Цьогорічне свято розпочалося 12 липня на свято Апостолів Петра та Павла і тривало три дні. З кожним роком фестиваль набуває все більшої популярності, збирає старих та нових своїх друзів, справжніх поціновувачів етнічної музики, серед яких є представники різних поколінь та субкультур.
Все дійство відбувалося на галявині-стадіоні серед гір, що додавало фестивалю якоїсь містичної родзинки. Гостям та учасникам було до снаги пожити серед дикої природи, відчути себе вільними від цивілізації. Тому поселялися в наметових містечках, яких тут було декілька. інші шукали притулку у доброзичливих шешорівців, гостинність яких коштувала всього 20 гривень за добу. А деякі меломани навіть примудрилися все це поєднати і розкладали намети просто на подвір’ях господарів. Сусідка моєї господині, до якої поселилися гості з Києва, розповідала, що на світанку квартиранти приходять до неї в хату з проханням — сказати півневі та коровам, ”чтобы они не шумели”. У наметових містечках натомість цілу ніч не згасали вогнища і не стихали гітари і тамтами.
Для шешорівців фестиваль — чудовий спосіб розважитись, зустріти старих та нових друзів, які вже не вперше приїжджають в ці краї, Крім того, це непогана можливість підзаробити. Місцеві майстри демонстрували свої вироби з дерева, кераміки, металу, різноманітну вишивку. Хазяйновиті господині виносили на продаж смачні гуцульські страви: банош та бринзу, діставали з горищ старі речі, які з захватом купували іноземні гості.
Всі три дні фестивалю концертна програма починалася о 18.00. До того часу проводились майстер-класи, на яких навчали болгарським, грецьким та східним танцям самі ж учасники фестивалю. Можна було навчитись ковальської справи, традиційному розпису по склі, власноручно зробити з сіна давній український оберіг — ляльку-мотанку.
У перший день фестивалю під назвою „Нова сцена” виступало багато молодих виконавців. Відкрив фестиваль місцевий колектив веселими гуцульськими співанками. Опісля виступили гурти „Сполох”(Росія), „ХО”, „Вертеп”, „Arao”, „Оркестр Янки Козир”. Останній вразив всіх своїм театралізованим виступом та музикою у поєднанні року з фольком. Варто відзначити тернопільський гурт „Zsuf”, який працює в стилі „індастріал”. І нарешті на сцені з’явився довгоочікуваний і, як завжди, містичний „Вій”. Закінчував концертну програму гурт з Франції „Red Cardett”, який розпалив та вразив публіку французьким шансоном.
Другий день фестивалю (джаз-сцена) відкривали студенти з Болгарії — експериментальний проект фольк-джаз-формація, гурт „Тригон” (Молдова), „Оркестр Святого Миколая” (Польща), „Rahat Lukum” (Чехія). Останні вразили глядачів екзотичними східними танцями.
Справжнього захвату надав центр сучасного мистецтва „Дах” (Київ), який, виконуючи язичницькі пісні, поставив театралізовану сценку за шекспірівським „Річардом ІІІ” у поєднанні з українськими костюмами та звичаями.
Всі три дні фестивалю на вулиці панувала шалена спека. Рятувалися всі, як могли: йшли далеко в гори, загоряли на каменях маленького водоспадчику, купалися у прохолодній річці. Деякі ентузіасти влаштували навіть дикий пляж.
Останнього дня Карпати вирішили порадувати та трішки освіжити людей приємним дощем. В цей день, незважаючи на знесилення гостей, був найдрайвовішим. Адже виступали такі гурти, як „Гайдамаки”, „Перкалаба” (Івано-Франківськ) і „Haba Kuk” (Польща), що вразила поєднанням стилів регі та фольку. Хто ще не чув чумацьких пісень, то мав таку можливість почути їх у виконанні гурту з Вінниці „Очеретяний кіт”.
„Гайдамаків” можна було побачити зі своїми сім’ями. Вони відпочивали на галявині стадіону, купували сувеніри, спокійно відпочивали і набиралися сил, щоб цього вечора „порвати” публіку. Їм це вдалося з перших хвилин виступу. Вони подарували, крім відомих речей, і нові пісні.
Продовжив естафету драйву півторагодинний виступ „Перкалаби”, з яким гуляли і співали Карпати аж до пізньої ночі…
Світлана ЛЕЛИК, студентка ЛНУ імені Івана Франка