Після кількамісячного перебування в арт-галереї виборчої комісії, у неділю художня зала вперше у році запрацювала за призначенням. Зібрався повний аншлаг, адже відкрилася виставка івано-франківського митця, члена Спілок художників та дизайнерів України, доцента Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника — Олега Чуйка. На розгляд калушан митець представив більш, ніж 20 робіт із розпису по шовку. З нашим містом митця поєднують чимало спогадів, тож, перед масштабними виставками у Києві та Чернігові Олег Чуйко таки винайшов можливість виставити свої роботи у Калуші.
— Те, що автор хоче сказати глядачам, він каже на полотнах. Однак, повертатися до Калуша кожного разу — приємно. Адже із містом мене пов’язують три приємні моменти. По-перше, моя дружина — калушанка. І, хоча вже не мешкає у цьому місті, та все ж уважає себе калушанкою, і це не може не тішити. По-друге, саме у Калуші 2004 року відкрилася моя перша персональна виставка. А тепер я вже маю у доробку 12 виставок. По-третє, я добре знайомий із мистецьким середовище Калуша, тож, приємно спостерігати його постійний розвиток, — звернувся до присутніх Олег Чуйко.
Тож, митець спробував поєднати українську душу зі східною традицією. На шовку постали українські храми, містечка, будинки. На індонезійському шовку розцвіли українські маки. Із цим добром Олег Чуйко повернувся до Калуша за сім років. І з часу своєї першої виставки, яка відбулася 2004 року у калуській виставковій залі, кажуть колеги-художники, дуже змінився.
— 2004 року у Калуші вже відбулася виставка Олега Чуйка. І ось тепер перед нами — зовсім інший митець. Олег Чуйко, і справді, постійно вдосконалював свою творчість. Тепер його роботи — це неперевершене поєднання м’якості шовку та ліній. Тендітні роботи органічно виглядають у простому дубовому та буковому обрамленні, — вважає зберігач фондів арт-галереї Тетяна Чаборик.
“Респект” від імені місцевої влади митцеві висловила заступник міського голови Оксана Табачук.
Найдавніші зразки батику датуються дев’ятим століттям. Його прабатьківщиною вважають острів Яву. Значення розпису по шовку у культурі індонезійських народів — величезне. Приблизно його можна порівняти зі значенням для українців української вишивки. Так, як вишиваний рушник став для української культури сакральним, так і батик в індонезійців виконував центральну роль у давніх обрядах. Його навіть приносили у жертву королівським родинам, покриваючи гробниці монархів.
Для давнього батику були характерні коричневий та темно-синій кольори. У Олега Чуйка вони вражають своїм розмаїттям. Звичайно, не обходиться без улюбленого кольору шовку — індиго, але є і рожеві, помаранчеві, салатові кольори. Розпис Олега Чуйка — не прив’язаний до часу і до події. Так, наприклад, Гошівський монастир, ніби на світанку, стоїть собі у сонячних бліках так, як стояв сотні років тому, відколи його звели у п’ятнадцятому столітті.
Шовк настільки добре слухається художника, що на ньому оживає дощ. А особливістю творчості Олега Чуйка є його об’ємні картини. Автор активно використовує подвійні рами, шнурування, додаткові предмети, які створюють відчуття об’ємного шовку. Шовк на полотнах не завжди є цілісним. Часом відтінкові нашарування утворюють чисельні шви. Так, скидається на те, що будь-який шматок тканини він може перетворити на цінну картину.
Саме гнучкість шовку змусила Олега Чуйка спробувати себе у батику. Первинною спеціалізацією митця була різьба по дереву. Однак, ця робота видалася йому занадто стрімкою, тому він і вирішив піти шляхом ліній і кольору.
Більшість із полотен — абстракція, яку, однак, неважко розгадати. На ній переважно —українські святині, речі, які для української свідомості є сакральними. Свідомість автора часто затримується у невеличких містечках. Тоді його шовк може бути активно насичений провінційними барвами і лініями: доріг, парканів, крапель дощу. Автор споріднює івано-франківський дощ і вуличку до моря у невеличкому балканському містечку.
Калушани матимуть змогу побачити тільки частину робіт автора. Як зізнався сам Олег Чуйко, експозицію добирав сам, і — дуже ретельно. Так, що навіть дехто з відвідувачів устиг не тільки розгледіти кольори, але і — почути їхню музику.
— Кожен колір має свій звук. Варто кілька хвилин уважно подивитися на роботи, і ви почуєте ці звуки. Кожен колір, коли накладається на інший, видозмінюється. Це виливається у звук, — переконував присутніх викладач Калуського коледжу культури і мистецтв Василь Цапів.
З Калуша Олег Чуйко повезе свої роботи до Києва та Чернігова. Там саме чекають на проект “Вітер із Карпат”, у рамках якого Олег Чуйко виставлятиме полотна разом із художником Володимиром Сандюком. Тож, є імовірність, що частина колекції на Прикарпаття більше не повернеться. Хоча, український батик, зізнався “Вікнам” Олег Чуйко, нині більше цікавить іноземців:
— Кілька років тому я мав персональну виставку у Чикаго. Там українською тематикою більше цікавилися іноземці. Купували роботи переважно британці. Хоча тема виставки була “Скарби Опілля”. Однак, українці своєю автентикою цікавляться неохоче. Тож, щоб вийти на світовий рівень, українське мистецтво мало б мати небайдужого українського глядача. У цьому може посприяти і розвиток невеликих міст, таких, як Калуш, і виставкова зала та арт-галерея, що тут функціонують.
Тож, перша і найбільш гучна від початку року виставка в арт-галереї мала б визначити активний у мистецькому плані рік. Адже тільки на відкритті вона встигла зібрати рекордну кількість відвідувачів. І, можливо, збере їх ще більше.