередини, — розповідає Назар Торба. — Наша рота отримала завдання не допустити, щоб мітингувальники увірвалися в ОДА з центрального входу.
Окрім калушан, на охороні Луганської ОДА стояли військові з інших областей України, але саме місцеві силовики, каже Назар Торба, не втримали облогу. Раніше ЗМІ повідомляли, що правоохоронці перейшли на бік мітингувальників і начепили георгіївські стрічки.
— Оборону прорвали з правого флангу, який охороняли місцева міліція та “Беркут”, — каже командир. — Дехто з оборонців піднявся на четвертий поверх. А калуська, чернівецька й івано-франківська роти залишилися внизу біля дверей і були “окільцьовані”.
У військових вимагали здати зброю. Штурм Луганської ОДА відбувся без кровопролиття. Однак, на той момент в Україні ще не було тих кривавих подій і протистоянь, які тривають сьогодні. За словами Назара Торби, лише військові із Вінниці та Івано-Франківська були озброєні. Калуські солдати мали на озброєнні щити, дерев’яні палиці та спецзасоби. Однаково, зброї ніхто не здав: військові згрупувалися на задньому дворі ОДА, а потім були передислоковані до однієї із місцевих військових частин.
ОДА штурмували місцеві, розповідає Назар Торба. І військовим у Луганську були не раді. Їх закликали не ганьбити Україну та вступитися, бо на сході самі можуть навести у себе лад.
Усі працівники Луганської ОДА про штурм були попереджені і завчасно покинули приміщення. Зрештою, це не дивно, адже про точну дату радикальних дій бойовики попередили ще за кілька днів. Усе керівництво області на момент штурму у Луганську було відсутнє: посадовці перебували у відрядженні у Києві.
БІЙ ЗНЕНАЦЬКА
Після штурму ОДА, впродовж кількох днів, військові третьої патрульної роти з Калуша охороняли місцевий відділок міліції.
— Після двох днів чергувань, 3 травня, ми поїхали на “базу”, щоб відпочити. Однак, надійшла інформація, що готується штурм і нам потрібно змінити місце дислокації, — каже Назар Торба. — Ми встигли повантажити речі в автобус, але нас — заблокували. Згідно із наказом, ми зайняли кругову оборону у військкоматі. Сепаратисти вимагали здати зброю і “вимітатися”, почали стріляти. Ми отримали команду стріляти на ураження.
Можливо, бойовики сподівалися на швидку перемогу. Але не гребували жодними засобами і вже під час бою намагалися підпалити військкомат: кидали до приміщення запалені шини та облили перший поверх бензином і підпалили. Військовим вдалося оперативно ліквідувати вогонь. На той момент, каже Назар Торба, ніхто не знав, скільки триватиме бій — добу чи три, а боєприпасів було обмаль. У результаті бою військові із Калуша не постраждали, однак, снайпер поранив строковика із Луцька. Після 4-х годин бою сепаратисти попросили про переговори — імовірно, зрозуміли, що не зможуть втримати свої позиції. Після переговорів, близько 4.30 ранку, українських військових передислокували в аеропорт Луганська.
Через протистояння солдати втратили свої речі, адже залишили їх в автобусі.
— Після того, як ми побачили, що не зможемо прорватися через блокаду, стояло питання про збереження людей, а не речей, — каже Назар Торба. — Частину багажу сепаратисти забрали собі, деякі сумки місцева влада врятувала та передала господарям, в основному — з Івано-Франківська.
Нагадаємо, із міського бюджету Калуша було виділено 12,5 тис. гривень для пошиття форми для військових третьої патрульної роти — тих, які поїхали на схід. Назар Торба відмовився говорити про те, наскільки забезпечена українська армія. Однак, про це можна судити навіть із тієї допомоги, яку надають “своїм” військовим калушани: йдеться про спальники, каремати, бронежилети. А “Вікна” вже писали про те, що українські військові не забезпечені навіть найелементарнішим.
СТРОКОВИКИ НА ПЕРЕДОВІЙ?
— Коли почався бій, я був дуже здивований “своїми” хлопцями, — ділиться Назар Торба. — Я завжди знав їм ціну. Однак, тут побачив, із яким запалом, ентузіазмом вони поводяться у бою. Вони не виказували страху. Розуміли, що вони на своїй території, на якій хтось — невідомо хто — хоче щось диктувати. Вони відстоювали свою честь, свою країну. Хоча, насправді, сепаратисти володіють серйозною новітньою зброєю.
Війну — справжню, без купюр — “скуштували” не лише військові зі стажем, контрактники, але і — молоді хлопці, строковики, які не так давно поповнили лави української армії. Їх серед тих, хто поїхав з Калуша на схід, — приблизно 30%. Однак, за словами Назара Торби, одразу після бою під військкоматом у Луганську, строковиків “перекинули” до Запоріжжя — там, де спокійніше.
Назар Торба каже: його мама досі не знає, що він їздив на схід, — не говорив, щоб не хвилювалася. Рідні вже навіть ображаються, що так довго не приїжджає додому.
Під час розмови із “Вікнами” у Назар Торби дзвонить “мобільний” — телефонує 5-річний племінник. Дитина просить швидше приїхати і купити “що хочеш”.
Наразі серед військових відбувається ротація: калуських солдатів третьої патрульної роти у “гарячих точках” підмінила військова частина зі Львова. Тимчасовий відпочинок військових із Калуша закінчився 22 травня...
