Вулиця у Львові названа на честь уродженця Підгірок

2 грудня виповнилося 115 років від дня народження відомого українського художника, уродженця Підгірок Григорія Смольського (1893-1985). Його іменем названа одна з вулиць Львова. А похований наш видатний земляк на Личаківському кладовищі у Львові. Ім’я Григорія Смольського заслуговує на те, щоб увійти у двадцятку найвидатніших імен, які будуть викарбувані на стелі “Вони прославили Калуш”.
Переглядів: 590

Здобувши початкову освіту у Підгірках і Калуші, Григорій Смольський продовжив навчатися у Станіславській гімназії. Художній талант у Григорія прокинувся рано: ще навчаючись у Станіславі, почав малювати. Тому 1921 року наш земляк поступив в Академію мистецтв у Львові (1921-1923); пізніше підгірчанин вчився у художній школі Олекси Новаківського (1923-1930), а згодом — у паризькій Академії Колароссі (1934-1935).
Ще студентом школи Олекси Новаківського Григорій Смольський брав участь у першій Всеукраїнській виставці “Десять років Жовтня”, яка відбулася у жовтні-листопаді 1927 року у тодішній столиці УРСР Харкові. Як зрілого митця його оцінила критика після виставки живопису і графіки, що відбулася у Львові 1937 року.
Діапазон творчості Григорія Смольського був надзвичайно широким: починаючи від повісті у легендах “Олекса Довбуш”, книги “Українське мистецтво”, спогадів про Олексу Новаківського, Івана Труша, Антона Монастирського (вихованців провідних європейських художніх академій. — Авт.) — до живописних полотен, ліногравюр. У них — широка ерудиція і різнобічні інтереси. Звідси — постійне зацікавлення історією рідного краю, зокрема Гуцульщини: “Мій Космач”, “Космацьке весілля”, “Гуцул”, “Довбуша вітають”, “Гуцульська наречена”. Григорій Смольський одружився, коли йому було далеко за п’ятдесят, і тоді ж знайшов свій декоративний космацький стиль. Прожив понад дев’яносто років, встиг натішитися синами. У липні 2006 року у родини Смольських у Львові було викрадено 24 картини митця.
Загалом Григорій Смольський брав участь у 26 виставках, з яких сім були персональними (Київ, Львів, Тернопіль, Станіслав). Полотна нашого земляка є у художніх музеях США, Канади, Великобританії, Франції, Німеччини, Польщі і Японії. Найбільше робіт нашого земляка нині перебувають у Національному музеї образотворчого мистецтва у Львові. Є вони і у музеї-оселі родини Івана Франка. Адже багато робіт художник присвятив Великому Каменяреві. Особливо цінною у цьому плані є його робота “Хата Онуфрія Франка у Підгірках” (самої будівлі вже давно немає. — Авт.), “Арешт Івана Франка”, “Каменяр”. Григорій Смольський також залишив спомин про Івана Франка, зокрема, про приїзд письменника на похорон брата Онуфрія у 1913 році.
Не забував маляр рідного села Підгірок, що біля Калуша. Смольський присвятив йому та односельчанам немало своїх робіт: “Мій батько”, “Моє село”, “Сестра Ганя”, “Бойко з Підгірок”, “Михайло Франко”, “Марія Капець”.
Остання робота має свою історію. Марія Капець — рідна сестра моєї бабці Параски з Капців. Портрет Марії Капець художник намалював у Львові. А сюди він запросив землячку, почувши у Підгірках її чудовий спів. Саме тоді загітував дівчину приїхати до Львова і організував їй зустріч із Соломією Крушельницькою. Послухавши Марію, всесвітньо відома співачка зазначила, що дівчина, безсумнівно, талант, але його треба розвивати. Григорій Смольський, користуючись з нагоди, намалював портрет землячки і подарував його Марії. Коли дівчина повернулася додому і розповіла, що має нагоду вчитися, але треба оплатити, батько не відпустив: вважав, що спів — це несерйозно, Крім того, хто буде обробляти землю? Тож Марію Капець спіткала доля інших сільських дівчат: заміжжя, тяжка праця у полі, колгосп.
Коли у 1990 році почали організовувати музей-оселю родини Івана Франка у Підгірках, мій батько згадав, що у тети Марії є портрет пензля славного художника Григорія Смольського. Коли я прийшов до тети і запитав про художнє полотно, вона показала згорток, що був на шафі. Ним виявився портрет “Марія Капець”, який тета люб’язно передала у музей. Нині директор музею-садиби Лідія Іваницька була вражена такою знахідкою, а ще більше — щедрим безкорисливим вчинком тети Марії.
За заслуги у розвитку українського художнього мистецтва Григорій Смольський був неодноразово нагороджений почесними грамотами Львівського обласного та міського виконкомів. Висувався на звання Заслуженого художника України, та смерть завадила здобути це почесне звання.
До 90-річчя художника у Львові вийшов друком збірник робіт нашого земляка — “Григорій Смольський” (1983). Життєвому шляху підгірчанина присвятив свою книгу “Вогонь Світлодара” Дмитро Юсип (Івано-Франківськ, 1992).
Помер Григорій Смольський 1 лютого 1985 року і похований на Личаківському цвинтарі у Львові. Старійшину-художника проводжали в останню путь чимало поважних гостей, серед яких, звісно, побратими-художники, письменники і політики. З рідних Підгірок були присутні зокрема науковець Оксана Франко, яка мешкає у Львові, племінниця Ганна Володькіна, невістка брата Андрія Євдокія Смольська.
Посмертну згадку “Григорій Смольський: пам’яті митця” помістив на своїх сторінках львівський часопис “Жовтень” (1985, №3): “На 93-му році життя відійшов від нас старійшина художнього цеху Григорій Смольський… Дух неспокою, постійного пошуку не полишав його до кінця життя”.
1998 року рішенням Львівської міської ради вул. Васнєцова, на якій мешкав художник, було перейменовано на вул. Смольського.
Пам’ятник на могилі Григорія Смольського був виготовлений коштом Львівської Спілки художників і освячений 13 листопада 1993 року до 100-річчя від дня народження славного уродженця Підгірок. Ім’я Григорія Смольського заслуговує на те, щоб бути увіковіченим у пам’яті земляків, зокрема — увійти у двадцятку найвидатніших імен, які будуть викарбувані на стелі (робоча назва — “Вони прославили Калуш”. — Авт.), яку незабаром встановлять на площі Героїв.

Третій син Григорія Смольського народився, коли художник мав 53 роки
Григорій Смольський одружився у віці 47 років. Його обраницею стала на 21 рік молодша Оксана Боднар (Смольська), яка за спеціальністю була педагогом — закінчила Львівський вищий музичний інститут ім. Миколи Лисенка. 9 жовтня 1941 року художник взяв шлюб із моло-дою дружиною у Церкві Успіння Пресвя-тої Діви Марії у Львові. Оксана Смольська працювала викладачем Львівської музичної семирічки та Львівського педагогічного училища №1. Померла 2004 року у Львові у віці 90 років.
У Оксани та Григорія Смольських з’явилися на світ троє синів:
Богдан-Святополк (народився 1942 року) — архітектор, член Спілки художників України. Закінчив відділ архітектури Львівського політехнічного інституту. Брав участь у художньому оформленні музеїв Івана Франка, Соломії Крушельницької, Михайла Грушевського у Львові, Маркіяна Шашкевича у Підліссі та краєзнавчого музею у Тернополі.
Андрій-Стефан (народився 1944 року) — головний конструктор Інституту автобусного проектування. Закінчив Львівський політехнічний інститут. З 2000 року працює головним конструктором проекту ВАТ “Укравтобуспром”. Саме з помешкання Андрія Смольського було викрадено 24 роботи батька. Донька Андріана — медик.
Мирослав (народився 1946 року) — хімік. Закінчив хімічний факультет Львівського політехнічного інституту. Працював заступником директора Львівського хімфармзаводу. У 1999 році виїхав до Канади. Син Мирослава Смольського Олександр — художник-дизайнер. Закінчив Львівську академію мистецтв. Другий син Юрій — художник, педагог. Закінчив Львівську академію мистецтв, де викладає рисунок.