Субота

21

січня

2017

Архів Реклама Контакти


Відео

Скупатися у крижаній воді Лімниці цьогоріч зважилися лише найсміливіші

На Лімниці сьогодні відбулося традиційне освячення води, яка у цей день набуває особливих властивостей і може зцілювати. Сміливих жінок, які не побоялися зануритися…




Блог

Історія Калуша потребує грунтовного дослідження

Для наближення до істини треба намагатись працювати з документами, а не поширювати творіння самодіяльних автораів, що пишуть статті до «вікі».

Ян Чарнецький | Коментарів: 0 | Переглядів: 1646

Вартість проїзду хочуть підняти до 5-6 гривень. А є за що?

Коли перевізники тримаються нарізно один від одного, їм важче вижити.

Ростислав Когут | Коментарів: 0 | Переглядів: 1149

Коли Калуш був закритим містом, тут мешкали “крадені діти”

У них вкрали все: пам’ять, дитинство, родину, Батьківщину, громадянство, майновий та соціальний статус.

Ян Чарнецький | Коментарів: 0 | Переглядів: 5045




Віктор Павлів: Калуш потрібно відновлювати, «відкопувати», реставрувати та «просувати»

Віктор Павлів активно просуває ідею створення у Калуші музею дзвонів



Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

Віктор Павлів: Калуш потрібно відновлювати, «відкопувати», реставрувати та «просувати»

2016.12.15 | Оксана Пілянська, журналіст | Коментарів: 0 | Переглядів: 2818

Калуш є цікавим та перспективним у плані розвитку туризму, лише потрібно закатати рукави та братися до діла. У цьому переконаний Віктор Павлів, який півроку тому посів посаду головного спеціаліста з розвитку туризму в управлінні економіки міськради. Калуш потрібно відновлювати, «відкопувати», реставрувати та «просувати».


А одночасно — запроваджувати у міських школах уроки історії рідного міста. Хоча, Калуш на сьогодні є дуже мало вивченим, а його історію науковці та музейники збирають по крихтах.


Про туристичні ноу-хау з наступного року, рекреаційні тур-стопи, велопрокати та відновлення традицій пивоваріння «Вікна» розмовляли із Віктором Павлівим.


— З початком цього року у Калуші почали активно обговорювати перспективи розвитку туристичної галузі. Зокрема, акцент роблять на відновленні історичних та архітектурних пам’яток. Чим може Калуш привабити до себе туристів? Адже місто більше відоме як промисловий центр Прикарпаття і не має таких туристичних чи рекреаційних «потужностей», як деякі інші міста Західної України.


— У Калуші є що показати, лише потрібно закотити рукави, менше говорити, а більше робити. Ще кілька років тому я зустрічався із друзями, які часто мандрують, зокрема, і за кордоном. І коли вони мені розповідали про черговий «визначний» камінь, встановлений на місці якоїсь визначної події кількатисячної давності, я думав: адже й у нас у місті є чимало цікавого й визначного, проте потрібно це зберегти і популяризувати, займатися промоцією свого міста та його історичних принад.


Мій проект «Калуш для калушан» виник саме через зауваження: та що там у Калуші є цікавого? А є! І запрошувати сюди туристів, коли велика частка калушан не знають історії свого міста, було б не дуже правильним. Було б чудово, якби у Калуші взяли приклад із Києва, де школярам викладають історію їхнього рідного міста. Наші місцеві історики готові писати історію Калуша, адаптовану для школярів. Хоча, насправді, Калуш ще дуже мало досліджений. Потрібно їхати в архіви Австрії, Польщі, Німеччини, куди було вивезено дуже багато документів про Калуш. Нині чи не єдине достовірне джерело, на яке ми спираємося, — це історія від Володимира Грабовецького. Там є трохи інформації про Калуш, яка зібрана із документів судів. Знаю також, що зараз наші історики співпрацюють із одним із поляків, який у Польщі в архівах шукає описи калуського замку. Він подарував нам також книжку «Замки Галичини», де є опис і замку Калуша.


Ми збираємо інформацію по крихтах: із сайтів, форумів, маємо доступ до карт Фон Міга, на яких залишилися контури калуського замку. Калуш довго не досліджували, бо це попереднім владам не було цікаво. Якщо Коломия, Надвірна, у які мені постійно тикають носом, мають що показати, бо зберегли свою історію, то у Калуші, як мінімум, половину цієї історії зруйновано. Так, нині стоять руїнами міська Ратуша, перший ресторан, який колись розташовувався у друкарні, торгівельна школа, тюремні камери, які були розміщені позаду музичної школи №1.


Сам Калуш цікавий лише обмеженому колу людей. Тут має бути комплексний підхід, туристичні принади Галича, Рогатина, Долини, Рожнятова, Калуша. Багато поляків їдуть у гори до Осмолоди. Вони їдуть через Калуш. Ми їх маємо зацікавити так, щоб вони у нас зупинилися переночувати. Калуш не є таким як, приміром, Львів, де днями можна організовувати тематичні мандрівки. Наше завдання — зупинити туристів у Калуші на транзиті. Наприклад, якщо туристи собі планують поїхати з Івано-Франківська до Долини чи у Болехів на скелі Довбуша, треба зацікавити їх так, щоб вони затрималися у нас. Калуш має досить непогане залізничне сполучення, але його треба використовувати. Я буду піднімати це питання на нараді в області — планую домогтися, щоб через Калуш курсував київський потяг, адже більшість туристів подорожує саме потягом. 


— Які бачиш найбільші проблеми і потреби розвитку туристичної галузі у Калуші? 


— Зараз першим питанням на поряду денному — завершення розкопок і дослідження калуського замку, його промоція. Можливо, до Дня міста, коли Калуш святкувати свою 580-у річницю з моменту першої письмової згадки, ми зможемо презентувати ще один туристичний історичний об’єкт.



Віктор Павлів та Василь Фіцак під час розкопок криниці старостинського замку



Активісти вимірюють межі старостинського замку


Чим ми можемо «підняти» Калуш? Із головним лікарем Калуської ЦРЛ Іваном Красійчуком ми вже обговорювали ідею запровадження у Калуші бальнеології, використовуючи грязі із Черче та розсоли Домбровського кар’єру.


Також у Калуші є пивоварня. До Дня міста там планують випустити ювілейне пиво зі спеціальними етикетками. Калуська пивоварня у пивоварінні ще й досі застосовує «живі» екологічні технології, що може бути цікаво туристам. Нині на виробництві планують відновити виготовлення сировини, яку наразі закуповують за кордоном.


Ну, і дзвони — це наша «фішка». Треба налагодити випуск сувенірної продукції — свічки, шоколад у вигляді дзвонів тощо.


Зараз у Калуші вже розроблено маршрути «Стара частина Калуша» та «Франковими стежками». Активіст Василь Фіцак розробив окремий веломаршрут. «На підході» — рішення обласної ради про створення першої у Калуші пам’ятки природи «Височанські дуби». Крім того, я написав лист ВАТ «Оріана»: вище калійного заводу є витяжний ствол. Це місце наразі є закинутим і засміченим. Але з нього відкривається чудова панорама на місто і на Карпати. Маємо дізнатися, чи є безпечним це місце і на чиєму балансі перебуває.


На перспективу можемо планувати маршрут «Калуш промисловий», який розробив краєзнавець Богдан Яневич: починаючи від музею трудової слави, що у ПК «Мінерал», де є шахти у розрізі. Калуш має ще одну ратушу на старому калійному заводі. І ця ратуша, на жаль, є зруйнованою, а могла б служити чудовим туристичним візит-центром.


— Що змінилося у туристичній галузі Калуша з моменту твого приходу на посаду спеціаліста з туризму?


— Найперше — я не планував йти ні на яку посаду, бо не бачив себе держслужбовцем. Чиновники дуже обмежені у своїх рішеннях та діях. Як держслужбовець я не можу вільно поїхати на якийсь форум чи виставку, поки мені не прийде офіційне запрошення. Тому я вже двічі їздив за свій рахунок — бо не міг стерпіти цієї бюрократії.


Коли повернувся зі Сходу (Віктор Павлів — учасник АТО. — Авт.), про посаду у міській раді навіть не думав. Планував відпочити і займатися військово-патріотичним вихованням молоді. Відмовився від багатьох пропозицій представляти політичні сили на місцевих виборах, аж поки Володимир Павлів не записав мене до «Авто-Майдану». На той момент багато спілкувався із калуськими музейниками і краєзнавцями, які в один голос мені твердили, що у Калуші потрібна людина, яка би займалася розвитком туризму. Саме розвитком, а не постійними відписками, як це до травня робили почергово або управління економіки, або управління культури. Дуже багато з області приходить пропозицій, запитів подати ту чи іншу інформацію. Цим ніхто не займався. Навіть не подали пропозицій про співфінансування проектів.


За цих півроку мені вдалося налагодити стосунки з областю, показати їм, що Калуш хоче розвиватися у туристичному напрямку і сюди потрібно інвестувати кошти. Бачимо, що до нас повернулися обличчям. Наприклад, з обласного бюджету виділили кошти на виготовлення карти-схеми, яку ми встановили біля Калуської РДА. Виготовлення цього вказівника не було передбачено в обласному бюджеті. Проте нам запропонували його виготовити за рахунок коштів, які не використало інше місто. Ми пропонували для фінансування виготовлення карти-схеми і вказівників вулиць. У підсумку, нам затвердили тільки карту-схему. Вказівники ми виготовили за кошти міського бюджету. З’ясувалося, що у міському бюджеті щороку передбачалося, але ніколи досі не використовувалося 50 тис. гривень для розвитку туристичної галузі.



— Днями депутати міської ради прийняли програму розвитку туризму у Калуші на 2017-2021 роки. Програму прийняли лише з другої спроби. Як вважаєте, чому так «скрипіло», коли приймалася програма? І які її основні аспекти?


— Програма туристичного розвитку Калуша на наступних п’ять років передбачає фінансування на 3,6 млн гривень з міського бюджету і ще майже 3 млн гривень — з обласного. Найперше плануємо виготовити рекламну продукцію: карти-схеми, буклети, книги. Це для того, щоб популяризувати місто. Будемо пробувати розвивати у Калуші велотуризм: плануємо встановити один велопрокат. Є розроблені веломаршрути, створюється велоклуб. Думаю, будемо поволі прививати калушанам велокультуру. Велосипеди будуть облаштовані протиугонними засобами. Один велосипед української фірми «Велобайк» коштує у межах 8 тис. гривень. Ми вже попередньо обговорювали, що велосипеди будуть виготовлені спеціально для нас, на них буде нанесено логотип Калуша. Крім того, потрібно облаштувати гараж, де зберігатимуться велосипеди. Плануємо, що ніякого готівкового розрахунку не буде. Облаштування одного велопрокату коштуватиме приблизно 100 тис. гривень. 


Також, згідно із програмою, хочемо облаштувати турстоп на березі Лімниці. Турстоп — це рекреаційна зона з альтанками, мангалами, лежаками, туалетами та роздягалками. Там будуть працювати рятувальники, передбачені стоянки для автівок, тощо. Облаштування одного турстопу коштуватиме у межах 350 тис. гривень.


У програмі є і придбання пейнтбольного спорядження. Колись у Калуші були підприємці, у яких можна було орендувати таке спорядження, а зараз калуські молодіжні ГО їдуть за таким спорядженням до Івано-Франківська. А попит на таке обладнання є. Тому місто могло би на цьому заробляти. І — навчати молодь, тобто застосовувати для військово-патріотичного виховання.


— Ти щойно перерахував чимало ідей і напрямків. Наразі ти єдина людина у міській раді, яка займається розвитком туризму. Як плануєте реалізовувати це все? Для втілення всіх ідей потрібно, як мінімум, створити комунальне підприємство.


— Справді, одна людина у відділі потрібна виключно для того, щоб займатися бюрократичними процедурами: відписками, отриманням дозволів, бухгалтерією, фінансами. А щоб втілити всі задуми, потрібно створювати відділ. Планувалося, що левову частку функцій для обслуговування програми розвитку туризму візьме на себе КП «Паркувальник». Наприклад, ми встановлюємо вело прокат, і передаємо його КП «Паркувальник» для обслуговування. Проте депутати не проголосували за створення «Паркувальника».


— Вікторе, у тебе є бізнес, пов’язаний із туристичною галуззю. Тобто, розвиваючи туризм у Калуші, ти, одночасно, розвиваєш і свій бізнес?


— Щодо цього я вчинив навіть порядніше, ніж дехто у Києві. Як тільки виграв конкурс на посаду, передав бізнес товаришам. Нині у них працюю туристичним консультантом. Мені ця робота, насправді, пішла у збиток. У мене були кращі пропозиції. Приміром, пропонували роботу у військкоматі із заробітною платнею у 14 тис. гривень. Зараз я отримую 2,8 тис. гривень.


— Яка ж тоді твоя зацікавленість?


— Щось зробити для людей. Я ніколи не займався тим, де є інтереси. 12 років віддав бойовому гопаку. Пішов на Схід – у чому тут інтерес? Я ніколи не ставлю на перше місце заробіток, бо звик робити добро. Навіть коли створював компанію, то казав хлопцям: «Ніколи не ставте заробіток як мету. А, насамперед, прагніть надавати якісні послуги. Якщо послуги будуть якісними, тоді буде і заробіток.



— Нещодавно з’явилася твоя заява про вихід із «Авто-Майдану». А на сесії Калуської міської ради тебе виключили із фракції. Ти досі не мотивував свого рішення. Чому?


— «Авто-Майдан» не підтримав багато з моїх ідей — і це видно із голосування. Але я це передбачав. Така ситуація триває з моменту створення більшості у міській раді. У більшості багато людей прагнуть диктувати свої умови щодо голосування. Якщо навіть глянути, як голосували за Програму розвитку туризму: програма, насправді, є цікавою, йдеться про залучення інвестицій. Але було прийнято рішення на більшості не голосувати за програму. Бо до мене ставлення — суб’єктивне. Тому з першого разу її і не прийняли. Найцікавіше було, що найбільш необхідні пункти – турстоп, велопрокат  — було запропоновано зняти і передати їхнє облаштування підприємцям. Правильно — для чого місту заробляти гроші? Роздайте все підприємцям! Ми вже всю державу роздали бізнесу. А містам залишили найбільш збиткові підприємства.


Розмовляла Оксана ПІЛЯНСЬКА, журналіст




Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.
Loading...