загрузка...

Мирослав Левицький, «Брати Блюзу»: «Є така теорія, що музиканти — найбільше наближені до Бога»

На прощання Мирослав Левицький підписує "Вікнам" диск «Citythatneversleeps». Диск, виданий у 2011 році, записано з концерту у музичному залі "Porgy & Bess" у Відні (Австрія). Фото Рози Семенченко


Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

Мирослав Левицький, «Брати Блюзу»: «Є така теорія, що музиканти — найбільше наближені до Бога»

Дата публікації: 2013.09.20 | Коментарів: 0 | Переглядів: 9825

Важко знайти у Калуші людину, яка би не чула про гурт «Брати Блюзу». Мирослав Левицький — людина-енциклопедія. Сьогодні — про музику, про гроші, про плани на майбутнє — гість «Вікон» Мирослав Левицький.

— Пане Мирослав, Ви багато відіграли концертів за кордоном. Розкажіть про Ваші враження від Канади, де ви записували свій CD “SessionInBanff”.
— Це відомий мистецький центр TheBanffCentreForTheArts, що розташований у невеличкому курортному місті Бенфф,  на самому заході Канади. Запис ми зі своїми колегами здійснили у Telus studio.

— Нагадує Калуш?
— Ні, швидше Яремче. Так само — гори, так само багато туристів. Але у плані музики — це зовсім інший світ… Там постійно відбуваються найрізноманітніші музичні події: фестивалі, концерти, перформенси, які задовольнять найвибагливішого споживача.

— Повернемося до витоків Вашої творчості. Ви народилися на Буковині, а малим хлопчиком переїхали до Калуша, де отримали перші уроки музики. Вам подобалося вчитися у музичній школі?
— Так, звичайно.

— У Вашій родині були музиканти?
— Звичайно, чудес немає. Є гени (Усміхається. — Авт.). Мої батьки — не професійні музиканти, але у них завжди є сентимент до музики. Вони активно цікавляться музикою і музичним життям.  Професійними музикантами є мої рідні дядьки  Брат мами — Саїнчук Корнелій Ілліч (його на жаль, уже з нами немає) був диригентом, краєзнавцем, видатним громадським і культурним діячем Буковини. Це була та людина, яка не тільки чула, а і бачила музику.  Брат батька

Мирослав Євгенович Левицький, який постійно проживає в Івано-Франківську, тривалий час працював в обласному центрі народної творчості.

— Ми говоримо про музичну освіту. Кожну людину у школі вчать читати. Слухати музику — не вчать. На Вашу думку, як саме потрібно слухати музику?
— Людина не повинна слухати все підряд. Як завжди у житті, ти когось вибираєш, і це стає частиною твого життя. Наприклад, тебе зацікавив музикант Джон Леннон. Ти цікавишся його біографією, думками, способом життя. Але якщо сьогодні ти слухаєш Beatles, а завтра — реп, а післязавтра — джаз, то тобі цілого життя не вистачить цікавитися всім. Сформувати плейлист із інтернету — це те саме, що слухати радіо. (Замислюється. — Авт.). Звичайно, нове покоління музикантів по-своєму цікаве — Radiohead, Muse. Потрібно слухати багато. Але потрібно чути музику всередині.

— Тобто, слухати тишу?
— Музика живе всередині людини, це те, що дає людям найбільшу надію. Музика — це та річ, яка завжди з вами до кінця. Ви можете не чути музику. Але вона буде всередині вас. Є така теорія, що музиканти — найбільше наближені до Бога.

— Що Ви маєте на увазі?
— Музикант — це людина, яка веде діалог із Богом. Візьміть Бетховена. Наприкінці життя він не чув і не міг записати музику…  Візьміть його «Місячну сонату» — твір, який надихав усіх музикантів, які творять після нього.

— Ви — віруюча людина?
— Я не ортодоксальний і не фанатичний… Щось є, звичайно, що не залежить від нас. Погляньте, є цілий клас у консерваторії, як писати музику. Але пишуть музику не всі. Значить, це не математика. Її розбирають на складові, але остання ланка не знайдена. Це щось за межами знань. Музика — це любов. Вона народжується і живе.

— Як робити її загальнодоступною?
— Це завдання журналістів. Мас-медіа повинні працювати із соціумом, це зв’язок музиканта із соціумом.

— Розкажіть про професію музиканта.
— Музика — це безперервний процес, який ніколи не припиняється. Іноді здається, що вже зробив все, але потім розумієш, що помилився. Музикант — одна із найскладніших професій, які можливі, бо тут ви працюєте із душею, із емоціями, із почуттями. І — з грошима. Складнішого нічого бути не може.

— Тобто, музикант залежить від середовища?
— Можливо, так. Подивіться, коли виникло людство і коли з’явилася музика, яка була зафіксована. Погляньте, як накопичувалися знання… І — Віденська школа стала вибухом. Значить, щось відбулося у соціумі, якісь події.

— Що ж у музиці залежить від людини?
— Погляньте на історію музики. Усім відома пара — Моцарт і Сальєрі. Але пара Сальєрі-Бетховен — не менш символічна. Сальєрі був учителем Бетховена… Творчі люди повинні контактувати між собою. Тільки тоді виходить цікавий результат. Рок-музика. Ми говорили про групу АББА. Ціла плеяда талановитих музикантів, які підняли Швецію на вершини музичної сцени. Самі шведські критики визнавали, що до них їхня поп-музика у світі була відома на рівні Албанії. На цей час вони продали 380 млн копій. Зараз у Стокгольмі відкрили музей АББА…

Уїтні Х’юстон. Здається, досягла усіх вершин у музиці. Але питання — що робити далі. Практично, вона не витримала. Чи Емі Уайхаус. Вона померла від наркотиків… Дуже багато чого не можна пояснити.

— Як вважаєте, Калуш має перспективу розвитку на музичному горизонті?
— Так. При бажанні креатив можна знайти скрізь, у тому числі у Калуші. Але постає питання подальшого продакшну. Сучасний музикант — це менеджер. Він думає, кому те, що він робить, буде це цікаво. Тут ми повертаємося до питання освіти молодого покоління. Я бачу дуже великий розрив між містами-мільйонниками, де є більше інтелігенції, яка звертає увагу на освіту, і тим, що поза ними. Поки немає масової культурної стратегії, а є тільки бажання заробити, важко робити власний музичний продукт, і конкурувати із музичним продуктом на іноземному ринку.

— Як впливає на розвиток музики інтернет?
— Є і позитивні, і негативні сторони. Виникає проблема піратства. Якщо ви вклали в альбом, скажімо, 100 тисяч, ви його маєте продати. Ви повинні продавати фізично. Якщо музиканту не дати грошей, то він не буде розвиватися.

— Які подальші плани команди «Брати Блюзу»?
— Листопад-грудень маємо пропозиції виступів у Німеччині, Польщі, Угорщині. Зараз ведемо переговори з промоутерами . Визначили міста — це Краків, культурна столиця Польщі; Мюнхен, місце, де багато української діаспори; Будапешт, одне із найбільш цікавих музичних міст.

Розмовляла Марта ГАЛКІНА, журналіст

загрузка...
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: