Фото Євгена Гапича. З архіву родини Кіращуків Спочатку Марія Кіращук творила писанки, коли діти були малі. Тепер вони виросли, але повертатись до бухгалтерії жінка не збирається. Бо освоювати писанкарство для неї значно цікавіше. Нині знана писанкарка нині бажаний гість на різноманітних виставках та майстер-класах. У неї відбулося десятки спільних та три персональні виставки в різних українських містах і закордоном. Її роботи в Австралії, Канаді, США, десятках європейських країн. Наразі талановита гуцулка ще й авторка нової технології, про яку вона охоче розповіла «Вікнам”.
— Пані Маріє, в чому унікальність вашого розпису, адже в нас є вже стільки різних способів оздоблювання писанок, що вигадати щось нове годі?
— У нас насправді настільки багато різноманітних технік та способів, що й перелічити годі. Але час не стоїть на місці, вчимося й ми, майстри. Досі писанки я розписувала за допомогою звичайнісінького бджолиного воску та спеціальних анілових барвників. Не скажу, що й не було при розписі різних відтінків. Лиша вони базувалися на противазі—світле-темне. Тобто більші менш припаленому бджолиному продукті. Трішки більше поваримо віск у горнятку — є темні кольори, майже не триматимемо його над вогнем— маємо світлі відтінки.
Але нещодавно приїхала до мене жінка аж з Австралії, привезла кольоровий віск і поросила зробити їй на замовлення писанки з традиційними жовтогарячими космацькими візерунками, які вважаються вершиною писанкарського мистецтва. Але ж як це робити я, звісно, не знала, адже роками творила писанки традиційним методом. Так і довелось освоїти нову технологію. Починати довелося з того, що різнобарвний віск можна наносити лише за допомогою електричного писачка.
— Невже не можна наносити барву звичайним способом?
— Якщо кольоровий віск вкинути у горнятко і топити на повільному вогні, як бджолиний, то він швидко перепалюється. І барва буде змінюватися та стане зовсім не така, як, скажімо, на свічці. Ну а кому таке потрібно!. А в електрописачок набирається кілька крапель того воску, в ньому ж і ледь-ледь розігрівається і одразу наноситься на яйце. Адже в електрописачку, що схожий на невеличкий олівець, є спеціальна ма-а-а-алесенька лійочка крізь яку, власне й витікає тоненькою цівкою віск на майбутню писанку. Розігрівається він за допомогою спіральки, яка в свою чергу під’єднана до електроструму. Напруга лише чотири вольти, якщо буде більше, то вже й небезпечно, і все може згоріти.
Так я освоїла електрописачок та розписала писанки для австралійки. Згодом мені стало цікаво, чи можна й надалі прикрашати наші символи кольоровим воском. Побачивши у церкві кольорові свічки, почала міркувати, може би з них віск брати? Згодом дізналася, що цю церковну атрибутику виготовляють у Херсоні. Зателефонувала туди і отримала кольоровий віск. Тепер уже й інші майстри мають його, але дякую Богові, що я була першою, хто почав робити ці писанки. На своїх авторських кольорових роботах я зображаю різноманітні великодні символи, окрім традиційних космацьких візерунків: гілочку верби, зайчиків, церкви. Такі писанки часто замовлють закордон, бо там інші символи Великодня.
— Чим відрізняється розпис кольоровим воском від розпису бджолиним?
— Кольорове незвичне покриття потребує охайності та уважності, бо віск різних барв може змішатись на яйці. Тому за день я розписую лише дві такі писанки. Пишу писанки на курячих, гусячих чи старусиних яйцях. Спочатку візерунок наноситься чорним кольором, і лише згодом додається барва. Віск надалі не знімається. А ще сідати за писанки з поганим настроєм ні в якому разі не можна. Якби майстриня під час писання настрою не мала, то нічого з роботи не вийде. Великоднє яйце може виглядати нібито, як завжди, але його магічна суть буде втрачена. На таку писанку можуть й уваги не звернути. Перед розписом треба ретельно вмитися, в хаті прибрати, одягнути найкращий одяг та молитися або й навіть постити. Після цих правічних ритуалів розписані з любов’ю великодні символи можуть десятки років простояти. Щоправді писанки з кольоровим воском не варто ставити на сонце.
Розмовляла Сабіна РУЖИЦЬКА, журналіст
