Вікторія Гетманська — калушанка, випускниця Калуського культосвітнього училища і Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. Друзі і колеги майстрині згадують, що вона завжди цікавилася декоративно-прикладним мистецтвом та речами побутового вжитку. Сама ж Вікторія Гетманська зізнається, що цінним для неї є кожна автентична українська річ: вишиванки, вироби з глини, різьба по дереву.
Наразі авторка виставки працює у ЗОШ №5, де викладає образотворче мистецтво та трудове навчання. Виставка робіт Вікторії Гетманської — перша. Подібна експозиція — нова і для арт-галереї, оскільки ляльки-мотанки тут виставлені вперше.
Лялька-мотанка для української культури — не просто іграшка, але і справжній символ. Зроблена без зшивання, а виключно завдяки зв’язуванню, обмотуванню, намотуванню ниток, стрічок чи клаптиків тканини. Загалом, ще сто років тому ляльку-мотанку вміла робити кожна господиня, і навіть — малеча. Наразі ж таке мистецтво — не остаточно втрачене, але досконало володіють ним одиниці. Вікторія Гетманська натрапила на майстер-класи із виготовлення таких ляльок в Інтернеті, де шукала нову техніку, яка була би цікавою її учням на уроках трудового навчання й образотворчого мистецтва. Як кваліфікований художник, Вікторія Гетманська враз освоїла техніку і почала навчати цього своїх учнів. Згодом, стверджує мисткиня, до цього мистецтва приєдналися діти і навіть — їхні батьки. Тож, наразі ляльки-мотанки на уроках і навіть вдома активно виготовляють учні Вікторії Гетьманська, при чому, це цікаво як хлопчикам, так і дівчаткам.
Виготовлення ляльки-мотанки має свої чіткі правила. Найперше: жодна з них, якою б яскравою зовнішністю чи вбранням не була наділена, не має обличчя. Здавна вважали, що обличчя може налякати дитину. Є ще й інша версія: ляльку вважали посередником між реальним світом та світом тих, хто вже помер чи ще не народився. Відтак, щоб не уособлювати її чи не загадувати наперед, хто має у родині народитися, чи навіть, щоб не накликати біди, ляльку робили безликою. Замість обличчя — намотували хрест. Часто не вказували ні статі, ні віку ляльки.
Основні риси ляльки-мотанки Вікторія Гетманська намагається дотримати, але — з поправками на сьогодення.
— Звичайно, хотіла б використовувати, як це було здавна, тільки натуральні матеріали. Однак, часто це — не вдається. Важливо при виготовленні ляльки, щоб вона не була зшитою. Тому, часом, використовую силіконовий клей. Однак, найголовніше — виготовляти ляльку з доброю думкою і хорошим настроєм. Тоді дитина, яка бавитиметься цією іграшкою, буде щасливою, а оселя, де вона перебуватиме, — благополучною, — твердить Вікторія Гетманська.
Лялька-мотанка у давній українській культурі була не тільки іграшкою, але й оберегом. Ляльку робили для того, щоб пішов або, навпаки, припинився дощ. Наші предки також вірили, що лялька-мотанка може відвернути хвороби. Для цього виготовляли ляльку, давали побавитися нею дитині, а потім — знищували.
Ляльки ж Вікторії Гетманської вражають, насамперед, своєю сюжетністю та надзвичайно сучасним виглядом. Не зважаючи на те, що більшість образів узяті з української обрядової культури, вони дещо нагадують персонажів популярних мультиків. Тому і — цікаві дітям.
Як зізнається сама авторка, вдома її ляльки не стоять “без діла”: ними постійно бавиться донечка художниці. Найбільше їй подобаються ляльки із довгим волоссям.
Є і ще одна “новація”: ляльки Вікторії Гетманської — співають. Часом навіть простий дзвіночок здатен зробити ляльку неперевершеною. Однак, і на цьому Вікторія Гетьманська не зупинилася. Вона створила для своїх ляльок цілий світ — на склі. А, може, ляльок — для “скляного” світу?
Розписи по склі вражаюсь своїми барвами. Основна тематика — українські свята і традиції. Зокрема, присутні на відкритті виставки мали змогу побачити триптихи (цикли із трьох робіт. — Авт.) про Різдвяні та Великодні свята. На майбутнє майстриня планує зобразити на склі всі українські свята.