Ми звикли називати текілу кактусовою горілкою, але насправді її одержують шляхом перегонки соку блакитної агави. А вона, хоча по виду і схожа на кактус, насправді є рослиною сімейства лілейних. Так що красива назва “кактусова горілка” не відповідає дійсності. Вірніше називати цей напій агавовою горілкою.
За повір`ям, індіанці майя закушували прародительку текіли, пардон, черв`яком. Тому і зараз в експортних пляшках можна побачити заспиртованого черв`яка — “gusano”, гусеницю метелика, яка живе на агавових плантаціях. Вирощують нещасних gusano спеціально для того, щоб потім заточити їх у пляшку з текілою. Це, скоріше, рекламний трюк, покликаний справити враження на іноземців, ніж мексиканська традиція. До горлечка таких пляшок прив`язаний мішечок, наповнений буро-червоною сумішшю, що складається з розтертих у порошок gusano і солі (якуназивається черв`ячною сіллю), і нею треба зализувати ковток текіли.
Але така текіла, звичайно ж, на любителя. Дійсний текільєро спокійно обходиться без цієї екстремальної закуски і п`є текілу за принципом “Lіck - Shoot - Bіte”, що значить “лизни - випий - кусни”. Злизнути потрібно з тильної сторони руки сіль, а після ковтка текіли вкусити лимон. Кажуть, що виходить дуже навіть смачно.
Ватикан: коли час зупинився