Калушани і жителі району зібрали для фронту 8 тонн необхідного. Фото Марти Галкіної 14.00. Райдержадміністрація. Зараз мають вантажити речі, зібрані жителями Калуського району, для перевезення на схід України, де дислокується 5-ий батальйон. Лиє проливний дощ.
15.00. У приміщенні РДА тісно. Тут зібралися не тільки журналісти, а і голови сільських рад Калуського району.
— Надійшов клич по селах — треба приїхати. Буде нарада , — каже Галина Пукіш, голова села Мостище. — Не знаю, навіщо потрібне.
Ходять чутки, що в країні оголошено повну мобілізацію всіх військовозобов’язаних чоловіків до армії.
Дощ почався у такий день напрочуд рішуче. Молоді хлопці і старші чоловіки стоять на вулиці. Жінки сидять усередині.
Постійно у когось дзвонить телефон, чим посилюється загальна наелектризованість.
— Дівчата, беремо каструлі, сковорідки, — жартує Галина Пукіш.
— Ми швидше чоловіків розберемося, — підказує хтось.
16.00. Машину подано до двору РДА. Чоловіки, жінки і журналісти виходять до гаражів — вантажити коробки із провіантом, медикаментами та одягом для військових.
— Ми навіть не сподівалися на таку активність людей, — каже заступник голови районної ради Михайло Срібняк. — Всі села району щось передали для військовиків. В основному, це — консервації, тушонки, сигарети, футболки та ін. Люди так зорганізувалися, що ці 5-6 тонн звезли фактично за два дні
Голова Калуської районної ради Василь Дзундза обговорює із хлопцями із Самооборони останні новини. Пояснює, що в разі війни — братимуть усіх.
Якісну продукцію акуратно складено у рівні ряди.
— Це — сам закривав, — показує на ящики із консервацією Василь Дзундза. — Щоб доставити неушкодженою консервацію, Калуське лісництво виготовило 40 дерев’яних ящиків. За можливості, доставимо в наш 5 батальйон. Але там, у зоні АТО, всі українські солдати — наші.
Комендант табору калушан у Києві Іван Стратієнко зізнається, що більше не на Майдані — тепер у Калуші. Питаю, чи чув, що військкомати не беруть добровольців: радять приходити в інший час, однак ніхто їм не телефонує потім. Значить , добровольців не потрібно?
Стратієнко вміє слухати. Інакше не став би комендантом табору на Майдані. Мовчить.
Хтось із оточення відповідає за нього: «Ми у резерві. Всіх візьмуть».
Привозять брезент, щоб від проливного дощу захистити машину. Хлопці починають одягати накриття на машину. Просять не фотографувати з метою безпеки.
20.00. Площа Героїв. Калуська філія Союзу українок. Дівчата із театру «ЛюбАрт», ГО «Молодий народний рух», сестра та дружина військових, які воюють на Сході, чекають машину. Калуська районна рада обіцяла заїхати і до них — забрати речі, які калушани здавали впродовж тижня. На відміну від зібраного у Калуському районі, тут —більш різноманітна продукція.
— Це книги, — каже актриса театру «ЛюбАрт», вчитель театрального мистецтва Оксана Молодець. — Любов Липовська, яка зараз на репетиції театру, сама їх запакувала і попросила передати солдатам.
У Оксани на сході України в одній із частин — наречений.
— Страшно уявити, як їм там. Коли їм, думаю, що він їсть. Коли засипаю, думаю, чим він укривається, — ділиться Оксана. — Іду по вулиці, і думаю, що він не може так вільно ходити.
Машини, яка має відвезти речі на схід, довго немає.
— Коли дзвоню комусь із військових, і представляюся волонтером, то все розповідають. І що нічого їсти, і що холодно, — каже Вікторія, сестра солдата, який воює на Сході. — Поряд стоїть його мама. Коли дзвонить вона, солдат не говорить нічого. .
У Вікторії — 6-річний син і чоловік.
Нарешті, після години очікування, машина під’їздить. Чоловіки на площі Героїв починають носити ящики. Швидко закидають коробки в машину, застрибують у кузов. Постійно у русі. Водій, Володимир Павлів, курить четверту цигарку.
Машина відправляється. Іван Стратієнко наздоганяє її на ходу. 21.40 на годиннику.
Дівчата дивляться услід машині. Потім йдуть усередину.