“Ціна Ритму” обіцяє виступити і в Калуші Склад колективу постійно змінюється: приходять нові та йдуть старі учасники. Проте все почалось зі знайомства “Джонні” та “Пса” — на той момент учасників різних гуртів. Спільні погляди та інтереси побудували міцний фундамент. Після участі в одному з фестивалів, на якому їхні гурти посіли призові місця, виникла ідея створити “альянс”. З роками творче об’єднання перетворилось на повноцінний гурт.
За плечима “Ціни Ритму” — перемога на чотирьох фестивалях, у тому числі дві перемоги у серії фестивалів “REPRESENT”, кілька релізів від різних учасників бенду та один реліз від повноцінного складу на період 2013 року.
Нині завершується робота над новим релізом. Плануються зйомки відеокліпів, в тому ж числі й відеоряд на сингл “1000” з нового альбому. Також репери обіцяють порадувати співпрацею з цікавими людьми. І, звісно, буде тур, який обов’язково зачепить і Калуш.
”Вікна” зачепили кількома питаннями “Ціну Ритму” в особі земляка Андрія Гандзюка — “Дивного Джонні” та Саші Благодерова — “Довгого Пса”.
— Андрію, коли ти почав цікавитись репом, коли зрозумів, шо хочеш сам його читати?
Андрій Гандзюк: — Все почалось, коли я випадково вперше почув Емінема, як би це не було банально. Тоді я зафанатів реп-музикою (на той період мені було десь 12, це був приблизно 2004 рік). А ще через рік-два хіп-хоп-культура поглинула повністю. Мене максимально манили до себе ці ламані звуки та речитатив на них, ці візерунки на стінах та брейкінг.
Саме тоді мій одяг, та загалом зовнішній вигляд почали відповідати цій течії та позначати мене як представника цієї культури.
— Що впливає на твій стиль одягу?
Андрій Гандзюк: — Ну зараз, звісно, одяг став набагато строгіший, ніж в дитинстві. Тоді мною керував юнацький максималізм. Але у будь-якому випадку мій одяг — це відображення мене самого, а, відповідно, — це хіп-хоп-одяг. На даний момент хіп-хоп-індустрія дуже розвинута в світі, тому ношу речі “Фасону” та фірм одягу, які представляють цю культуру. До слова: існує багато крутих вітчизняних фірм хіп-хоп-одягу.
Одяг — це важливий елемент тієї чи іншої культури. Це візуальне представлення того, що ти представляєш. Це як воєнна форма у військових, або білі халати — у лікарів.
Кожна професія має свою символіку і форму. Так само й тут. Знаєш, це мені нагадує фразу “моряк моряка бачить здалека”, тобто, хіп-хопер хіп-хопера побачить точно (Сміється. — Авт.). І, взагалі, відповідний одяг у хіп-хопові вважається одним з елементів самого хіп-хопу.
— Ти сам з Калуша. Яким бачиш рідне місто?
Андрій Гандзюк: — Я прожив тут 22 роки. Це місто рідне мені і я люблю його, не дивлячись на низку проблем, які можна побачити неозброєним оком.
— Як ставиться родина до твого захоплення?
Андрій Гандзюк: — Раніше — скептично. Зараз — змирились. Але мушу поправити тебе. Для мене це не захоплення, а справа життя з наміченою метою та цілями.
— Який основний месидж хіп-хоп культури в Україні?
Саша Благодеров: — Не знаю як в Україні, але в основному це: мир, любов, єдність та приємне проведення часу. Мається на увазі, проведення часу разом з хіп-хопом та його складовими. У нас кожен трактує це по-своєму, в принципі, як і ми. Власне, я відштовхуюсь від загальноприйнятого трактування і вношу щось своє. Думаю, що так і має відбуватись, а то все мистецтво було би надто шаблонним.
— Як ти ставишся до того, що “білий” реп вважають не справжнім, на відміну від “чорного”?
Саша Благодеров: — Мене це смішить. Якщо брати до уваги, що реп — це музика, то маємо ситуацію, коли музиці приписують колір шкіри. У адекватності таких людей вже можна сумніватись (сміється. — Авт.). Ділом хочемо довести, що ця музика є цікавою і може бути українською на крутому рівні! Часто люди кажуть, що реп є музикою бідних кварталів, але погляньте на музичні канали, радіо, медіа-файли в інтернеті... Реп зараз чи не найпопулярніша музика у світі. Агооов, Україно! Ти завжди пасеш задніх?
— Якщо реп показують на телебаченні, чи може він залишитись справжнім?
Саша Благодеров: — Продовжуючи тематику телебачення, можу навести приклад України.
Щоб у нас потрапити на популярні музичні канали, потрібно відповідати деяким “пластмасовим” стандартам, які були вигадані людьми, що тримають всю цю сферу. Реп змінюють до такого вигляду, що реп в композиції перестає існувати. У Штатах, наприклад, до ефіру потрапляє просто крута музика. Там цінують щось нове, прогресивне, а не шаблонне звучання банальної попси, з якої так бояться “злазити” наші пузаті продюсери, смаки яких лишились в далеких 90-их та диско-клубах.
Відео: Ціна Ритму
— Хто твої кумири? Поділись своїм плей-лістом.
Саша Благодеров: — Це складне питання, адже моїми кумирами є не тільки люди з хіп-хоп-середовища. Кожна особистість, якій щось вдалось досягнути в цій складній боротьбі за існування, — приклад. Свої музичні смаки хочу втримати в таємниці (Посміхається. — Авт.). Слухайте “Ціну Ритму” та інший український реп. Його є достатньо... Ви будете здивовані, коли почнете знаходити для себе нові перли.
— Чи можна займатись репом комерційно?
Саша Благодеров: — Тільки так! Без грошей це все просто загине, затихне, вивітриться, розвіється... Нам обов’язково потрібно побудувати свою інфраструктуру, котра зможе представляти українському музичному ринку продукт високої якості! Тури, концерти, кліпи, альбоми, платівки — все це в майбутньому! Я впевнений! Все — в наших руках і руках молоді, котра буде все це слухати, рекомендувати, продавати, робити. Нас чекає цікава хіп-хоп-ера, леді та джентльмени.
— Кілька слів до читачів “Вікон”.
Саша Благодеров: — Хочу побажати впевненості в собі та в своїх силах. Завжди залишатись вірним собі та йти до цілі при будь-яких обставинах. Тільки так ви зможете досягнути будь-чого.
І, звісно ж, — максимум хорошої музики. Мирлюбов!
Розмовляв Юрій ЛІУШ, оглядач