Виставку підготували співробітники Музею визвольних змагань Прикарпатського краю. Це — уже друга експозиція музею, що виставлена у нещодавно відкритій виставковій залі. Перша розповідала про Романа Шухевича.
Виставка вміщена на дев’яти банерах, кожен з яких присвячений окремому періоду життя Степана Бандери. Кожен з них містить короткі відомості про провідника національно-визвольного руху, а також ілюстрована документами, фотографіями того часу. Власне, цінні зображення і несуть основний пізнавальний ефект виставки. Оскільки вона розрахована в основному на молодь. Виставку відвідуватимуть також й учні шкіл міста. Тому такий доступний формат допоможе без зусиль запам’ятовувати інформацію. Виставка важлива хоча б тому, що досі немає офіційної наукової біографії Степана Бандери. Існують чимало праць, які розповідають про життєвий шлях Героя України, проте, жодна з них — не систематизована і не прийнята за наукову основу. Саме це дає чимало підстав для викривлення фактів з життя і діяльності Героя України. Більше того, попри активну популяризацію постаті Степана Бандери, зовсім невелика кількість людей обізнана з його життям і діяльністю у достатній мірі. І це дає підстави для двоякого сприйняття історичної постаті Провідника ОУН.
— Потреба такої виставки полягає у недостатньому висвітленні постаті Степана Бандери та національно-визвольного руху першої половини ХХ століття серед широкої громадськості. До прикладу, у шкільних підручниках з історії України діяльності ОУН-УПА присвячено всього кілька абзаців. Тому у дітей складається цілісне враження про вояків Червоної Армії, а от боротьба за волю України сприймається часто як діяльність розбійної групи. Недостатня обізнаність складає підгрунтя для викривлення уявлення про боротьбу за волю України, а, отже, і протиріччя у суспільстві, — пояснив потребу у такій діяльності провідний науковий співробітник Музею національно-визвольних змагань Карпатського краю Василь Тимків.
На відкритті багато слів було присвячено необхідності подальшого збору та систематизації свідчень учасників й очевидців національно-визвольної боротьби першої половини минулого століття та жертв комуністичного режиму. На думку голови міськрайонної організації “Меморіал” Богдана Яневича, у цій справі активну участь могли би взяти школярі. Тим паче, чимало з них тепер мають відеокамери і можуть зафільмувати спогади своїх бабусь, дідусів, старших людей у селах, звідки вони родом, тощо. Відеороботи можуть скласти альтернативу рефератам, які при доступному тепер Інтернеті практично зводять “до нуля” пізнавальну складову. З року у рік людей, які можуть надати цінні спогади, стає все менше. Так, було прийняте рішення пропонувати до розгляду міської та районної рад проведення серед учнів міста і району конкурсу записів спогадів свідків та жертв комуністичних репресій.
Юлія Баліцька