ЕкоЕнергія



Олександр Тутов: «Ісландія — це країна, де або кип’яток з-під землі, або — крижаний холод від льодовика»

Калушанин Олександр Тутов поділився: "Моя мрія — доїхати до Нової Зеландії через Азію. Власне, туди планую восени помандрувати"


Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

Олександр Тутов: «Ісландія — це країна, де або кип’яток з-під землі, або — крижаний холод від льодовика»

Дата публікації: 2017.06.20 | Коментарів: 0 | Переглядів: 2770

Калушанин Олександр Тутов об’їздив 32 країни на чотирьох континентах. Мандрує майже десяток років і не уявляє свого життя без подорожей. Основна мета під час мандрівки — максимально «прокачати» країну, затративши мінімум коштів. Для цього обирає автостоп. Одна із останніх країн, де побував Олександр Тутов, — це Ісландія: країна льодовиків, китів та вулканів.

Тут мешканці платять копійки за комуналку, бо максимально використовують природній ресурс. І переймаються не політикою, а природними «настроями», хвилюються виверженнями вулканів та будують теплиці «на камінні». Як за 250 доларів на двох 16 днів мандрувати Ісландією, Олександр Тутов ділився із калушанами.

Випускник Калуської СЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Олександр Тутов вже не уявляє свого життя без подорожей. Калушанин із відзнакою закінчив "Львівську політехніку" за спеціальністю інженер-механік. Працював три роки у Львівській майстерні шоколаду на посаді шоколадьє. Проте в одну мить звільнився і досі мандрує. Відвідав 200 великих міст у 32-х країнах чотирьох континентах світу. Позаду — понад 50 000 кілометрів. Мандрує, в основному, автостопом. Одна із останніх країн, яку відвідав, — Ісландія.  

Розпочав мандрувати у 2008 року, ще на третьому курсі університету за програмою Work and Travel. Нині ділиться враженнями і — практичними кейсами. 

Про мандрівки   

Перша країна, куди я потрапив, була за програмою Work and Travel. Пропрацював три місяці, заробив грошей. Дзвоню додому, кажу: «Мамо, що робити? Я заробив грошей, але хотів би подорожувати». А вона: «Саша, навіть довго не думай». І після того закрутилось: я поїхав до Нью-Йорка, Чикаго, побачив Ніагарський водоспад. Це дало великий поштовх і розуміння що потрібно подорожувати і відкривати нові місця. Найважливіше, що я зрозумів: архітектура чи природа — це дуже класно. Але найбільше у спогадах залишаються люди. Люди і знайомства. Ти здобуваєш друзів по всьому світу. І десь у світі ти з ними ще зустрінешся. Це мотивує рухатися.

Тому після повернення додому почав подорожувати Європою: Німеччина, Польща, Нідерланди, Франція, Швеція, Норвегія, Фінляндія та Англія.

Норвегія - відчуття,що знаходився на іншій планеті: коли навколо гори, фьорди і неповторна атмосфера

Запитайте, звідки беруться гроші, а я скажу, що влітку брав відпустку за свій рахунок і їхав на сезонні роботи в Фінляндію на ферму. Мій стиль подорожі — менше витрат та більше пригод. І вже на третьому році роботи я зрозумів, що хочу звільнитися і поїхати далеко-далеко в пошуках себе. Мені друг розповів про дешеві квитки з Канарських островів до Бразилії за 150 доларів.

Плисти Атлантичним океаном треба було тиждень — і я зрозумів, що це мій шанс. Запропонував ще трьом друзям, вони всі звільнилися і купили квитки в один бік. Ми гадки не мали, коли потрапимо додому. На кораблі була неймовірно чудова атмосфера, ми познайомились з неймовірною кількістю "шалених" в хорошому розумінні цього слова мандрівників, в яких план мандрів був такий, як і в нас — просто квиток в один бік. Нам таланило і ми проїхали автостопом Бразилію, Аргентину аж до Ушуайа — найпівденнішого міста на планеті, далі за 900 км — тільки Антарктида.

Потім були Чилі, Перу і Болівія.

"Торес дель Пане — це найкрасивіший національний парк, який я відвідав у своєму житті. Він знаходиться на території Чилі, тут за 5 днів можна побачити вежі Тора, льодовики, неймовірні озера, айсберги, гори та чудових людей"

І десь на п'ятому місяців подорожі почали розуміти що вже хочеться додому. Загалом провели неймовірних сім місяців Південною Америкою, проїхали 30 000 кілометрів автостопом, а ще — пережили багато пригод та знайшли чудових друзів.

Потім я знайшов дешеві квитки в Ізраїль, проїхав його автостопом і "захопив" колоритну Йорданію.

"Ось так виглядає місцеве "таксі". Я його назвав "Ферарі". Йорданія неперестає позитивно дивувати"

"Пустеля Ваді Рам — це дійсно космічне місце. Її ще називають Місячна долина, одне з чудес Йорданії. Це пустеля з незвичайними "місячними" пейзажами. Тут усе незвичайне: і колір піску, і форма скель, і навіть небо. Їдуть сюди саме за цим: подивитися красиві заходи сонця. Останнім часом Ваді-Рам можна побачити в багатьох популярних фільмах. Тут знімали сцени з "Трансформерів-2", "Прометея", "Червоної планети". У 1962 році тут був знятий фільм "Лоуренс Аравійський", що отримав сім Оскарів".

А там — знайшов квиток в Ісландію. Моя мета — подорожувати бюджетно і з пригодами. Тому, зазвичай, подорожую автостопом. Однією із найважчих країн по автостопу є Швеція. Там нас підбирали водії з Ванкувера, Кувейту, арабських країн, Туреччини — хто тільки не був, окрім, власне, самих шведів.

Коли стопиш — головне вірити. Обов’язково треба позитивно мислити і воно реалізовується крутіше, ніж очікуєш. Гроші не вимагали за автостоп практично ніколи. Були окремі випадки у Вірменії і Марокко. Тоді ми зрозуміли, що потрібно попереджати відразу: грошей — нема.

Спорядження, яке потрібне у подорожі: наплічник, спальник, каремат, змінний одяг — один комплект на собі, і один — з собою на випадок, якщо промокнеш. Якщо подорож на тиждень-два, то більше й не потрібно. Дуже важливо, щоб взуття було зручним. Бо, якщо подорожувати бюджетно, то дуже багато треба ходити. Їжі не потрібно багато, бо рис і макарони мають адекватну ціну в усьому світі. Але, якщо маєш схильність до якогось продукту, як-от я до шоколаду, то краще брати з собою. Готувати їжу значно дешевше, ніж купувати. Треба вчити англійську мову — чим краще знаєш, тим більше можеш комунікувати. Інакше почуваєш себе як песик — ти хочеш поділитися, у тебе море емоцій, а сказати не можеш. 

Про Ісландію 

В Ісландії я подорожував із чудовою дівчиною Марічкою Миган — неймовірною людиною, яка мандрує Європою і надихає мене й наших друзів. Своїм прикладом вона підтверджує: подорожувати світом — це круто і безпечно.

Ми стартували 3 квітня і провели в Ісландії 16 днів. За цей час ми подолали 2700 кілометрів і потратили по 250 доларів. З них 120 євро на квитки в обидва боки, 100 доларів — на їжу. Ще купували газові балони, щоб готувати їжу, а не витрачатися у кафе. Бо гамбургер і кава коштують 20-25 доларів. На транспорт та житло не витратили ні копійки.

Ісландія за величною майже як Західна Україна. Де ми накатали майже 3000 кілометрів — й гадки не маю. Автостоп в Ісландії чудовий — напевно, найкращий з усіх європейських країн, бо там одна головна дорога. Водії, якщо бачать, що погана погода, а на дорозі два ненормальних туристи, вони, практично, завжди зупиняються. Подорожувати автостопом по Ісландії ми запланували відразу, бо там транспорт дуже дорогий і, в основному, приватний. Туристи орендують авто, і це коштує 100 доларів на день. Літом автостоп безпечніший, і, крім того, влітку приїжджає більше туристів, а це — авторух і потенційні авто, які можуть підібрати і завезти куди потрібно. Найбільш туристичним є південь країни. Я не розумію, як в Ісландію можна приїхати на 2-3 дні. Але туристи, зазвичай, орендують машину для екскурсії одним із найпопулярніших туристичних об’єктів — Золотим кільцем. Багато китайських туристів — вони повсюди, куди не поїдь. Самі Ісландці говорять, що до них ідеально приїжджати у вересні.

90% всіх туристичних об’єктів Ісландії є безкоштовними. Ми платили тільки за вхід до кратеру вулкану Керід. Але це була доступна сума — у межах 50 гривень. А от вхід до Голубої лагуни коштував 50 доларів. І воно того не варте. Голуба лагуна перетворилася на SPA-салон. І вода, насправді, не є дуже зеленою, як рекламують.

"Маленьке відео з Блакитної лагуни, Ісландія. На жаль, перед мандрівкою потрібно "знімати рожеві окуляри", щоб вам в дорозі вони не тріснули склом в середину"...

Ми з Марічкою детально опрацювали маршрут за допомогою offline-карти Maps Me. Планували ночувати у наметах. Проте погодні умови змусили шукати інші місця для ночівлі. В Ісландії постійно дмуть сильні вітри. Першу ніч ми думали, що будемо літати зі своїм наметом навколо Ісландії. Зрозуміли, що напнути його не зможемо, тому знайшли технічне приміщення, у якому й переночували. Вдосвіта приїхали фінські робочі, але делікатно зачекали, поки ми складемося. І тоді ми зрозуміли, що це хороша ідея – шукати різні приміщення, щоб заночувати. Майже в усіх ісландців — середній статок, тому немає потреби красти. Та й з острова не втечеш. Тому ми часто надибали на пустуючі незамкнуті будівлі й будинки, ночували у закинутому кораблі, у новобудові, guest house чи користувалися couchsurfing.

Якось ісландці запросили нас до себе погостювати. В ісландській сім’ї ми провели кілька днів. А було це так: ми вирішили відвідати водоспад. Була ніч, ми вперше не мали, де заночувати. І тут біля нас зупиняється машина. Водій запросив нас до себе у літній будинок, де він жив із дружиною та донькою. Це було напередодні Пасхи. Вони розповідали нам про свою культуру, про свої проблеми. А проблеми у них прості: ісландці остерігаються виверження вулкану, переживають, щоб не було сильного землетрусу після виверження, щоб не пошкодило будинки. У кожної країни свої проблеми: у нас — політика, у них — вулкани.

Щоб зменшити імпорт овочів, ісландці будують теплиці. З нічого, практично, на камінні вони вирощують непогані врожаї. Дуже раціонально використовують силу природи: бурять геотермальні свердловини, ставлять маленькі станції біля кожного будинку і гаряче повітря перетворюють на тепло й електроенергію. Тобто за компослуги вони платять копійки. Питну воду беруть з льодовиків, які тануть. Ставляться до природи дуже бережно і намагаються використовувати усі ресурси. На сміття в Ісландії існує податок. Мало того, що ісландці сміття сортують, але ще й миють перед тим, як викинути.

Про емоції

Перших два дні в Ісландії були максимально насичені враженнями. Ісландія — країна, де або кип’яток з-під землі, або від льодовика віє крижаним холодом: погода може кардинально змінитися упродовж 10-20 хвилин. Країна насичена секретними місцями — секретні печери, секретні лагуни... В Ісландії овець більше, ніж ісландців: у країні проживає 320 тис. мешканців і до 400 тис. овець. Ще ми зустрічали гусей. І — практично жодної іншої живності нам не трапилося.

Коли ми прилетіли, йшов дощ, а наступного ранку почався шалений снігопад. І це нам зіграло на руку, бо люди шкодували залишати на дорозі двох туристів у таку негоду. Перше, що хотіли відвідати — це геотермальні джерела. В інтернеті вони виглядають дуже круто. Вони насправді є класними, але ми були трохи розчаровані, бо вода виявилася холодною. 

Першого дня ми побували на двох водоспадах. Сельяландсфосс розташований майже біля дороги. За ним — печера, до якої можна зайти. Стоїш позаду водоспаду, а тобі в обличчя конденсат із вітром. Таке ти бачив тільки на картинах. Це — дуже красиво. 

Відвідування Чорного пляжу ледь не коштували мені життя. Чорний пляж — це понад 100 км чорного піску, який залишився після виверження вулкану. Цей пляж входить у десятку найкрасивіших пляжів світу, але він також є одним із найнебезпечніших, бо підступні хвилі щороку забирають декілька життів. Я якраз фотографував, коли обертаюся — а всі люди чомусь втікають. Не розумію чому, а ніхто ж не скаже! Мене хвиля збиває з ніг, я чіпляюся за пісок… Добре, що впав не на спину — навіть уявити не міг, що хвилі можуть бути такими потужними. Я ледь Богу душу не віддав, проте ніхто не кинувся рятувати — всі почали знімати на телефон.

 

Сильне враження справив Чорний водоспад. Через базальтові плити він є дуже атмосферним.

Ми побували на одному із найбільших у світі льодовиків. Так близько льодовика я ще не бачив! Звичайно, враження й емоції — надзвичайні, адже ти розумієш, скільки йому тисячоліть. На жаль, щороку льодовики дуже сильно тануть.

Льодовик Vatnajökull (Ватнайокутль) -— найбільший льодовик Ісландії і другий в Європі, після льодовика Аустфонна на Шпіцбергені. Ватнайокутль займає площу 8,1 тис. кв. км, що складає 8% території Ісландії

Я дуже хотів побувати у льодових печерах, бо літом така атракція недоступна: влітку льодовики починають танути і в печери надходить багато води. Щоб попередити нещасні випадки, їх закривають. Ми знали, що сезон закінчився, але вірили, що зможемо потрапити у кришталеву печеру. На жаль, не змогли. Але я не змирився — шукав хоча би маленьку льодову печеру і мені поталанило. Йти туди було небезпечно — якби не Марічка, я би, може, і не поліз. Але вона сказала: «Я геолог, я мушу». І я поліз за нею. Щоб потрапити всередину, треба було уявити себе безхребетним. Але, водночас, це такі неймовірні враження!

Далі ми застопили шалених бельгійців і з ними подолали східну частину Ісландії під страшну негоду. Мені подобаються їхні міста. Великим вони вже вважають місто, у якому 2000-3000 населення. Його можна пройти за 15 хвилин.

В Ісландії не можна ігнорувати застереження. І ми в цьому одного разу переконалися. Ми з американцями вирішили поїхати до найповноводнішого водоспаду Європи Деттіфосс. Ми не знали, якою дорогою їхати — там були дві. Вибрали праву, бо вважали її цікавішою. Їдемо — бачимо застереження: «Дорога закрита». Але хіба ж ми не мандрівники? Пригоди — це ж так круто. Їдемо далі. Друга табличка «Дорога закрита-закрита». Нас і це не зупинило. І тут дорога зникає і машина грузне — застрягли ми безнадійно. Добре, що ми з Марічкою мали інтернет: як тільки приїхали, купили сім-карту, з якою могли користуватися інтернетом, але не телефонувати. Дуже важливо — коли їдеш в Ісландію, бути на зв’язку. Крім того, у них чудове 3G. Ми сконтактували з рятувальниками, «скинули» координати і нам допомогли. Ми пропонували нашим американським друзям «скинутися» на штраф. Більше із ввічливості, бо грошей не було. Але нам поталанило, що американець був не з бідних. Ми не дивилися на рахунок, щоб потім не мучитися.

Ми дуже хотіли побачити Північне сяйво, китів і льодову печеру. Льодову печеру ми відвідала і щодня, з 22.00 до опівночі, виходили «полювати» на Північне сяйво. І таки — «вполювали»! Якось ми шукали ночівлю. І тут жінка за 100 км пише, що може нас прийняти додому. У нас зразу — море сил і енергії. Застопили машину. І цього вечора ми побачили Північне сяйво. Воно було середньої потужності. Для нас — дуже красиве, хоча місцеві «крутили носом».

То було таке щастя, що я аж скупу сльозу проронив. Які це неймовірні відчуття — коли бачиш вживу це явище. Це таке нереально чудове природне світлове шоу! Ці зелені хмари на фоні зоряного неба рухались і переливались, як змії. Я кричав у душі від щастя, як дитина...

А от китів побачити нам так і не вдалося. Оренда корабля коштувала 150-200 доларів. І ми вирішили проситися до рибалок волонтерами. Один погодився нас взяти, але через штормові попередження упродовж кількох днів у море не відважився вийти. Тож, китів ми залишили на «наступний раз».  

Моя мрія — доїхати до Нової Зеландії через Азію. Власне, туди планую восени помандрувати.

Підготувала Оксана ПІЛЯНСЬКА, журналіст

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: