Миколина історія

Микола Когут — автор понад десятка книг з історії Калуша, рідних Підгірок, національно-визвольного руху Калущини. Каже, що найбільше працює влітку, коли сини і дружина їдуть до родини на Львівщину. Напередодні 50-річчя він готує вихід дев’ятої книги з циклу „Герої не вмирають”.
Переглядів: 619

Микола Когут — корінний підгірчанин. За переказами, рід підгорецьких Когутів походить із села Новиці Калуського району. Прапрадід Миколи Когута на ім’я Лука ще на початку ХІХ століття купив землю у Підгірках „у вуличці, що йде від млина під ліс”. Його син Кирило (а всього дітей у Луки було восьмеро. — Авт.), одружившись на Теклі Крашевській, покинув батьківську хату. З часом прикупив земельну ділянку „недалеко керниці, біля обрінку”.
Звідси і пішов рід Когутів. Тут 1904 року народився дід Тимофій, а згодом — батько Степан (одружився із Марією Солдат, яка вчителювала у Підгірках). 27 липня 1958 року прийшли на світ Микола з Олександром — хлопці-двійнята, а рік перед тим — брат Богдан (нині — директор Калуської ДЮСШ „Сокіл”).
— З дитинства надавав перевагу історії перед іншими предметами, — каже Микола Когут. — Трималися у голові князі, гетьмани, століття, роки. Мріяв навчати дітей історії, але, як і багатьом абітурієнтам, „не вистачило балів” для вступу у тоді ще педагогічний інститут ім. В. Стефаника.
Нині він не жалкує, що пішов на бібліотечний (ніби не „чоловічий”. — Авт.) факультет. І от уже понад 30 років він не розлучається з книгою, працюючи завідувачем міської масової бібліотеки №1, що на вул. Б. Хмельницького, 52.
Своє перше краєзнавче дослідження пам’ятає досі. У 1990 році виходило перше число газети „Дзвони Підгір’я” і журналіст Михайло Коломиєць, з яким познайомився роком раніше, попросив Миколу Когута написати щось з історії рідних Підгірок. Тоді і з’явилася перша краєзнавча розвідка — про діяльність у Підгірках товариства „Просвіта”. Потім було дослідження про історію хору, духових оркестрів, товариств „Пласт” та „Луг”. Саме Михайла Коломийця Микола Когут вважає своїм хресним батьком у краєзнавстві.
Незважаючи на те, що рід Когутів — знаний у Підгірках, а самі Підгірки завжди позиціонуються як патріотична і національно свідома громада, Миколі Когуту ледь не відмовили у допомозі з виданням першої книги. І, що характерно, — про історію Підгірок.
— Це було 2000 року. Тоді у Підгірках активно діяла кредитна спілка ім. Ярослава Стецька, — пригадує Микола Когут, — і за порадою її керівника Лідії Іваницької я прийшов на збори спілчан, щоб отримати фінансову допомогу у виданні моєї першої книги „Підгірки: минуле і сучасне”. Я відверто був здивований: близько 40% присутніх виступили проти фінансування. Мовляв, нащо нам книжки. Але більшість членів кредитної спілки мене все ж підтримала. Я повернув і кошти, і кожен спілчанин отримав моє перше видання. Нині книга з історії Підгірок, без перебільшення, є справжнім раритетом. У мене часто хочуть її придбати. На жаль, невеликий тираж уже давно розійшовся. А тоді я ходив, сам її продавав від хати до хати.
А далі були „Повстанська доля Байрака”, „Командир Різун”, „Калущина: люди і долі” та серія книг „Герої не вмирають”. Нині на черзі — дев’ята книга з серії „Герої…”. Як завжди, Микола Когут — у пошуках нової інформації та спонсорів. На жаль, на меценатів наш край ще не розжився, тож доводиться самотужки здійснювати походи до спонсорів. Ніколи не відмовляють підприємці Сергій Барна (він, як і Микола Когут, закінчив школу №1. — Авт.), підгірчанин Володимир Коваль, Ольга Сікора, Ярослав Гордій, а також голова правління ВАТ „Калуський завод будівельних машин” Мирон Макар та голова об’єднаного профкому ЗАТ „ЛУКОР” — ТОВ „Карпатнафтохім” Олег Кушлик.
Нині Микола Когут шкодує, що не видав книги „Бойківські костюми”. Адже під час підготовки книги з історії Підгірок через його руки пройшли сотні світлин, де підгірчани 20-30-х років минулого століття виглядали справжніми цінителями народних традицій і бойківських строїв.
У планах — видати друком фотомиті життя Степана Бандери до 100-річчя Провідника ОУН. Їх краєзнавець зібрав більше чотирьох десятків. Крім того, наступного року планує перевидати бібліографічне видання „Калущина: люди і долі”, для якої зібрав інформацію про більш ніж 750 відомих калушан.
— А скільки у мене ще нової інформації про Підгірки! — переконує Микола Когут. — От восени разом з директором Народного дому Романом Сорохтеєм плануємо підготувати захід до 600-річчя з часу першої писемної згадки про Підгірки. От би і книгу з історії Підгірок перевидати!
Цінність книг Миколи Когута у тому, що з їхніх сторінок постають не документи й архівні довідки, а жива історія живих свідків історичних подій. Після виходу кожної з книг до нього телефонує чимало наших краян: доповнюють, уточнюють, виправляють автора. І він від того щасливий: його праця не марна. Книги калушанина зажили своїм незалежним від автора життям: вони мандрують Інтернетом і доступні для прочитання і вивчення для усіх бажаючих.
На вулиці — знову літо, і знову дружина з синами на Львівщині. А це значить, що Микола Когут працює над новою книгою. Допомога спонсорів для її видання була б добрим подарунком Миколі Когуту до його 50-річчя.