Український етнічний колорит – візитівка цього проекту. Вписали його у пейзаж калушани Галина та Микола Самцові | Лендарт (від англ. land — земля, та англ. art — мистецтво) — художня діяльність, об'єктом якої є реальний пейзаж. Твори цього типу з'явилися в мистецтві у 1960-х роках. Лендарт має спеціальний українознавчий контекст. Живі плоти, перелаз, квіти – ці декоративні елементи у дворі на Підвальній відсилають нас до спогадів дитинства, які часто втрачені. Так, вірші Шевченка «Садок вишневий коло хати» одразу спадають на думку. Не випадково — дворик позаду центральної бібліотеки імені Тараса Шевченка. Діти, мами з колясками і дідусі та бабусі з онуками вже облюбували цей куточок. В неділю багато родин спеціально приходять сюди гарно провести час.
Український етнічний колорит – візитівка цього проекту. Вписали його у пейзаж калушани Галина та Микола Самцові.
"Цього року, місяці чотири тому, все і почалося. Коли зійшов сніг, все почало розпускатися. Весна — це завжди початок чогось нового. Мені спав на думку такий куточок. Свій, особливий, цікавий".
У дворику Галини і Миколи – виключно екологічні матеріали. Тут немає ні пластику, ні гуми. Тільки дерево, камінь, кераміка. Так, як і необхідно для проекту у стилі лендарт.
Найскладніше було почати, згадує Микола Самцов:
"В нас тут раніше була клумба. На ній квіти сіяла сусідка Оля Солтин, доглядала клумбу 15 років. Там всілякі росли квіти. Навесні я кажу чоловіку: А якби зробити такий гарний пліт? І він його виготовив. Уявляла собі, і дещо розписувала чоловікові".
Микола Самцов переконаний: його дружина — дизайнер. А пані Галина нахвалює чоловіка:
"Все тут зроблено його руками. Чоловік їздив до лісу за ліщиною. Вручну плів живоплоти. Коли ми поставили перший пліт, сусід побачив і каже: «Тут треба горщика. Я маю такий». І вранці — вже був горщик. Я лиш прив’язав його, щоб не вкрали".
Галина Самцова – зараз удома. Раніше працювала у районному управлінні праці.
"Дякуємо усім, хто небайдужий. Сусіди Феш Сергій і Лариса — вона ні разу не прийшла із базару без квітки. Не шкодує грошей… А Оксана Табачук, директор Калуської гімназії, допомогла фінансово. Гірський камінь, який пішов на гірку, привіз сусід Костянтин Олексин. Доріжки – з щебеню. Ми хотіли взяти у ЖЕО фарбу, але в них немає… Огорожі не завадило б пофарбувати. Наші сусіди з усіх квартир, до яких ми самі приходили і прохали, скинулися. Так посіяли маргаритки. Вони дуже гарно цвіли навесні. Син Віталій купив три туї і посадив їх ранньою весною. Прийнялися і ялинки. Буде і взимку гарно!".
У квартирі Самцових на четвертому поверсі дев’ятиповерхівки – гарно, затишно. Тут також все зроблено руками господаря.
"Ми нічого не нищили в мініатюрній екосистемі. Є вишні. Є дуб. Посадили плющ, який з часом повиється навколо дворика. Найважче було зробити місток, він доволі конструктивний".
До кімнати заходить Мар’яна Самцова, донька Галини і Миколи, саме сьогодні відзняла на телефон світлини клумби. Галина Самцова каже:
"Найкраща винагорода – це коли людям подобається, лиш би не нищили".
Микола Самцов часто їздить на Львівщину. У селі Подорожнє Жидачівського району він народився. Так він запам’ятав своє дитинство – живоплоти, перелази, квіти на клумбах, плетені кошики. Чоловік має технічну професію. Тому втілити задум дружини для нього було нескладно.
Микола Самцов звернувся до міської ради із пропозицією встановити ліхтар, на стовпі, де він колись був, але його розбили. Але відповіді поки що немає.
Самцови готові оформити пліт, кошик та інші декоративні елементи, каже Галина Самцова:
"Я люблю створювати красу. Хочу, щоб її у місті було більше. Можна прикрашати квітами дитячі майданчики, яка навіть не відмовилася би вести гурток ландшафтного дизайну для молоді. Адже лендарт – це один із сучасник трендів у міському мистецтві".
Створена клумба – точно досягнення для міста, але скільки вона проіснує, на жаль, невідомо. Наприклад, понад 20 декоративних маків довелося знищити, бо за законодавством це наркотичне зілля. Господар розводить руками:
"Вчора помітив з вікна пройдисвіта, який зрізав маки, а ввечері ми з сусідкою Ларисою висмикнули всі рослини. Чого доброго, не внадилися б у двір наркомани. Поряд – нескошена трава, в яких знаходять вживані шприци. А вночі ділянка не освітлюється. Про те, що в Калуші крадуть квіти із клумб, не новина. А як його ще охороняти, як не самому?".
«Садок вишневий коло хати», — згадує вірші Шевченка Мар’яна Самцова. Батько додає:
"Я бачив якось одного хруща. У травні. Колись їх було багато".
Природа творіння людей прийняла і оцінила. На клені, що росте у дворику, звила гніздо пташка, яка раніше ніколи сюди не прилітала. Тепер виспівує трелі щовечора. Сусіди приходять послухати її на лавку.
Марта ГАЛКІНА, журналіст