Наступного року калуський театр святкуватиме 40-річчя. І потужними темпами готується до ювілею: минулого року актори представили публіці дві п’єси — „Долю” Олександра Челядина та „Украдене щастя” за драмою Івана Франка. Найновіша — легендарні „Фараони” Олекси Коломійця, які пам’ятаємо за телепостановкою за участі незабутнього Миколи Яковченка з його „хфартушками”.
Калуські актори не пішли шляхом популярного нині модерного театру і глядачі побачили класичну постановку „Фараонів” з виконанням „Маминого рушника” та інших пісень. Режисери та актори не намагалися повторити забутий стиль народної комедії, адже знали: це — неможливо. Але при тому вони зовсім не осучаснили п’єсу, нічого не скорочували, все залишили, крім окремих реплік, приміром, про “ворота в комунізм” та інших у стилі хрущовської епохи. „Совкова” тематика додає виставі додаткового колориту. А грають актори людей, котрі дивовижним чином потрапили в епоху, не таку вже і віддалену, але настільки забуту, що її культурно-побутові реалії перестали бути доступними.
В Олекси Коломійця, як відомо, п’єса, побудована на тому, що персонажам усе приснилось: ніби жінки помінялися соціальними ролями з чоловіками. І ця ситуація використана і у виставі „Легенди”: персонажі аж надто спокушаються можливістю пожити “іншим життям”. Насправді вистава — про нас, які ми тепер у нашому світі химерних реалій, про стосунки звичайних людей у буденних реаліях, про одвічну суперечку всередині родини за право бути сильнішим.
Глядачі (а публіка була переважно 40-60-річного віку. — Авт.), безперечно, порівнювали аматорських акторів із тими, які стали відомими завдяки телеверсії „Фараонів”, і кожен робив свій висновок. Проте беззаперечно єдине: глядачі отримали відчутну насолоду, адже оплески лунали буквально після кожної сцени, і регіт у повному залі не вщухав.
До речі, за постановку „Фараонів” „Легенда” взялася за пропозицією тоді заступника міського голови з гуманітарних питань Олександра Челядина, який побачив, крім драматичного, комедійний потенціал акторського складу театру.
Зважаючи на обмежені можливості як самого народного аматорського театру „Легенда”, так і ПК „Юність”, над декораціями доводилося працювати, застосовуючи максимум фантазії і мінімум грошей. Проте чудернацькі фантастичні дерева (плід рук художника „Юності” Лесі Пробоїв), тин, власноруч виплетений акторами, не поступалися декораціям, з якими, приміром, виступали минулого року у нашому місті актори Національного театру ім. Івана Франка. До прем’єри театру вдалося закупити за кошти міського бюджету новий реквізит — оригінальні дорогі глиняні горщики. Освітлення вистави створив Михайло Смольський, запис музики — Степан Кіт і Василь Кавецький.
Акторами народного театру є представники різних поколінь і професій: директор ЗОШ №11 Іван Ляхович і його заступник Мирослав Капущак, в. о. директора ДС „Калуське міське телебачення” Тетяна Попадюк, підприємці Віктор Павлів та Тарас Кіндюх, керівник дитячого зразкового театру „Чарівник” Світлана Крупенич, психолог Ірина Бурак, працівники ПК „Юність” Оксана Гап’як та Світлана Солоджук. Корифеями „Легенди” є Марта Пазюк, Михайло Луцак і режисер та актор Василь Федоришин. Актори мріють про здобуття звання муніципального.
— Стрижень нашого репертуару — це класика, — стверджує керівник театру „Легенда”, заступник начальника управління культури міської ради Леся Піцик. — Адже хто, як не ми? Плануємо повторну презентацію „Фараонів” для калуських глядачів, адже багатьом не вдалося її побачити, оскільки того дня у Калуші ще був концерт камерного оркестру. У планах „Легенди” — поїздка з „Фараонами” по області. Презентуватимемо нашу творчість і для жителів району (вже маємо пропозицію від заступника голови РДА з гуманітарних питань Ігоря Пробоїва), а також для мешканців Загір’я, Хотіня та Підгірок. Досвід постановки вистав за межами Калуша ми вже маємо: приміром, „Украдене щастя” ми презентували на Гуцульському фестивалі.
Спонсорами свята стали СП “Конструктор” та ТзОВ “FMG”.
Ватикан: коли час зупинився