Виставка під назвою “Пленер… і не тільки” — це враження і натхнення калуських митців, привезені з пленеру у давньому місті, яке вони відвідали наприкінці вересня минулого року. Свої твори виставили більше десятка калуських художників. Присутні дивувалися, наскільки по-різному може виглядати одне і те саме місто. Микола Когут зобразив кам’янець-подільські руїни у теплому світлі осіннього сонця, даючи найбільш точне враження про історичну пам’ять міста. На картинах мисткині Тетяни Чаборик кам’янець-подільська фортеця, ніби, і не пам’ятає вікових баталій: романтичний ліхтар, голубе небо, рожеве світло на виступах безлюдної фортеці створюють атмосферу затишку.
Виставку презентували старший науковий співробітник історико-краєзнавчого музею Калущини Уляна Паньо і відома калуська художниця, зберігач фондів арт-галереї Тетяна Чаборик.
— На виставці можна побачити роботи як уже відомих калуських художників, так і початківців. Підтримкою для мене у моїй “рослинній темі” стали квіткові акварелі Лесі Гох. Є і роботи, виконані у вельми цікавих манерах. Зокрема, це феєричні картини Володимира Чибаря та натхненні вітряні пастелі Віктора Романіва, — розповіла присутнім Тетяна Чаборик. — Окремо хочу відзначити роботу Розалії Карпенко. Вона створена за одну ніч. Але такої цікавої речі мистецьке середовище Калущини не бачило давно.
І справді, робота стала центром уваги присутніх. Фортеця постає тут на текстильній аплікації. Вражає підбір текстури і кольорів: від коричневого — і до голубого, від сукна — і до ситцю та атласу.
Популярним серед відвідувачів було і полотно Володимира Чибаря. Автор давав йому назву “Ловці сердець”. На полотні — тисячі сердець. Вони творять цілісний малюнок, де “сердечні” фігури грають “сердечний” більярд. Замість куль — також серця. Робота у галереї пробуде недовго: вона припала до душі одному з власників закладів розваг, тож, “Ловці сердець” тепер будуть прикрашати одну з більярдних зал міста.
Не всі художники виставляли кам’янець-подільські пейзажі. Виставку органічно доповнювали квіткові пастелі Тетяни Чаборик, абстракції Володимира Чибаря та Василя Рудзінського.
На противагу виставці “Пленер… і не тільки” у залі краєзнавчого музею — виставка злободенна під назвою “Втрачене”. Екологічними проблемами Калуша переймався Ярослав Господарчук. На його полотнах — те, що зараз називають екологічним лихом: затоплений Домбровський кар’єр та зруйнований калійний завод. Серед прив’ялої трави в осінньому світлі на полотнах відчувається ностальгія за втраченим. Зараз уже навряд чи можна відновити зруйнований завод та затоплений кар’єр.
Що ж до решти сказаного на виставці, то воно стосувалося питань не мистецьких, а, радше, організаційних.
По-перше, неформальна спілка художників Калущини змінила свого голову. Естафету перейняв скульптор Ігор Семак. Уже колишній голова неформальної спілки Василь Строчук наголосив на необхідності відновлення роботи міської виставкової зали. Її ремонт триває із серпня 2008 року. Поки залу ще не відкрили, по місту продовжують поширюватися чутки про її можливий продаж.
— Нам просто необхідно організовувати у місті мистецькі центри, які б розвивали духовність. Адже їхня кількість — критично мала. На сьогодні ми, фактично, маємо тільки одну арт-галерею. Якщо у місті функціонуватиме і виставкова зала, то там зможуть відбуватися по дві виставки на місяць. Арт-галерею можна залишити для більш тривалих експозицій, — запропонував Василь Строчук. — Коли кілька років тому ми були у Чехії, то там у 17-тисячному містечку розташовувалися 17 закладів культури, тобто, у розрахунку один на тисячу населення. У нас поки що така пропорція доречна хіба щодо розважальних та відпочинкових закладів, які духовність, переважно, вбивають.
Про те, що виставкова зала залишиться у власності громади, запевнила присутня в арт-галереї начальник управління культури Калуської міської ради Антоніна Попадюк:
— Виставкова зала наразі чекає субвенції з держбюджету у розмірі 88 тис. гривень. Та навіть за її відсутності основну частину робіт у виставковій залі ми завершили. Залишилося не так багато роботи. На сьогодні маємо і небайдужих людей, які всіляко допомагають у ремонті. До прикладу, нещодавно один із підприємців надав нам будматеріали, не чекавши попередньої оплати. Хочу запевнити всіх, що виставкову залу ми не продамо і не відчужимо від громади.
І, хоча поки що невідомо, коли ж у місті запрацює оновлена виставкова зала, та художники скаржаться і на інше: відсутність обізнаного поціновувача живопису. Зараз інтерес калушан до живопису невисокий, люди погано розбираються у живопису. Схоже, мистецтво визріло перед необхідністю йти в народ. Наприклад, полотна Володимира Чибаря зараз можна побачити у районній бібліотеці, а на літо художник запропонував організовувати виставки на відкритому просторі.
— Ідеальним місцем для цього буде центр міста, саме там, де зараз іде будівництво. До літа обіцяють завершити будівництво, забрати огорожу й обкласти територію бруківкою. Картини органічно будуть виглядати у тихому центрі провінційного містечка, — переконаний Володимир Чибар.
Схоже, калушанам обіцяють гаряче мистецьке літо. Проте, окрім зусиль діячів мистецького середовища, для цього потрібне і бажання самих калушан просто прийти, подивитися і прийняти твори мистецтва. Якщо ж людина сама цього не захоче, то ефекту не буде навіть, коли мистецтво виставлятиметься на вулицях.
Юля БОДНАРЧУК, журналіст