Поїхати зможуть усі, хто хоче відчути себе “народним дипломатом” — для “живого” спілкування учасників велопробігу з жителями українських та польських міст, пропаганди здорового способу життя та екологічно чистого виду транспорту, а також — участі у святкуванні Дня міста-побратима Горліце. Окрім того, це нагода презентувати Польщу як сусідню країну, яка перебуває у першій зоні доступу для українців, країну, яка близька нам за культурою і світоглядом. Крім того, тільки безпосередньо спілкуючись із людьми, можна подолати чимало стереотипів, які існують у свідомості як з одного, так і з іншого боку кордону. Не зайве сказати, що у Польщі, як і у більшості європейських країн, пересування на велосипеді — дуже популярне, а у великих містах навіть облаштовані спеціальні доріжки для велосипедистів, про які, до речі, в Україні мріють і самі спортсмени, і водії авто.
— Ідея велопробігу виникла ще минулого року, коли до Калуша на святкування Дня міста приїхала польська делегація на чолі з мером міста-побратима Горліце Вітольдом Коханом. Після відвідин нашого краю, поляки запропонували організувати щось на кшталт велопробігу. Тим паче, що у Польщі велосипедний рух дуже поширений. Практичне втілення ідеї ми розпочали майже за рік по цьому. Спочатку — заручилися підтримкою польських колег, яких за більш ніж річну активну співпрацю між містами у нас з’явилося чимало. Наразі плануємо, що у велопробігу візьме участь 25 осіб. Хоча, якщо бажаючих буде більше — розглянемо можливість збільшити команду. Наразі ми заручилися підтримкою міських голів Горліце і Калуша, а також — депутата Європарламенту Богуслава Соніка, маршалка Малопольського воєводства Марека Сови, — каже організатор пробігу, депутат Калуської міської ради Василь Романович.
Отож, плани у дипломатичної веломісії — грандіозні. На чолі делегації планує вирушити міський голова Калуша Ігор Насалик. Можливо, до нього приєднається і його дружина Гюзель, яка, до речі, має за плечима кількарічний досвід у велоспорті. До команди зголосилося кілька депутатів Калуської міської ради із сім’ями. Загалом, за тиждень після офіційного старту набору велосипедистів, до участі у велопробізі готові стартувати 23 особи. Найстарший учасник Мирон Беляк — 1948 року народження. Виявилося, що він серйозно займається велоспортом. Наймолодшому учаснику Володимиру Луцану — 19 років. Записуються у групу люди із різним досвідом їзди на велосипеді. Проте, можливо, що до остаточно формованої команди увійдуть не всі.
— Міський голова запропонував спочатку провести такий собі відбір: пробний велопробіг. Можливо — у гори. Адже, рушаючи у велопробіг “Калуш-Євросоюз-Горліце”, треба, і справді, мати серйозну фізичну підготовку. Веломаршрут стартуватиме у Калуші, і минатиме українські міста Стрий, Львів, та польські — Перемишль, Жешув, Кросно, Ясло, із кінцевим пунктом призначення у Горліце. Тривалість маршруту — 421 км, який заплановано подолати за 4 дні. Плануємо, що у великих містах нас зустрічатимуть, про нас писатимуть засоби масової інформації, ми матимемо можливість спілкуватися із містянами. Так, власне, і реалізуємо принцип “народної дипломатії”. Завдяки безпосередньому спілкуванню із носіями української ідентичності поляки будуть дізнаватися про наше реальне повсякденне життя і про наш світогляд. І — навпаки. Так ми зможемо подолати чимало стереотипів, які існують в українців і поляків. Також доведемо, що Україна від Польщі — не так і далеко, адже ми можемо сісти на велосипед — і приїхати туди, — зазначив Василь Романович.
У майбутній делегації потрібні і чоловіки, і жінки. Крутитимуть педалі — майже всі. Проте, за бажання і можливості, жінки також можуть їхати, щоб хазяювати у наметовому містечку. Адже, за нетривалими зупинками, велосипедисти мають їхати майже впродовж усього світлового дня, долаючи у середньому по 100 кілометрів на день. Ночуватимуть у наметах. Тому, прибуваючи на привал, вочевидь, будуть змучені і голодні. Хоча, жінкам не варто турбуватися, адже спортсмени обіцяють не бути надто вибагливими до їжі.
Прибути до кінцевого пункту призначення планують 16 червня. Саме тоді Горліце святкуватиме День міста. Пробудуть у місті — всього півдня. А наступного ранку рушать назад. 17 червня планують перетнути польсько-український кордон. Щоправда, не велосипедами, а — автотранспортом.
Велосипедист пробігу “Калуш-Євросоюз-Горліце” має бути не тільки тренованим, але і належно оснащеним. Найперше — бажано мати власний велосипед, закордонний паспорт і гроші. Мають надію, що спеціальна велосипедна форма буде профінансована з польського боку. А ось на кошти міського бюджету Калуша, навпаки, надії нема.
— Велосипедисти їхатимуть у спеціально виготовленій формі з промо-написами і рекламою потенційних спонсорів. Проект форми вже розроблений. Наразі шукаємо можливості її виготовити. Адже тільки приблизна вартість форми — 500 гривень за один комплект. А вартість поїздки, у розрахунку на 10 осіб, — 8 тис. гривень. Наразі плануємо активно звертатися до спонсорів, і, звичайно, за можливості, частину витрат брати на себе, — підрахував Василь Романович.
“Must have” у дорозі — велосипедне спорядження: окуляри, шолом, світло для велосипеда, запасна камера і покришки для асфальту.
Якщо відчуваєте фізичну можливість, бажання, маєте вільний час і закордонний паспорт, до велосипедистів можете приєднатися і ви. Охочим — телефонувати: (050) 621-22-14, (03472) 7-00-28.
Гюзель НАСАЛИК, дружина міського голови Калуша:
— Дійсно, колись у мене були певні досягнення у велоспорті. Від 12-и до 15 років я серйозно займалася цим спортом, і навіть брала участь у певних змаганнях. Проте, потім обставини склалися так, що мені довелося залишити це заняття. Тим паче, що ми тривалий час жили у центрі Києва, і там не було змоги їздити на велосипеді.
Тож, я дуже довго не сідала на велосипед. Хоча, три роки тому подруги мені подарували велосипед. Адже знали, що це — моє давнє захоплення. Тож, тепер, як тільки погода стає теплою, я з задоволенням вирушаю у веломандрівки, на природу. І помічаю, що останнім часом починає формуватися культура веломандрівок. Коли повертаюся з роботи додому, то бачу, що, особливо за містом, люди їздять на велосипедах. Багато виїжджає на велосипедах на природу. Хоча, за моїми спостереженнями, колись у Киві велосипедистів було більше. Тепер їздять рідше.
Мали велосипеди у дитинстві і мої сини. Молодший, Ігор, і нині катається. Проте, серйозно таким спортом сини не захоплюються. Це їм просто нецікаво. Адже молодим людям наразі набагато більш цікаві мотоцикли чи авто, ніж велосипеди.
Я дуже хотіла б взяти участь у цьому велопробігу. І, сподіваюся, що так і буде. Хіба що — завадять справи. Проте, не знаю, чи буду їхати у колоні, чи, можливо, їхатиму у супроводі. Хоча, на велосипед планую таки сісти, і певну відстань — проїду. Якщо є можливість, то треба ж спробувати!
Ігор СЕМАК, скульптор:
— На велосипеді я їжджу із дитинства. На двоколісному тримаюся впевнено. Падав, хіба що, також у дитинстві. Багато їздив упродовж усього життя. Хоча, останнім часом користуюся велосипедом менше. Наше місто — не надто велике, тому і їздити у ньому, власне, немає куди. На роботу не їжджу, бо живу поряд. А ось у майстерню їжджу часто. Однак, після зими відчуваю, що сили треба буде поновлювати. Добре, що велопробіг триватиме кілька днів, і можна буде потроху відпочивати. Але, все ж, планую тренуватися після роботи. Добре, якщо погода дозволяла б. На такі тривалі відстані поки що не їздив. Найдовші веломаршрути, які доводилося долати за один день — по 30-40 км. Та і, думаю, ніхто з учасників так далеко велосипедом не їздив. Тому це буле таким собі тестом на витривалість. Ну, і, звичайно, цікавою мандрівкою.
Минулого вересня я вперше побував у Польщі, як виявилося — також у складі спортивної делегації. Саме тоді у містечку Горілце відбувалася спартакіада. Тому довелося і з рушниці стріляти, й у волейбол грати. Хоча мій улюблений вид спорту — футбол.
Цього разу до Польщі їду з надією обговорити можливу співпрацю. Коли приїхав у Горліце вперше, мав розмову із бургомістром, який запропонував мені виготовити скульптуру першого міського голови Горліце. Тож, можливо, під час цього візиту зможемо ширше обговорити можливу співпрацю. Наразі залишилося тільки придбати хороший велосипед, бо мій — дещо застарілий. А решта туристичного спорядження у мене є. Адже я часто ходжу у гори. Тільки, щоправда, — пішки.
