Летіти над хмарами, а приземлитися... на пасовиську

"Обладнання коштує по-різному. Оскільки в мене практично все обладнання б/у, то десь в 1000 євро вкладаюсь – це з усіма дрібницями", — розповідає Роман Кожура


Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

Летіти над хмарами, а приземлитися... на пасовиську

Дата публікації: 2017.08.14 | Коментарів: 0 | Переглядів: 6063

Калушани повернулися з 9-го Кубку Боржави з точності приземлення на параплані. Традиційно змагання проходили зі стартом з гори Гимба, що на хребті Полонина Боржави. Мішень для вимірювання розташувалася на пасовиську над селом.

Цьогоріч змагання тривали впродовж трьох днів. Вони були організовані за сприянням  Міжгірської РДА та Федерації пара планеризму України. Директором та головним суддею Кубку був Леонід Сніцарук, суддя національної категорії з парапланерного спорту. Для того, щоб взяти участь у Кубку Боржави, потрібно було заплатити добровільний внесок – 500 гривень. Учасників було всього лиш 10, і серед них двоє наших калушан – Василь Миндюк та Роман Кожура, які посіли, відповідно, шосте і сьоме місця.

Тут же, з 30 липня до 6 серпня, відбувся також  Кубок України 2017 року. До слова, він тривав упродовж тижня, а внесокдля учасників становив 100 євро.

Щодо Кубку Боржави з точності приземлення на параплані, то це, насамперед, — хороша можливість політати. Василь Миндюк розповідає:

«Я посів шосте місце. Думаю, що міг би показати і кращий результат, проте за сімейними обставинами пропустив один тур – повинен був поїхати зі змагань. Я брав участь у цих змаганнях ще у 2010 та 2011 роках. Крім того, раніше  брав участь у Кубку Дністра, був на Кубку Карпат».

Роман Кожура вперше брав участь у таких змаганнях. Спеціально для «Вікон» він поділився записами з особистого щоденника польотів:

«27.07 – 30.07.2017 Змагання – Кубок Боржави з точності приземлення. Перший раз брав участь у змаганнях! Коли їхали попереднього разу з Василем в Ісаків, по дорозі Василь казав, що зареєструвався на змагання з точності приземлення. Приз за перше місце – лижі Фішер, друге місце екшен камера, 3 – рація Бауфенг. Каже – можеш і ти зареєструватися. А я собі думаю – «А чому б і ні?! Першого дня відбулося 2 тури змагань. 2 тури я попадав в коло по правилах ФАІ 2 радіусом 5 м (4,46 і 3,62). Думаю: добре – в коло попадаю, значить вже є якась перевага над тими хто в коло не попав, чи першого, чи другого разу… Але ні – попасти в коло то мало! Щоб бути претендентом на якісь місця і призи, треба приземлятись до метра від центру! І, бажано всі рази! А, попадання попри край то майже все одно що промах. Друго дня відбулося три тури, зарахували з них тільки один. Третій тур був не вдалим для мене, четвертий теж получився не вдалим, та ще й екстремальним – попав в польоті під дощ! Цей тур не зарахували через складні погодні умови - посадки в сильний вітер і дощ. П’ятого туру заходив з гори, проти вітру… Бачу ніби попадаю з запасом висоти, а при підльоті попадаю в низходняк! Та ще й на горі спішив і акселератор забув пристібнути… Клєванти максимально вверх, ноги теж вверх.., витягнувся щоб обтікаємість покращити… На клєвку пролетів в метрі над землею і став на ноги в 1,82 від центру кола! Ну, майже, майже… Але результат все одно не зарахували, бо не всі учасники злетіли з гори».

«Вікна» поцікавилися, чому ж калуські пара планеристи обрали саме цей вид спорту і як він розвивається у Калуші.

Василь Миндюк стверджує, що навіть півгодини вільного польоту приносить йому щастя:

«У мене з дитинства лежить душа до польоту. В молодості вчився літати на літаку, але потім через фінансові проблеми не міг продовжувати. Тож парапланами почав займатися «з горя». Цим видом спорту я займаюся з 2010 року.Моє максимальне досягнення – 76 кмвід  села Одаїв до Берегомета. Звісно, є люди, які літають частіше, відповідно, — у них більші досягнення. Політ – це моє задоволення. Якщо я не літаю кілька днів, то відчуваю, що мені це просто необхідно. Навіть півгодини вільного польоту приносить щастя. Мети в цьому немає. Ні змагання, ні подолання рекордів мене не цікавлять. Я хочу літати — і все. Відчувати висоту, летіти в хмари…».

А Роман Кожура додає, що навчився літати під керівництвом досвідченого інструктора:

«Я займаюся парапланеризмом вже чотири роки. 2013 року почав навчання і в той же день здійснив перший політ з тридцятиметрової гірки у еліНовиці. Я з дитинства хотів літати. Колись навіть дельтаплан будував з березових гілок і клейонки А чотири роки тому натрапив в інтернеті на статтю з журналу "Карпати", в якій кореспондент розповідав, як він приїхав на польоти пара планеристів. Його проінструктували, трохи підтренували і запустили з гори! Так що він приїхав на польоти і в той же день зробив свій перший самостійний політ з гори! Я зрозумів, що здійснити мрію літати не так складно і почав шукати інструктора!Пощастило, що у нас в Калуші такий інструктор є – це Віктор Пулик. Під його керівництвом і навчився літати».

Віктор Пулик – голова асоціації парапланеристів Івано-Франківської області. Він — найдосвідченіший калуський парапланерист. Його загальний стаж у цій справі – 37 років. Саме він навчив літати калуських спортсменів:

«Колись у Калуші на базі «Хлорвінілу» діяв клуб «Мрія». Там мені і трапився інструктор Сергій Миколайович Антипов. Під його керівництвом я і розвивався. До 1990 року літав на дельтапланах, пізніше — пересів на параплан. Згодом у Криму отримав категорію інструктора і став головою осередку авіації, парапланів і спорту в Івано-Франківській області».

Інструктор розповідає що від 2000 року він виховав у Калуші близько 30-и спортсменів, але з них і досі займаються парапланеризмом менше десятка. Серед них, крім уже вказаних, — Іван Дудко, Олег Мендела, Сергій Іваницький:

«Багато людей, які колись почали займатися цим спортом, з часом залишили його через певні причини. Зрештою, цей спорт є дуже відповідальним та дороговартісним. Для того, щоб купити все необхідне і почати займатися, потрібно від 700 до 3000 євро, якщо купувати вживане обладнання — 800-900 доларів. Всі охочі політати повинні пройти тримісячні курси. Після навчання людина отримує сертифікат парапланериста третьої-четвертої категорій. Для навчання достатньо десяти занять, які проводяться по 3-4 рази на місяць. Цього вистачить, щоб людина самостійно піднялася в небо.Спочатку я вчу літати спортсменів на своїх «крилах», а потім допомагаю їм з вибором. Під моїм контролем вони літають ще близько року».

Калушани займаються парапленерним видом спорту у вільний від роботи час. На політ їх виїжджає як мінімум двоє. Оскільки у Калуші немає ніякої бази для здійснення тренувальних польотів, доводиться виїжджати в село Одаїв Тлумацького району. Інструктор згадує:

«Колись я говорив з Насаликом про створення клубу парапленаристів у Калуші. Проте ця справа затягнулася, конкуренція була великою і у міській раді мені сказали, що приміщення немає».

Василь Миндюк розповідає, що деякі необхідні для польотів пристрої паяє та конструює самотужки:

«Частота наших тренувань залежить від багатьох факторів: погоди, напрямку та сили вітру, температурних умов тощо.Цей вид спорту вимагає багато часу та грошей. Кошти потрібно виділяти не лише на пристрої та обладнання, а ще й на те, щоб доїхати до точки, з якої потрібно вилітати, на обіди. До того ж, якщо летіти 40-50 км, потрібно виділяти гроші й на те, щоб повернутися з того місця. Щоб літати на параплані, треба мати пристрої. Середня вартість одного – 100 євро. До прикладу, потрібен варіометр — пристрій, що показує звукову сигналізацію і візуальний індикатор, фіксує максимально висоту та тривіальність польоту. Ще у мене є GPS-навігатор. Деякі прибори я паяю та конструюю сам».

Роман Кожура додає, що нове крило (сам параплан) буде коштувати бльзько 2000 євро і більше:

«Обладнання коштує по-різному. Оскільки в мене практично все обладнання б/у, то десь в 1000 євро вкладаюсь – це з усіма дрібницями. Основне – крило 300 євро і підвіска 250 євро плюс запасний парашут 100 євро. Ще варіометр, який показує швидкість підйому і висоту — обов'язково, якщо хочеш літати маршрути, десь 150 євро. А решта — дрібниці. Хоча, наприклад, шолом теж необхідний і обов’язковий. А от якщо нове спорядження, то тільки крило (сам параплан) буде коштувати бльзько 2000 євро і більше».

Довідка. Параплан — планер з м'яким двооболонковим крилом, що наповнюється через повітрозабірникинабігаючим потоком повітря, створюється тиск, завдяки якому зберігаються форма та профіль крила. Вперед параплан рухається під дією ваги пілота та діючої сили тяжіння. Саме сила тяжіння, форма та профіль крила, створює визначену, для кожного параплана власну швидкість, відносно повітря. Швидкість обмежується виключно комплексним опором, що складається з опору крила, строп та опору самого пілота, у результаті зменшується висота польоту. Аби летіти, параплан безперервно втрачає висоту польоту (планерує). Набір висоти здійснюється за рахунок повітря, що підіймається. Підйом повітря утворюється термічними та динамічними потоками обтікання.

Світлана НЕБИЛОВИЧ, студентка Української академії друкарства

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: