загрузка...

Калушанин Михайло Стасів: «У В’єтнамі стати лікарем, вчителем або юристом — мрія чи не кожного»

Михайло Стасів уже пів року працює вчителем у приватній школі: викладає англійську та уроки гри на фортепіано


Калушанин Михайло Стасів: «У В’єтнамі стати лікарем, вчителем або юристом — мрія чи не кожного»

Дата публікації: 2019.06.19 | Коментарів: 0 | Переглядів: 0

Михайло Стасів з дитинства захоплений музикою. Восьмирічним вступив у Калуську дитячу музичну школу №1, де займався по класу духових інструментів, граючи на валторні. Далі було навчання у двох вишах: Київському інституті імені Рейнгольда Глієра та Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника і робота у рідній музичній школі. І все б ішло за своїм сценарієм, якби щасливий випадок не змінив життя музиканта, який поїхав працювати у В’єтнам.

Про те, як випадковість змінила життя калушанина, яка відмінність між В’єтнамом і Україною, чому у В’єтнамі відсутній громадський транспорті та як музикант почав викладати англійську та давати уроки гри на фортепіано. Про це та багато іншого в інтерв’ю «Вікнам» розповів Михайло Стасів.

Не лише природній хист, але й перший вчитель — Ярослав Гулимчук — допомогли удосконалити і розвинути талант Михайла Стасіва. Окрім того, коли молодий музикант почав працювати в рідній музичній школі, вчитель також допомагав і ділився досвідом.

Звикнувши до своїх нових обов’язків і розміреного способу життя, хлопцеві випадає шанс все змінити, яким він скористався. Михайло Стасів пригадує:

"Роботу за контрактом знайшов, можна сказати, майже випадково: товариш запропонував замість нього місце в колективі, бо сам у той час не міг поїхати. Перспектива роботи в Азії — не нова в музичних колах, особливо в сфері духових інструментів, тож, я погодився, оскільки був зацікавлений. Потрапив у чудовий молодіжний брас-бенд з Рівного. Талановиті студенти і випускники Рівненського державного гуманітарного університету прийняли мене в колектив. За кілька тижнів я вже сидів в літаку з Києва до Стамбула, а тоді — до курортного міста Дананг у В'єтнамі".

Робота була типовою: шестимісячний контракт плюс комфортне проживання коштом роботодавця. Обов’язки колективу — позувати для туристів і виступати в розважальному парку «Sun World BaNa Hills».

Музикант розповідає, що слов’яни зацікавлені працевлаштуватися в Азії, адже тут їм надають перевагу:

"Українці, білоруси, росіяни і багато інших мешканців східної Європи зацікавлені в роботі тут. Адже тут заробітна плата на порядок вища від української, а також є можливість подорожувати, відвідати різні екзотичні країни та місця. Окрім того, в цій країні завжди попит на "білі обличчя".

В’єтнамці — народ привітний, а сама країна розвивається шаленими темпами, розповідає враження Михайло Стасів:

"Народ тут дружній і привітний. Незважаючи на важкі десятиліття в недавній історії, зараз країна розвивається шаленими темпами. Рідко побачиш вулицю без будівництва. Усюди — малий бізнес: починаючи від домашніх кухонь завершуючи величезними шопінг-молами. Тож, тут можна знайти будь-що і на будь-який смак".

Життя на мопеді і владні жінки

Рівень життя та ціни у В’єтнамі приблизно такі ж, як і в Україні. Єдине, що майже відсутній громадський транспорт. А вся країна пересіла на мопеди.

Питання оренди житла — індивідуальне, яке напряму залежить від потреб людини, зазначає музикант:

"Щодо оренди житла, то тут є вибір на будь-який смак. Від оренди простеньких кімнат або хостелів вартістю 100-200 доларів в місяць — до елітних квартир чи навіть приватних будинків (500-600, 1000-2000 доларів). Багатьох подорожуючих іноземців, яких тут називають «backpackers» (від назви наплічника для подорожей), влаштовують найдешевші умови, оскільки вся ідея їхніх мандрівок полягає у постійному русі при якнайменших затратах часу і грошей".

За спостереженнями музиканта, в’єтнамці не завжди розмежовують українців та росіян:

"Переважно старші люди досі асоціюють обидві країни з радянським союзом. Молодше покоління — більш обізнане, але, чесно кажучи, воно просто цим не переймається. У цієї країни є певні територіальні проблеми з Китаєм, тож, думати над українсько-російськими відносинами їм не доводиться".

Якщо розглядати гендерне питання, зокрема різницю між українками і азійками, то останні — більш владні, каже Михайло Стасів.

"Жінки тут досить владні, працьовиті. Часто можна побачити сім'ю, в якій чоловік живе в задоволення, а жінка по суті виконує більшість обов'язків і бере відповідальність на себе. Проте сім'я в цій країні для більшості людей — головний орієнтир і ціль в житті".

Плата за розум

Коли калушанин пізнав іноземну культуру та менталітет, його контракт добігав свій термін. І тут постав вибір: або шукати й укладати новий контракт, або все ж шукати стабільне місце роботи. Музикант усе ж схилявся до другого варіанту. І тут фортуна знову посміхнулася, згадує Михайло Стасів:

"Ближче до кінця контракту я отримав пропозицію працювати в школі англійської мови та раннього розвитку, оскільки в цій країні зараз є дуже великий попит на закордонних спеціалістів. Звісно, однією з важливих причин зміни місця роботи було й те, що гра в колективі за контрактом — це завжди тимчасово. Переважно від шести до восьми місяців, максимум рік".

Музикант, дізнавшись про можливість викладати, одразу більш посилено почав удосконалювати і розвивати свої базові знання англійської мови. У підсумку кілька десятків книг і регулярне спілкування з носіями мови дали свій результат. Окрім того, допоміг і семирічний педагогічний досвід у Калуській музичній школі №1. Зараз Михайло Стасів уже пів року працює вчителем у приватній школі: викладає англійську та уроки гри на фортепіано.

Хлопець розповідає, що принципи викладання у В’єтнамі та Україні мало відрізняються між собою:

"В'єтнам багато років був тісно пов'язаний з СРСР, тож, система освіти в цій країні досить схожа на нашу в радянські часи. Діти тут, як і всюди, бувають здібні і не дуже, старанні і не дуже. У приватній школі все трошки по-іншому і значно більш сучасно. Комфортні класи, повне забезпечення необхідними матеріалами і багато свободи у формуванні уроку".

Головними відмінностями між Україною та В’єтнамом є те, що в останній цінують розумову працю, вважає Михайло Стасів:

"Особисто для мене найбільшою відмінністю між нашими країнами є те, що тут дійсно цінується і добре оплачується розумова праця. Здобути якісну освіту коштує шалених грошей. Тут стати лікарем, вчителем юристом — мрія чи не кожного".

Калушанин розповідає, що головне в його способі викладання — це те, щоб учні почували себе затишно і комфортно. Учительська робота йому більше припала до душі, аніж заняття музикою.

Ірина КМІТЬ, журналіст

загрузка...
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.
 

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: