Проща родин, пройшовши 15 кілометрів, занурилася у Дністер

Збираються діти з батьками, дiдусями та бабусями, в галицькому храмі Різдва Христового. Згодом  виходять  з церкви таз урочистою процесією вирушають до Маріамполя.

— Іду до Діви Марії, просити здоров’я для дідусика, — дуже серйозно відповідає шестирічна Даринка Завулічна з Івано-Франківська на запитання, чому вона йде на прощу, — Дідусик Василь до Києва поїде на операцію, нехай повернеться здоровим, а Матінка Божа йому допоможе.

Від таких щирих дитячих слів на очі навертаються сльози. І таких різних родинних історій серед прочан можна наслухатися сотнями. У однієї родини хтось хворий, з іншої — йде батько, молодий чоловік хоче повернути собі дружину, а дітям матір з-за кордону. У когось не може помиритися велика родина. Кожен під час прощі думає про щось своє. Люди дорогою  моляться, співають церковні пісні, весело стрибають діти, старші переважно мовчать.

Мальовничий Маріямпіль — місце особливе. Саме тут зберігалася одна з небагатьох чудотворних рицарських ікон Богородиці, перед якою молилися тисячі воїнів перед боєм і отримували перемогу.

— Одного разу, на галицькій землі знаний у тогочасній Європі великокоронний гетьман Станіслав Ян Яблоновський, який прославився численними перемогами над турецько-татарськими військами, потрапив у вороже оточення. Попереду — Дністер, позаду — турецьке військо, перехрестившись, Яблоновський кинувся на коні в бурхливу річку. Швидка течія знесилила коня, і гетьман почав топитися. У розпачі він звернувся до Богородиці та пообіцяв, що коли врятується, закладе на цих стрімких берегах місто і назве на Її честь. За мить кінь ступив на тверду землю. Але майбутньому власнику Маріамполя не довелося будувати місто, він тільки назвав в 1691 році обіцяним іменем королівський подарунок, який він отримав від вельможі, — розповідає історію ікони виходець з Маріамполя, краєзнавець професор, івано-франківського державного медуніверситету голова «Комітету відродження Маріямполя» Володимир Боцюрко.

У свої численні походи Станіслав  Яблоновський завжди брав із собою цей образ із містечка Марії. Тому маріампільську Богородицю стали називати «Гетьманською», «Рицарською» та «Переможницею». Згодом через те, що образ «плакав», спеціальна церковна комісія офіційно визнала образ чудотворним. Слава про Маріямпільську Богородицю поширилася по всій Європі. На відпусти, у галицьке містечко над Дністром прибували тисячі паломників з усієї Європи. Наразі у Маріямполі є копія ікони. А ще тут закладений перший в Україні біблійний сад, будують ротонду.

— Під час прощі родини молилися, слухали духовний концерт, пройшлися увечері пішою ходою вулицями села зі свічками. Але найцікавішим було відновлення хресних обітів, — розповідає  співорганізатор прощі, заступник голови Комісії у справах родини івано-франківської архієпархії УГКЦ, протодиякон Юрій Прилепський. — Більшість людей хрестять маленькими, за нас тоді говорять хресні батьки, але під час різних прощ, церковних великих свят ми можемо самі відтворити наші обіцянки бути вірними Богові. Так, наче при хрещенні. А ще коли при цьому люди занурилися у Дністер, наче тисячі років тому наші предки в Дніпро, то сходить на ці родини, на це край Божа благодать.

До речі, незабаром у Маріямполі буде християнський центр родини, де із подружніми парами, кризовими  сім’ями працюватимуть і допомагатимуть священики, християнські психологи  та лікарі.