Ринок диктує свої правила, кажуть адвокати І люди можуть одразу порівняти рівень адвоката і — вибрати З 1 липня, за дорученням уряду, міністерство юстиції розпочало масштабну соціальну програму.
Про це заявив очільник Мін’юсту Павло Петренко. Він повідомив, що в країні відкривається понад 100 центрів надання безоплатної правової допомоги, де будуть працювати українські адвокати.
— Це близько 5 000 українських адвокатів, які були відібрані на відкритих конкурсах. І ці центри будуть надавати правову допомогу, у першу чергу, малозабезпеченим українцям.
За підрахунками відомства, близько восьми мільйонів українців зможуть скористатися правовою допомогою Центру. Кабмін виділив для цієї програми 300 мільйонів гривень на цей рік. Тобто, один центр обійшовся в середньому у три мільйони гривень. Уряд Канади виділив 9 мільйонів канадських доларів як додаткову допомогу. Програма фінансування розрахована на чотири роки. Кошти надійдуть на навчання спеціалістів-правників.
БЕЗПЛАТНО — НЕ ДЛЯ ВСІХ
Згідно із законом “Про безоплатну правову допомогу”, з 2013 року в Україні почали діяти 26 центрів надання безкоштовної правової допомоги. Так, вже два роки в обласному центрі працює Регіональний центр, функція якого — правова допомога для громадян у кримінальному процесі. Згідно із законодавством, кожен затриманий, підозрюваний чи обвинувачений має право на “безкоштовного” захисника від держави.
Другий етап впровадження законодавчої ініціативи — відкриття ще сотні центрів у регіонах. Один із них з 1 липня запрацював у Калуші. Окрім калушан, фахівці центру надаватимуть правову допомогу мешканцям Калуського, Рожнятівського, Долинського, Рогатинського районів та міста Болехів. На Прикарпатті, окрім Калущини, запрацюють ще два центри — у Коломиї та Івано-Франківську.
— Якщо людина потребує, щоб її інтереси були представлені у суді, але не має коштів на адвоката, то може звернутися до центру та отримати допомогу кваліфікованого представника безкоштовно. Послуги адвоката оплачує держава, — розтлумачив директор Калуського місцевого центру Руслан Железняк.
Однак, безкоштовного правника зможуть отримати не всі. Акцент — на соціально незахищених категоріях громадян.
Довідка “Вікон”. Безкоштовну правову допомогу можуть отримати такі категорії громадян: малозабезпечені (особи, чий середньомісячний сукупний сімейний дохід не перевищує двох прожиткових мінімумів), учасники бойових дій (зокрема, учасники АТО, які мають відповідний статус, та члени сімей загиблих), діти-сироти та позбавлені батьківського піклування, внутрішньо переміщені особи.
Центр може відмовити у наданні допомоги, якщо особа не належить до жодної із пільгових категорій. Або ж — вже пройшла всі національні судові інстанції і має звернутися до європейських.
Як зазначив Руслан Железняк, найпевніше, не всі, хто звернеться до центру, потребуватимуть саме адвокатської правової допомоги для представництва їхніх інтересів у суді, а, швидше, — правових консультацій та роз’яснень, які центр — не надає.
— Маємо з’ясувати, з якою проблемою прийшла людина. Якщо із об’єктивних причин допомогти не можемо, будемо орієнтувати людину на організації, які — можуть. Тому одне із основних завдань — налагодити ефективний діалог із органами місцевого самоврядування та правозахисними громадськими організаціями.
Звернувшись до центру, людина має подати документ, який посвідчує особу, та — підтверджує право на пільгу. Рішення у призначенні чи відмові адвоката має бути прийнято впродовж 10-ти днів.
“КРИМІНАЛЬНІ” АДВОКАТИ
Упродовж двох років в Україні існує практика надання безоплатної правової допомоги у кримінальних провадженнях.
Якщо особу підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочину, вона має право на захист. Правова допомога захисника надається за рахунок державних коштів. На ділі це виглядає так: правоохоронці, які затримали особу, повинні інформувати центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Упродовж двох годин до затриманого має прибути захисник. Надалі затриманому варто заявити про залучення захисника за призначенням, якщо він не може залучити захисника самостійно. Відповідне клопотання адресується слідчому, прокуророві або слідчому судді. Захисник має здійснювати захист особи до завершення кримінального провадження — аж до касаційної інстанції. Держава припиняє надавати безплатну правову допомогу, якщо підзахисний винаймає адвоката приватно.
Правозахисники радять затриманим уникати спілкування із правоохоронцями та не підписувати жодних документів — до конфіденційного побачення з адвокатом. А самі адвокати зазначають: “на зорі” впровадження безкоштовної правової допомоги відчували значний спротив з боку правоохоронних органів, проте, зараз ситуація суттєво поліпшилася.
— Наша область не відрізняється безчинством — таким, як є в інших областях, — зазначає адвокат центру надання безоплатної правової допомоги Людмила Железняк. — Зазвичай, затриманих інформують про їхнє право на безкоштовний правовий захист. Сподіваюся, що така ситуація складеться і в цивільному та адміністративному праві. Тобто, коли люди звернуться, наприклад, до органів місцевого самоврядування, їм пояснять про право отримати безкоштовну правову допомогу.
— Створення центрів — великий позитив, — підтримує й адвокат центру безоплатної вторинної правової допомоги Ольга Коваленко. — Я працювала до того і відчувала на собі значний тиск як на адвоката з боку міліції. На сьогодні правоохоронці відносяться дуже толерантно і доброзичливо до адвоката, який прийшов за дорученням центру. Тобто робота адвокатів з моменту створення центрів значно полегшилася. Але ми не тільки адвокати, але й психологи. Бо людина, яка потребує допомоги, відразу себе почуває значно впевненіше і захищеніше, якщо біля неї є адвокат. Зрозуміло, що ринок диктує свої правила. І люди можуть одразу порівняти рівень адвоката і — вибрати. Навіть із центру.
У системі безоплатної правової допомоги запроваджено стандарти якості надання правової допомоги, розроблені адвокатами та схвалені Радою адвокатів України. А самі адвокати, задіяні у системі безоплатної допомоги, постійно підвищують свою кваліфікацію.
— Центри з надання безкоштовної правової допомоги позитивно себе зарекомендували, — наполягає Руслан Железняк. — З 2012 до 2014 року кількість виправдальних вироків по Україні зросла з 44 до 648-ми.
