“Солодка Даруся” зібрала аншлаг у залі ПК “Юність”, розрахованому на 600 місць. Охочі подивитися виставу стояли навіть у проходах.
Уперше “Солодка Даруся” була представлена у 2008 році на сцені Івано-Франківського обласного академічного театру імені І. Франка. А у 2009 році “Солодка Даруся” відбулася на сцені Київського молодого театру. Вистава пройшла з аншлагом. До сьогодні актори Івано-Франківського театру побували з виставою у різних містах України, та — за кордоном. Зокрема, “Солодку Дарусю” мали змогу переглянути американці та європейці. “І, нарешті, ми добралися до Калуша”, — резюмували актори.
У Калуші учора відбулася 95-а вистава. Практично на кожну виставу приїжджає автор твору Марія Матіос, не зважаючи на те, у якому місті і для якої кількості глядачів відбувається вистава. Щоправда, Калуш відвідати вона не змогла, оскільки на той момент перебувала у Парижі. Але через акторів театру передала калушанам вітання та запевнила в обов’язковому наступному візиті.
До речі, наступного разу калушанам залишається чекати не так уже і довго. За словами директора радіо Калуш 107,4 ФМ Бориса Червоного, зараз триває процес домовленостей із театральним колективом, оскільки радійники отримали дуже багато звернень і побажань від калушан про те, щоб знову побачити у нашому місті “Солодку Дарусю”.
— У колективу театру дуже щільний графік, — повідомив у коментарі “Вікнам” Борис Червоний. — Тому остаточно дату їхнього приїзду узгодити важко, адже графік виступів у них розписаний на 1-2 місяці наперед. Ми намагаємося їх мотивувати для того, щоб вони включили Калуш у свій графік. Імовірно, що вдруге “Солодка Даруся” на калуській сцені відбудеться наприкінці квітня.
Організація різних культурних проектів — це суміжний вид діяльності радіостанції. За словами Бориса Червоного, комерційна складова тут практично відсутня, а зароблені гроші у більшій мірі йдуть на покриття витрат. Вистава івано-франківського театрального колективу — не перший і не єдиний проект “Калуш ФМ”. Радіостанція була організатором та співорганізатором таких культурних проектів, як “Колядуймо разом” з Ігорем Богданом і Василем Попадюком, та “Міс Чарівність-2010”.
“Солодка Даруся” стала відкриттям для калушан. Як, зрештою, це відбувається всюди, де актори Івано-Франківського обласного академічного театру презентують свої вистави. “Солодка Даруся” — це драма на дві дії, що стала подією у театральному житті України та змусила заговорити про Івано-Франківський театр як такий, що має потенціал для виходу на світовий рівень мистецтва. Події вистави відбуваються на Буковині у 30-80-их роках минулого століття. Солодка Даруся — дівчина, яка втратила дар мови за трагічних обставин і ціле життя страждає від власної німоти і глухоти оточуючих. Галина Баранкевич, яка зіграла Дарусю, мала, мабуть, найскладніше завдання — бути німою і виказувати свої страждання лише мовою тіла, мімікою.
“Життя — то трояка ружа... то чорне тобі покажеться, то жовте, а там, дивися, загориться червоним. Ніколи не знаєш, яку фарбу завтра уздриш...” Найкращі солодощі можуть перетворитись на гірку отруту, наймиліша людина — на ворога, любов — на прокляття... а німота буває сильніша від найгучніших слів. Односельці вважають німу Дарусю божевільною та подейкують, що їй не можна... цукерок... Приголомшуюче откровення в пронизливій пісенній оздобі, при тріпочучому, мов серце, світлі каганця”.
Саме так можна охарактеризувати виставу. Але, якщо уважно її дивитися та зануритися у світ акторської гри. У виставі актори використовують мінімум декорацій, зате — обігрують можливості зі світлом і тінню, грають на уяві глядача. Щоб зобразити внутрішній світ “людини від Бога”, режисер застосовує особливі прийоми, які потребують не тільки вмілої акторської гри, але і розуміння глядача. Проте, склалося враження, що не всі із присутніх були налаштовані на перегляд вистави. Телефонні дзвінки, гам та не зовсім тихе обговорення власних питань та того, що діється на сцені, синхронно перепліталося із бурхливими оплесками та глядацькою дисциплінованістю. Такий симбіоз, проте, не завадив насолодитися чудовою акторською грою. Тим більше, що вистави такого високого професійного рівня калушани мають можливість переглянути далеко не щодня.
Ватикан: коли час зупинився