“Фламінго” — калуські шоу-діти

За 25 років діяльності ансамбль “Фламінго” став відомим у всій країні. Головно — через телепроекти “Прем’єр-ліга”, “Крок до зірок”, де свого часу став лауреатом. “Фламінго” підкуповує тим, що не є танцювальним колективом у прямому сенсі цього слова. Колектив навіть не був створений із цією метою. 1987 року їхню творчість називали розважальною програмою. Хоча, тоді “Фламінго” дещо випередив час, показавши на сцені те, що тепер називають шоу. А шоу різного спрямування нині — на хвилі популярності.
— Я прийшла на роботу у будинок школяра 25 років тому — на посаду керівника драматичного гуртка. Однак, маючи дві освіти — режисерську і хореографічну, хотіла задіяти у роботі обидві. І це вилилося у поєднання на сцені танцю, слова, акторської гри. Ми розпочинали із пародій на популярних тоді співаків: Аллу Пугачову, Софію Ротару, Валерія Леонтьєва. Потім у творчому пошуку дійшли до такого жанру, як синхробуфонада. Номери були влаштовані таким чином, що репліки акторів були вирізаними уривками із відомих пісень. Так народилися міні-мюзикли “Вовк і семеро козенят на сучасний лад” та “За двома зайцями”, — каже засновник колективу Тетяна Сабодаш. — Тоді, щоправда, ми починали працювати із дещо більшими дітьми: п’яти-, шестикласниками. Було 15 дівчаток і троє хлопчиків. Тепер в ансамблі займається 150 дітей: 148 дівчаток і 2 хлопчики. Ширяться стереотипи, що танці — не справа для хлопців. Не завжди прагнення хлопців танцювати підтримують батьки. Хоча, чесно кажучи, хлопці, що стосується танців, — менш працьовиті, ніж дівчата.
Як і шоу, які показують на сцені учасники ансамблю “Фламінго”, підготовка до виступу завжди — не менш яскрава. Тим паче, якщо тепер для яскравого вигляду потрібні тільки наполегливість, терпіння і трішки грошей, то за радянського часу не обійтися було ще і без винахідливості. Тому заняття в ансамблі часто нагадували гурток “Умілі ручки”.
— Дуже багато часу витрачали на приготування сценічних костюмів. Тоді ми виготовляли костюми, практично, із підручних матеріалів. У хід ішли абсолютно дивні речі. Пригадую, одні зі сценічних костюмів ми виготовляли із тонких смужок фольги, які дбайливо наклеювали на тканину. Загалом, костюми виглядали ефектно, хоча, найбільше запам’яталися тому, що це — величезна робота. “Клеїли” костюми всім колективом — на підлозі тренувальної зали, — пригадує Тетяна Сабодаш.
Як учасники колективу, так і їхні батьки, — фанати своєї справи. Якщо їм кажуть, що треба тренуватися п’ять разів на тиждень, то — треба, якщо треба танцювати по п’ять годин на день, то — треба. Тим паче, що батьки, діти і викладачі у колективі — єдине  ціле. У всіх поїздках до 3-го класу батьки супроводжують дітей. А, якщо врахувати, що повний курс навчання становить 12 років, то батьки, можна сказати, стають членами колективу. Хоча, на заваді повному курсу танців стало впровадження тестів ЗНО. За спостереженнями, після того, як тести ЗНО стали обов’язковими, більшість із членів колективу “Фламінго” почали покидати заняття після 9-го класу, вочевидь, щоб у старших класах готуватися до тестів. І колектив від цього може втратити, адже старшокласники — це ті діти, яких уже не треба вчити танцям. Вони все вміють, і з ними — тільки творити б.
Хоча, випускники колектив не забувають. Ті, хто колись тут займався, зібралися наприкінці березня на концерт із нагоди 25-річчя “Фламінго”. Усі отримали дарунки — журнали з нагоди ювілею колективу, а ті, хто доклалися до розвитку колективу найбільше — і статуетки “Фламінго”.  Пощастило і міському голові Ігореві Насалику. Хоча, і він — не єдине “зіркове” знайомство колективу. “Фламінго” знають далеко за межами нашого міста. Керівники колективу у добрих стосунках із народними артистами України Григорієм Чапкісом та Аніко Рехвіашвілі, одним із ведучих танцювального шоу “Майданс” Олександром Лещенком. Знає про них і ректор Київського національного університету культури і мистецтв Михайло Поплавський. І, хоча ректор не спілкується, практично, ні з ким, щоб передати запрошення “Фламінго” взяти участь у проекті “Крок до зірок”, особисто зателефонував міському голові Ігореві Насалику.
“Фламінго” вважає своїм рекордом танцювальну композицію, коли на сцені одночасно перебували 170 учасників. А за роки роботи важко підрахувати тих, хто відвідував заняття. Загалом, за чверть століття “Фламінго” відвідало, мабуть, із тисяча калушан. Проте, повний курс навчання пройшло — значно менше.
І зараз вони пам’ятають колективні поїздки, забави, звичаї. Найбільш цікавий — конкурс тортів від іменинників. Так, часом іменинники приносили такі торти, які шкода було їсти, Але найбільш популярною прикрасою торту є, звичайно, фламінго. Назва тепер — звична, а ось колись — надзвичайно екзотична.
— Коли створювали колектив, мали два варіанти назви: “Фламінго” й “Едельвейс”. Однак, “Едельвейс” — хоч і красива, але — приземлена квітка. Ми ж хотіли бути легкими і високими. Тим паче, що фламінго називають танцюючими птахами. У них є такі періоди, коли вони “танцюють”. Причому, назва, як на кінець 1980-х, — надзвичайно нова й екзотична. А ми і прагнули бути надзвичайними, — запевнила Тетяна Сабодаш.
Цього року у вихованців “Фламінго” майже виконана програма-максимум. Проте, залишився останній “бій” — звіт колективу, який відбудеться 26 травня о 16.00 у ПК “Юність”. Далі діти підуть на канікули, а, може, і поїдуть до сонячного Скадовська на фестиваль “Чорноморські ігри”, у якому, до речі, братимуть участь уже не вперше.