Данило Семчишин повернувся з війни у візку заради доньки і повів її у школу Данило Семчишин виконав обіцянку доньці і приїхав з війни якраз вчасно, щоб відвести її перший раз у перший клас. Нині — вчить із донькою уроки та зустрічає її зі школи. А ще — збирається стати депутатом міської ради, щоб вирішувати проблеми рідного Хотіня.
Минув рік, як Данило Семчишин з Калуша пішов на війну добровольцем. У лавах 81-ої аеромобільної бригади боєць пройшов усю Донеччину. За цей час встиг побувати в Опитному, Водяному, Авдіївці. Завданням його групи було не пропустити ворожі диверсійно-розвідувальні групи. 26 червня, під Костянтинівкою, що на Доннеччині, Данило отримав кульове поранення. Тоді боєць повертався з караулу. Один постріл поцілив одразу у дві ноги. Гірше дісталося лівій — там куля перебила артерію, що й спричинило сильну кровотечу.
Спершу пораненого бійця доставили в Артемівськ, але, коли після операції кровотеча не припинилася, командир викликав гелікоптер, яким Данила переправили у Харків. У Харківському госпіталі Данило Семчишин переніс дев’ять операцій, одна з яких тривала близько 13-ти годин. Після того, як стан бійця вдалося стабілізувати і припинилися кровотечі, калушанина реанімобілем перевезли до Києва. А там — ще чотири операції.
У Києві бійцю вживили імплантант артерії. Проте, каже “Вікнам” Данило Семчишин, упродовж всього життя зберігається загроза, що організм відторгне імплантант. Тому потрібно вести рекомендований медиками спосіб життя — пильнувати себе та вживати спеціальні препарати.
Наприкінці серпня Данило Семчишин повернувся додому у Калуш. А нині — знову у Київському центральному клінічному госпіталі.
— Триває реабілітація, — розповів він “Вікнам”, — підліковуюся трохи, бо ліва нога погано функціонує. Та й з правою — не все гаразд.
Данило Семчишин пересувається за допомогою милиць. Але сподівається повноцінно стати на ноги. Для цього потрібна тривала реабілітація — щоб відновити рухову активність у ногах.
Наразі Данило Семчишин проходить військову лікарську комісію у Києві та очікує на рекомендації медиків щодо центрів реабілітації, де йому зможуть допомогти звестися на ноги.
— Я ще вважаюся “на службі”, — каже Данило Семчишин. — Днями їздив до своїх побратимів у Костянтинівку — до тих, які залишилися вживих.
Данило Семчишин до Калуша повернувся напередодні першого вересня. Адже дав доньці обіцянку повести її перший раз у перший клас.
— Перші відчуття, ніби сам пішов у перший клас. В мене як камінь з душі впав, що обіцянку дотримав, а головне — дитина задоволена, що я був біля неї у такий важливий для неї день. Пам’ятаю свій перший дзвоник. Думаю, і для неї він надовго запам’ятається, — поділився тоді Данило Семчишин.
Своєї радості не приховувала і донька Марійка, адже знала: тато — на війні. Чоловік каже: донька — постійно з ним.
— Вона — мій “хвостик”: куди я, туди й вона. Що я роблю — і вона завжди поруч. Навіть як авто ремонтував — вона була зі мною, ключі подавала — хоч і не завжди потрібні. То мій “синок у спідниці”.
Коли був вдома, зустрічав доньку зі школи та робив разом із нею уроки.
Молодшій доньці — Насті — 10 місяців. Вона народилася, коли батько був на війні. Вперше Данило побачив меншу, коли їй виповнилося два місяці, а він приїхав у відпустку. Ім’я для доньки вибирав сам.
Данило Семчишин йде до міської ради у списках “УКРОПу”. Каже: прийняв рішення, бо довіряє людям, з якими йде до міської ради на платформі цієї політичної сили. Приміром, відомий у Калуші громадський активіст Володимир Іваницький не раз приїжджав до Данила Семчишина, ще коли той був на полігоні у Яворові та допомагав зі спорядженням.
— Перше, що хотів би зробити, якщо стану депутатом міської ради, — санвузол у Хотінській школі. Крім того, мене турбує, що з берегів Лімниці на території Хотіня вивозять гравій — такий незаконний видобуток гравію потрібно припиняти. Треба й самі береги укріплювати, адже річка вже незабаром “підбереться” до мікрорайону. Невирішеним у Хотіні є і питання каналізації: мікрорайон — не каналізований, тому всі стоки потрапляють у потічок. При цьому Хотінь вважається територією міста, тому така проблема мала би бути вирішена, — впевнений боєць АТО.