Мольфара Нечая було вбито кілька років тому, але про його неймовірний дар люди пам'ятають досі Просити допомоги Володимир не звик. Попри інвалідність і низку захворювань, які йдуть у парі з ДЦП, він закінчив школу й університет, навчився ремонтувати техніку, зокрема, телефони і комп'ютери, а відтак почав потрохи заробляти. Дохід — нестабільний, але все ж хоч якесь полегшення для матері, яка роками працювала на двох-трьох роботах, щоб лікувати сина.
Неля Сенів про хворобу сина не може говорити без сліз. Перебираючи виписки із лікарень та результати останніх обстежень, вона каже:
"Я все життя його лікую. До п'яти років ми його або на руках носили, або возили у колясці, бо ходити він не міг. Надії на те, що син стане на ноги, майже не було, але ми продовжували лікування і вірили у диво".
Підняти на ноги Володимира допоміг карпатський мольфар. Той самий Нечай, про якого ще за життя складали легенди і знімали фільми. Неля Сенів пригадує:
"У нього в дитинстві був паралізований правий бік. Ми кожних три місяці лягали в лікарню. Не пропускали лікування жодного разу. Це були масажі, уколи, спеціально розроблені програми обколювання. Часом — надзвичайно болючі. І так тривало понад 13 років. Але точкою відліку стало те, як ми потрапили до Нечая. Він підняв Володю за п’ять днів. Сказав, що не знає, як він буде ходити, але ходити буде. Одразу попередив, що повністю вилікувати його не зможе, але зробив усе, що міг".
Останній карпатський мольфар лікував масажами, використовуючи власноруч приготовлені мазі. Калушанка каже, що руками він ледь торкався тіла сина. На прийом до нього жінка ходила п’ять разів із інтервалом у три дні. Далі додає:
"Більше у коляску ми після того не сідали. Він почав ходити. Спочатку невпевнено, спотикаючись і падаючи, але він ходив!"
Неля Сенів каже, що до Нечая поїхала б із сином і зараз, але, на жаль, мольфара вже немає серед живих.
Загалом, завдяки колосальним зусиллям, Володимир не лише почав ходити, а і здобув освіту і фах. Він навчався у технікумі, а згодом у — лісотехнічному університеті. Зараз роботи, щоправда, знайти не може. Перебуває на обліку у Центрі зайнятості. Хлопець, проте, все ж намагається заробляти гроші: навчився ремонтувати телефони і комп’ютерну техніку. Торік навіть мав намір їхати на заробітки до Польщі. Завадила — хвороба.
Перші симптоми з’явилися у вигляді болю в ногах у вересні минулого року. Зробили обстеження, пройшли МРТ, кілька курсів лікування, яке призначив невропатолог. Зрештою, медики приголомшили: один із тазостегнових суглобів зношений на 40% , інший — на 90%. Без — операцій не обійтися. Неля Сенів каже:
"Операцій, найімовірніше, буде дві. Зараз, у березні, ми маємо пройти ще одне обстеження, після якого матимемо остаточні результати і призначення. Але гроші на лікування починаємо збирати вже, бо біль щораз сильніший, а самі по собі суглоби не відновляться".
Операцію планують робити у Чернівцях. Загалом родині потрібно зібрати майже 10 тисяч доларів США. Цих коштів вистачить на дві операції, після яких Володимир зможе не просто ходити, а і знову не вирізнятися серед оточуючих. Його мати бідкається:
"У мене надія зараз хіба на небайдужих людей. Бо руки опускаються, коли думаю про таку суму грошей. Єдиний вихід хіба — продати квартиру, в якій мешкаємо…"
У родини в запасі ще є трохи часу. Поки триватимуть обстеження, з допомогою співчутливих людей, гроші можна зібрати. Хто готовий допомогти фінансово, може перерахувати кошти на рахунок у ПриватБанку: 4149 4991 0742 4580 (Сенів Неля Вацлавівна).
Тетяна КІНДЮХ, журналіст
