«Полювання» на Лізу

Ілюстрація. Чи справді всі дійові особи цієї історії щиро вболівають за Лізу, а чи такий жвавий інтерес можна пояснити чимось іншим?


Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

«Полювання» на Лізу

Дата публікації: 2016.11.15 | Коментарів: 1 | Переглядів: 4968

На початку цього року на Львівщині жорстоко вбили 26-річну калушанку Юлю Волинець. Після її смерті залишилося двоє дітей: п’ятирічна Ліза та дворічний Нікіта. Майже рік триває боротьба за дітей, у яких — різні батьки. І якщо доля Нікіти вже визначена, то за Лізу і далі змагаються родичі і навіть — чужі люди. Чи справді всі дійові особи цієї історії щиро вболівають за Лізу, а чи такий жвавий інтерес можна пояснити чимось іншим — дізнавалися «Вікна».

На національному телеканалі «Україна» у ток-шоу «Говорить Україна» говорили про маленьку Лізу Волинець із Калуша. Передача тривала майже годину, і за цей час пролунало чимало звинувачень на адресу Калуської служби у справах дітей.


ПЕРЕДІСТОРІЯ


Нагадаємо, у січні цього року у лісі на Львівщині згвалтували і вбили 26-річну калушанку Юлію Волинець. У неї залишилося двоє малолітніх дітей двох та п’яти років, які на момент смерті матері перебували у Запоріжжі, у матері співмешканця Юлії Волинець — Лариси Похилюк. Наприкінці травня у ЗМІ з’явилася інформація про те, що у Запоріжжі було викрадено 5-річну Єлизавету Волинець. Таку версію оприлюднила у мережі Лариса Похилюк. З її слів, зранку, 24 травня, невідомий чоловік за кермом автомобіля “Жигулі” зупинився біля приватного будинку і попросив показати йому дорогу. Лариса Похилюк разом з Єлизаветою сіли в легковий автомобіль, щоб показати дорогу і заодно потрапити на прийом до лікаря в поліклініці. Лариса Похилюк стверджує, що її разом із дитиною завели до підвалу якоїсь будівлі. Дівчинку кудись відвезли на автомобілі, а жінку кілька годин утримували в будівлі. Двоє чоловіків вимагали, щоб вона повідомила, де перебуває її дворічний онук. Жінка стверджує, що до неї застосовували тортури.



Уже під час ток-шоу «Говорить Україна» Лариса Похилюк озвучила видозмінену версію подій. Її привезли до відділу міліції, завели у кабінет, де перебувала представник служби у справах дітей та двоє представників поліції. Це все відбувалося о шостій ранку. Зі слів жінки, у неї забрали телефон і чотири години морально «пресували», вимагаючи повідомити, де Нікіта. Ліза увесь час була поряд. Пізніше дівчинку посадили в авто, а жінка покинула місце події, зіславшись на те, що їде за Нікітою.


Також під час ток-шоу Лариса Похилюк повідомила: її син Олександр та Юлія Волинець проживали разом чотири з половиною роки, а маленька Ліза нібито проживала з нею, адже квартира, яку  орендували у Запоріжжі Юля та Олександр, була дуже маленькою. Молоді люди в офіційному шлюбі не перебували. На момент смерті Юлі Олександр Похилюк не визнав свого батьківства щодо Нікіти. Проте на сьогодні чоловік пройшов експертизу ДНК та через суд підтвердив своє батьківство. Тож, Нікіта нині проживає у Запоріжжі разом зі своїм батьком та бабусею.


ЛІЗА І ТІТКА НАДІЯ


Батько Лізи Волинець — Сергій Іванчук визнав своє батьківство на момент народження дівчинки, а тому значиться її батьком у свідоцтві про народження дитини. Батько — з Києва, Юля Волинець не перебувала із ним в офіційному шлюбі. Як повідомили «Вікнам» у службі у справах дітей Калуської міськради, чоловік не брав участі у вихованні дитини, не зголошувався про те, щоб забрати дитину на виховання після смерті матері. Відтак, Калуська служба у справах дітей звернулася до Калуського міськрайонного суду про позбавлення Сергія Іванчука батьківських прав.


Ще у травні, коли у мережі інтернет з’явилося відеозвернення від Лариси Похилюк про викрадення Лізи, начальник служби у справах дітей Калуської міської ради Леся Дзундза інформувала: ніякого викрадення, насправді, не відбулося.


— Після того, як Юлія Волинець загинула, до нас звернулися небайдужі калушани та родичі з інформацією, що її діти залишилися у співмешканця покійної у Запоріжжі, — повідомила тоді «Вікнам» Леся Дзундза.


Ще 12 лютого сусіди, знайомі та родичі Юлії Волинець направили до Калуської служби у справах дітей колективне звернення, у якому просили захистити дітей від колишнього співмешканця жінки. Люди стверджували, що як Олександр, так і його родичі для дітей є сторонніми людьми й утримують малюків безпідставно. А також наголошували, що «чоловік зловживав алкоголем, мав проблеми із законом, неодноразово вчиняв насильство над Юлею і дітьми, а особливо ненавидів Єлизавету, яку постійно принижував та бив».


Із заявою до міліції про насильство у сім’ї, яке вчиняв Олександр Похилюк, за життя зверталася і сама Юля Волинець.


Після смерті Юлії спеціалісти Калуської служби у справах дітей звернулися до аналогічної служби у Запоріжжі із клопотанням перевірити умови проживання дітей. Звідти прийшла відповідь про те, що умови, у яких проживають маленькі калушани, — задовільні. Поки тривала паперова тяганина, служба у справах дітей Запоріжжя надала дозвіл на тимчасове перебування Єлизавети та Нікіти у сім’ї Лариси Похилюк. Всиновити дітей зголосилися родичі покійної Юлії Волинець. Зрозумівши, що дітей у неї можуть забрати, Лариса Похилюк почала уникати спілкування із працівниками Запорізької служби у справах дітей. Жінка переховувала дітей та відмовлялася надавати інформацію про їхнє місце перебування.


— Після того, як Лізу у присутності правоохоронців та працівників Запорізької служби у справах дітей забрали від Лариси Похилюк, її передали до Запорізького, а потім — Івано-Франківського обласного центру соціально-психологічної реабілітації. На сьогодні дівчинка — на тимчасовому перебуванні у тітки у п’ятому поколінні Надії Калаур, — розповідає Леся Дзундза.


Згідно із висновком психолога Івано-Франківського реабілітаційного центру, «емоційної близькості та прив’язаності у Єлизавети Волинець до батька, матері (яка померла) та осіб, з якими вона проживала останнім часом, не спостерігалось. Дитина часто пригадувала брата Нікіту, з ним у Лізи теплі взаємини. Негативні емоції, страх і неприязнь відчувала до бабусі (з якою вона проживала у Запоріжжі). За час, поки дитину переводили із Запорізького обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей в Івано-Франківський, вона прив’язалася до тітки Калаур Надії. Про емоційну прив’язаність Єлизавети до тітки свідчить страх залишитись самій, небажання розлучатись навіть на нетривалий термін».


Чому у Лізи не було емоційної прив’язаності навіть до матері? Леся Дзундза пояснює: покійна Юля Волинець мало часу вділяла дітям, а п’ятирічну Лізу часто залишала у прабабусі.


БАТЬКО У РОЗШУКУ


Калуський міськрайонний суд позбавив Сергія Іванчука батьківських прав. Після цього від нього до суду надійшов лист про перегляд заочного рішення. У листі Сергій Іванчук вказує: «За збігом обставин, я вимушений переховуватися від слідства, так як мені треба ще трохи часу для доведення своєї невинуватості. На даний час я не байдикую, працюю у дві зміни, на жаль, під чужим прізвищем».


Так, за інформацією від правоохоронців, чоловік нині перебуває у розшуку за вчинення злочину за ч. 2, ст. 309 ККУ (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їхніх аналогів).


Під час перегляду судового рішення у справі із самостійними вимогами виступили бабуся Єлизавети Волинець — Галина Іванчук та тітка дівчинки Надія Калаур. Обоє клопотали про передачу опікунства над неповнолітньою Єлизаветою. Суд прийняв рішення про позбавлення Сергія Іванчука батьківських прав, і присудив опікунство над Лізою Надії Калаур. На суді начальник служби у справах дітей Калуської міської ради Леся Дзундза виступила на боці Надії Калаур.


Так, згідно із довідкою від служби у справах дітей Тисменицької РДА, «у присутності працівників служби дівчинка почувала себе вільно, охоче спілкувалася. Між нею та Надією Калаур відчуваються близькі теплі відносини. Дитина називає Надію Калаур мамою».


Водночас, за словами Лесі Дзундзи, бабуся Галина Іванчук до смерті Юлії Волинець також не цікавилася онукою, зараз постійно плутається у своїх розповідях, не була присутня на суді, який приймав рішення про опікунство, а також не змогла надати всіх належних документів.


— Спочатку Галина Іванчук надала довідку про те, що у її квартирі проживають п’ятеро осіб, потім — що тільки вона та її мама, і, нарешті, почала говорити, що проживає взагалі сама, бо мама хвора і її доглядають інші люди, — каже Леся Дзундза.


Після рішення суду Галина Іванчук подала апеляцію. Жінка не оскаржувала рішення про позбавлення її сина батьківських прав, а лише — про призначення Надії Калаур опікуном 5-річної Лізи. Апеляційний суд у цій справі має відбутися днями.


ДВІ КВАРТИРИ


42-річна Надія Калаур проживає у Тисменицькому районі. Жінка працює на двох роботах, має квартиру у центрі Івано-Франківська, приватний особняк та є матеріально забезпеченою. Проживає сама.


— Юля до нас часто приїжджала — ще навіть маленькою дитиною, — розповіла журналістам Саверія, мати Надії Калаур. — Казала Надії, щоб вона всиновила собі дитину, адже має матеріальні можливості. Тож, коли сталася з Юлею біда, Надя вирішила забрати її дітей на виховання. І дуже би я хотіла, щоб та дитина лишилася. Одне — що то родина, друге — що дитина привикла до Наді, а та — до неї.



— Вчора Надя їде, а мені дитина так на шию кинулася: «Дідусю», — каже. Хоч зовсім чужа дитина. Аж жаль мені так стало: сирітка ти така, думаю, — розповів журналістам батько Надії Калаур. 


Про те, що Надія Калаур та Ліза Волинець мають добрі стосунки, журналістам ток-шоу «Говорить Україна» розповіли і сусіди жінки. Попри це, що дівчинка, здавалося б, нині, нарешті знайшла сім’ю, як Галина Іванчук, так і Лариса Похилюк претендують на встановлення опіки над нею.


— Я борюся за повернення Лізи і мій син це підтримує, — заявила на ток-шоу Лариса Похилюк.


Чи щирою є така опіка щодо долі маленької Лізи? Можливо. Проте варто зауважити, що Нікіта та Єлизавета на сьогодні є єдиними спадкоємцями двокімнатної та трикімнатної квартир у Калуші. Так, Юлія Волинець проживала на вул. Стуса разом із дітьми. Періодично їздила спочатку до свого першого чоловіка, з яким жила цивільним шлюбом, а тоді — до другого. Востаннє залишила дітей у Запоріжжі та приїхала у Калуш, щоб владнати особисті справи. До дітей уже не повернулася. Мати Юлії померла, коли доньці виповнилося 10 років. Батько особливо донькою не займався. Її переважно виховували родичі та бабуся, яка померла за рік до смерті Юлі. Бабуся залишила онуці квартиру на бульварі Незалежності, щоправда, юридично прийняти спадок Юля не встигла. На сьогодні з однієї із квартир виселили квартирантів, а другу — “звільнили” від постійних дебошів, адже, поїхавши до Запоріжжя, Юля залишила ключі від квартири знайомому.


— Ми звернулися до державного нотаріуса, щоб відкрити спадкову справу на дітей, — розповідає Леся Дзундза. — Виконавчий комітет прийняв рішення про збереження житла за цими дітьми. Крім того, є опис майна, а ключі від квартир знаходяться в іншої родички, щодо якої маємо відповідні документи та контактні дані. Щоправда, ці квартири не мають жодних правовстановлюючих документів, тому їх потрібно буде, найпевніше, виготовляти через суд.


СЛУЖБОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ


«Маленька сирота у великій махінації» — так називалася передача. Фактично, йшлося про те, що всі дії працівників соціальних служб були незаконними, а начальника Калуської служби у справах дітей звинуватили у хабарництві.


— Я не планувала брати участь у цій програмі, — каже Леся Дзундза. — Дала детальну письмову відповідь і відмовилася від участь у телепередачі. Проте, журналісти та оператори прийшли до мене до кабінету без попередження. Вони переконували, що я маю розставити усі крапки над «і» і донести істину. І я, врешті, погодилася. Проте впродовж усієї передачі ведучий та експерти мене провокували і навіть обзивали, вживали грубі слова. А потім просто все це вирізали і залишили те, що їм було потрібно.



У Калуші навіть провели службове розслідування «на виконання листа міністерства соціальної політики України від 3 серпня щодо розгляду звернення Галини Іванчук». Була створена спеціальна комісія, яка встановила, що «всі дії служби у справах дітей Калуської міської ради, а також начальника служби були спрямовані на захист малолітніх Волинець Єлизавети та Волинець Нікіти та виключно у їхніх інтересах, вчинені відповідно до вимог чинного законодавства. Об’єктивні дані, які би свідчили про вчинення Лесею Дзундзою при виконанні нею службових обов’язків протиправних та протизаконних дій з перевищенням службових повноважень — відсутні, а факти, викладені у скарзі Галини Іванчук щодо перевищення службових повноважень начальником служби у справах дітей Калуської міської ради, не знайшли свого підтвердження».

Автор: Говорить Україна

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.
кресная_16.11.2016 3:16:07

Леся Дзунза которая занимает пост начальника службы спав детей которая обязана говорить ПРАВДУ и нести ответственность за сказаное !!!Дзунза забрехалась!!!!!
ПРОШУ редакторов в преть проверять информацию прежде чем опубликовать !!!позвонить соседям,бабушкам ,тетям ,на телеканал Украина и только тогда опублековуйте статью .
а на даное время это не статья а коментарий дной брехлывой особы

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: