За словами калушанина, Counter-Strikе за своїм принципом нагадує шахи, адже тут важливо продумати стратегію і читати гру Для 21-річного Віталія Осадця ком’ютерні ігри вже давно стали не просто хобі. Калушанин ще з 15 років бере участь у різних кіберспортивних змаганнях з Counter-Strike. Зараз улюблена справа почала приносити й непоганий заробіток і перетворилася на роботу. «Вікна» розпитали Віталія Осадця, як бути кіберспортсменом у Калуші.
Віталій навчається на маркетолога в Прикарпатському національному університеті імені В. Стефаника. Ще з 14 років калушанин почав грати в Counter-Strike — це серія комп’ютерних ігор в жанрі командного шутера від першої особи. Основна ідея гри — протистояння терористів і спецназу. Учасники мають виконати завдання карти або знищити супротивників. За це дають гроші, які можна витратити на покупку зброї чи спорядження.
Хлопець розповідає, що все починалося зі старої версії СS:1.6. Ще кілька років тому в Калуші були створені власні команди з цієї кіберспортивної дисципліни, однак їм вдавалося показувати високі результати лише на рівні Західної України. Це було зумовлено, передусім, відсутністю спонсорів, відтак, гравці не мали змоги брати участь у турнірах, що проводилася у Києві чи за кордоном. Однак тепер це вже необов’язкова умова, адже дуже багато змагань проходять у режимі онлайн і грати в них можна не виходячи з дому.
— Спершу всі сиділи в ігрових клубах, знайомились і створювали перші команди. Тоді їздили на чемпіонати до Львова, але не дальше. У теперішніх умовах, коли за допомогою Інтернету ти можеш спілкуватись з будь-ким, команду знайти легше, а багато турнірів проводяться в онлайні, — зазначає Віталій Осадець
Цікаво, що з грою Counter-Strikе калушанина познайомив тато. Тепер, коли захоплення Віталія вже стало не просто хобі, батьки всіляко підтримують його, хоча й був час, коли забороняли грати.
— Комп’ютер у мене з’явився в 10 років, я швидко дізнався, що таке відеоігри. А от з СS-ом мене познайомив батько, який приніс гру і сказав, що мені має сподобатись. Спочатку ми з ним грали вдвох, потім він розказав мені про команди, чемпіонати, і я запалився цим. У 14 років нам провели Інтернет — і пішли знайомства, перші команди. Бувало, що батьки забороняли грати, ховали мишку, клавіатуру, але зараз призвичаїлись і підтримують, коли я їду на турніри, — розповідає калушанин.
Наразі Віталій під ніком SHAGRAT грає у команді hateMania. У складі команди є ще один калушанин atoha, також двоє гравців з Харкова та Тернополя, а один — з Придністровської республіки. Хлопці вже можуть похвалитися високими досягненнями. Зокрема, hateMania посіла 2 місце в аматорській лізі від Starladder, де було близько 1000 команд з країн СНД та Європи. Тим самим команда калушанина забезпечила собі місце в професійній лізі, де грають 32 команди з різних країн світу. Аматорську лігу в Counter-Strikе можна порівняти з чемпіонатами області з футболу. Тепер же hateMania буде грати в пролізі, що аналогічно до Першої ліги, а це вже рівень професіоналів. Вищою є хіба що старсерія (як Прем’єр-ліга), там зібрані найсильніші команди.
Уже в 15 років Віталія покликали на перший серйозний лан-турнір. Він відбувався в Івано-Фракнівську. Серед 20 команд калушани взяли друге місце. За останній час найбільш знаковою для хлопця стала участь у змаганнях від Starladder. На півдорозі команду покинув один з гравців, і так в hateMania з’явився ще один калушанин.
— В 1/32 від нас пішов один з гравців з ніком milka, і нам треба була заміна. Тут я і згадав про свого друга — калушанина atohu, з яким раніше грав в командах. Разом з ним ми потрапили до 1/16, звідти вийшли з групи і попали в плей-офф, де виграли в команди зі Словаччини The OP, яка посідає 2 місце у себе в країні. У фіналі змагань нас чекала найсильніша команда з Казахстану, гравці якої вже були на турнірах по всьому світі, і ми їм програли. Завдяки 2-му місцю в змаганнях ми отримали перепустку в пролігу, а це дало нам шанс знайти спонсора, засвітитись, — зауважує Віталій.
За словами калушанина, Counter-Strikе за своїм принципом нагадує шахи, адже тут важливо продумати стратегію і читати гру суперника. Хлопці переглядають ігри відомих команд, виробляючи свій стиль. У своїй команді Віталій виконує роль снайпера. Саме від калушанина чи не найбільше залежить перемога, на ньому — основна робота.
— CS — як шахи, у цій грі треба багато думати, грати на час, читати гру противника і старатись будь-яку ситуацію розіграти на свою користь. Оскільки я в команді снайпер, то моя основна робота — це відкривати певну точку на карті (центр, пакет А і пакет Б). Загалом, ми нікого не копіюємо, але беремо вже готові раунди у професіоналів, товаришуємо і знаємо багато команд з країн СНД та Європи. Стиль у нас неординарний, все залежить від карти — на деяких за атаку ми граєм пасивно, а на деяких — у нас більш агресивний стиль, у якому ми нав’язуємо свою гру. Моя улюблена команда — це бразильська SK, деякі тактики беремо в них, — ділиться хлопець.
Віталію більше до вподоби грати за спецназ, а не за терористів. Однак треба вміти відстоювати будь-яку позицію.
— Люблю грати за спецназ, але це дещо важче, оскільки дуже погана економіка, яку важко втримати, але легше грати. За терористів зброя дешевша, але треба багато тактик й інформації, щоб знати, куди краще вийти. В основному, усі команди за терористів грають гірше, ніж за спецназ, та це більш балансна гра, будь-яка команда може набрати багато раундів за слабку сторону (терористів), але потім віддати багато за спецназ, — наголошує калушанин
Насправді, професійні кіберспорстмени не відрізняються від звичайних. Вони також щодня тренуються, регулярно їздять на змагання, отримують непогану зарплатню чи премії за успішні виступи. Для Віталія Осадця Counter-Strikе вже став роботою.
— У нас є робочий час — коли збираємся, до котрої граєм, розбираємо нові тактики, вирішуємо, яку кваліфікацію або чемпіонат проходимо, а який — не граєм, — зазначає хлопець
Коли гра стає роботою — з’являються і перші заробітки. Все залежить від команди та від мотивації. Оскільки кіберспорт в Україні ще не розвинений так, як за кордоном, — часто свій потенціал гравцям не вдається реалізувати. Без спонсора та тренера грати доводиться лише завдяки власному ентузіазму. Однак Віталій вірить, що саме за кіберспортом — майбутнє. І з цим важко посперечатися, адже призовий фонд, приміром, цьогорічного Чемпіонату світу з гри Dota 2 склав 20 мільйонів доларів.
— У нас дуже слабко розвинений кіберспорт, важко знайти спонсора і все робиться за свої гроші. Команди зі Швеції, Франції, Німеччини чи Литви грають гірше за нас, але у них є заробітня платня від організації, їм надають буткемпи, де вони тренуються разом, де їх добре годують і вони зосереджені тільки на грі. У нас же знайти підтримку або спонсора дуже важко. Найбільший мій виграш за останній час — це 300$ за один турнір. Буває, що в місяць є кілька турнірів, які ти виграєш, а буває — що нічого не виграєш. Це командна гра, тож, не від одного тебе залежить успіх, — додає калушанин.
У планах на найближче майбутнє — знайти спонсора. Тоді можна буде думати про кар’єру як в Україні, так і за кордоном. Високорозвинені країни світу вже прирівняли кіберспорт до традиційного спорту — у команди вкладають немалі гроші.
— Сподіваюся, Україна пройде рівень країни, що розвивається, і почне допомагати кіберспортсменам, інвестувати в гравців та команди. Адже це вже як спорт, у якому є ставки, трансляції, фанати, реклама. От в Швеції, наприклад, відкрили школу, де тебе навчають, як правильно грати. Коли ж ми починали, кіберспорт — це було щось дивне, нове, невідоме, не більше за комп’ютерний клуб із призовими 200 гривень на команду. Але з такими темпами, я думаю, незабаром він стане десь на рівень футболу, — стверджує Віталій Осадець
Калушанин зауважує, що перспективних гравців з України часто запрошують до США, там більші зарплати, але рівень гри — слабший.
— Зараз, напевно, немає жодної чисто української команди, яка була б сильною. Більшість мають одного або декілька гравців з Росії, Білорусі чи Молдови. Український рівень гри, на мою думку, якшо б розвивався так, як і в США, був би набагато кращим. Та на це потрібно мати немалі гроші. У Штатах тобі дають повністю все — оплачують проживання, знімають квартиру/машину. Тобі потрібно всього лиш добре грати, а в нас такого, на жаль, нема. Тобто в США проблема в тому, що є можливості, але немає мотивації, натомість в українських і європейських гравців більша мотивація і кращий рівень, ніж в американських команд, — вважає Віталій.
Водночас, в Україні таки є одна з найпопулярніших кіберспортивних організацій на планеті — Natus Vincere. Калушанин переконаний, що потрапити туди реально, головне — наполеглива праця та удача. Тримаємо кулаки за наших хлопців!