5-й батальйон у бліндажі. "Чим краще ти вкопаєшся, тим більше шансів залишитися живим. Коли обстріли закінчилися, т 26-річний Олег — із Калуського району. Здобув фах за спеціальністю «економічна кібернетика» у Хмельницькому національному університеті, проте, поїхав на заробітки до Сибіру — працював кранівником. Коли почався Майдан, Олег прийняв рішення не працювати на окупанта. І наприкінці минулого року повернувся додому.
Коли на хвилі патріотизму, на початку військової агресії з боку Росії, до військкоматів у країні вишиковувалися черги, пішов записуватися до війська й Олег. Тож, повістка не стала несподіванкою. Призвали Олега 13 травня. Тоді ж він дізнався, що служитиме у 5-му батальйоні територіальної оборони «Прикарпаття».
Спочатку Олег разом із побратимами із 72-ї бригади стояв біля Сонцево. Після обстрілу «Градами» військові переїхали до Тельманово, де стояли понад місяць. А потім — дислокувалися у Кутейніково (за 10 км від Іловайська).
Як відомо, у серпні бійці 5-го батальйону відступили із позицій — після кількаденних щільних обстрілів «Градами». Військові переїхали до Запорізької області та два дні чекали наказу. На позиції, з яких відступили, вирішили не повертатися (такий наказ отримали від керівництва. — Авт.), адже, не могли протистояти ворогові «із автоматами та на шкільних автобусах». Із гучним скандалом бійці батальйону повернулися на Прикарпаття: їх кілька разів затримували дорогою та вимагали здати зброю.
Одразу по приїзді на військових почався тиск, а щодо командира батальйону — Віталія Комара — відкрили кримінальне провадження. Батальйону поставили у вину трагедію в Іловайсьокому котлі. А бійцям — надали короткотермінові відпустки.
— У вересні нас збирали, щоб відправити на полігон у Рівне. Я не виконав наказ про переміщення з Делятина у Рівне, — зауважує Олег.
Після того військові зустрілися із представниками обласної влади, щоб обговорити ситуацію навколо батальйону. А 22 вересня — вирушили на полігон до Рівного.
— Там ми написали рапорти і нас звільнили із армії у зв’язку із «службовою невідповідністю», — коментує Олег.
Хлопець каже: не хоче повертатися на війну, бо за кілька місяців повністю втратив віру до командування, яке до бійців ставилося, як до «розмінної монети».
З ВІЙСЬКОВИХ — У ВОЛОНТЕРИ
— Ми б без допомоги Олега не впоралися, — нахвалює хлопця волонтерка філії Союзу українок Христина. — Він і ящики різні тягає, і допомогу збирає від благодійників, і пічку нам відремонтував, бо ми тут у приміщенні просто замерзали.
Приїхавши з війни, Олег подався у волонтери. Тут, вважає хлопець, він більш корисний, ніж в АТО, та й волонтерська робота більше до душі.
— Волонтерством почав займатися з вересня, бо на собі відчув, наскільки військовим потрібна допомога волонтерів, — розповідає Олег.
Калушанин збирає допомогу власним авто, адже, багато калушан і мешканців району приходять до філії Союзу українок з тим, що, мовляв, допомогу зібрали, але потрібно забрати.
— До того, як почав займатися волонтерством, думав, що наші люди — черстві, що не беруть близько до серця війну, що війна потрібна тільки тим, хто воює. Але дуже швидко змінив свою думку, адже, побачив, що наші люди готові віддати останнє заради мирного неба над головою.
Кілька тижнів тому Івано-Франківська військова прокуратура оголосила Олегові підозру у скоєнні злочину за ст. 402 (ч. 1) ККУ (непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу). А нещодавно відбувся суд, й чоловікові присудили два роки умовного терміну.
Ще напередодні суду Олег резюмував: розуміє, що йому загрожує, однак, на Схід не повернеться.
— Я побачив, як постаріла за два місяці моя мама. У неї — хворе серце. Бабуся померла з думкою про те, що я — у Делятині, а не на війні, — пояснює хлопець.
БАТАЛЬЙОН РОЗФОРМУЮТЬ
Випадок Олега — не унікальний: ще у жовтні відмовилися служити 128 військовослужбовців 5 батальйону, 17 — просто «зникли».
Те, що його бійці пишуть рапорти про відмову від служби або перевід в іншу частину, комбат батальйону «Прикарпаття» Віталій Комар журналісту «Галицького кореспондента» пояснив просто: «В основному, в людей нестабільний психічний і емоційний стан. Думаю, вони ним керуються під час написання рапортів».
Нагадаємо, що військова прокуратура Південного регіону України висунула підполковникові Віталію Комару звинувачення за чотирма статтями. Серед них — невиконання наказу і дезертирство. 8 вересня командира 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» звільнили з-під варти в Одеському СІЗО під заставу в сумі 60,9 тисяч гривень. Гроші для викупу комбата збирала громада. А вже у листопаді військова прокуратура Південного регіону України знову повідомила Віталію Комару про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 402, частиною 2 статті 404 Кримінального кодексу України. Суд задовольнив клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного у вигляді тримання під вартою у слідчому ізоляторі строком на два місяці.
Обласна рада звернулася до Президента України та Генерального прокурора України щодо звинувачення 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття». Відтак, обласна влада запевняє: їхні звернення мають частковий успіх, адже, тиск на бійців батальйону нібито послабився. Хоча, як повідомляли «Вікна», Надвірнянський районний суд засудив на два роки умовно кухаря 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття». Раніше Надвірнянський районний суд засудив стрільця-помічника гранатометника стрілецького взводу 5-го батальйону територіальної оборони “Прикарпаття”, який відмовився виконувати наказ про передислокацію з Делятина до 233-го Рівненського полігону, та ще одного бійця цього батальйону за самовільне залишення військової частини або місця служби.