Понеділок

27

лютого

2017

Архів Реклама Контакти


Відео

“Години побачень” і “точки для збору”. “Дім Сірка” має план розвитку калуського притулку

Ще минулого року депутати Калуської міської ради дали дозвіл на концесію майна КП «Екосервіс». Проте, жоден інвестор не погодиться взяти на себе фінансовий тягар…



Блог

Калуш в очікуванні реституції…

Якщо міжнародні неприбуткові єврейські організації та фонди викуплять оригінали всіх документів, дотичних питань власності на калуське нерухоме майно та земельні ділянки, що буде потім?

Ян Чарнецький | Коментарів: 0 | Переглядів: 1943

Обряд підкорення Говерли

Потім була автограф-сесія в тисняві і спроба вручити Ющенкові шикарного білого гриба, знайденого одним із учасників сходження біля підніжжя Говерли...

Богдан Скаврон | Коментарів: 0 | Переглядів: 219

Єврейське питання і Калуш

"врейських погромів в Калуші не було ніколи, впродовж чотирьох століть/

Ян Чарнецький | Коментарів: 0 | Переглядів: 1633







Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

“Дніпром до Байкалу”. Улан-Уде. Місія “кована штаба” виконана! ЩОДЕННИК (з надолуженого)

2013.08.17 | Юрій Тимощук, журналіст | Коментарів: 1 | Переглядів: 9649

Не повірите, але пара іванофранківців Юлії Плисюк та Петра Буяка — вже дорогою додому. За словами Юлії, щодня долають просторами Росії 300-400 кілометрів. Такими темпами будуть удома днів за 10-15. А нині — чергова порція вражень вустами Юлії Плисюк.


З 5 по 9 серпня ми жили у місті Улан-Уде, столиці Бурятії, міста, в якому ми повинні виконати таку важливу місію. Пригадуєте, саме в Улан-Уде ми через 11 000 км везли ковану штабу від Василя Гудими. Тому як тільки отаборилися у нашого друга Паши (щастить же нам на Павлів!), одразу поїхали в кузню до ковалів, друзів Василя Гудими — Юлі та Булата. Кузня, як кузня. Нам ця “кухня” уже вся добре знайома.

Ми дізналися, що в Бурятії коваль — людина великої поваги. Він вважається крутішим за шамана, адже володіє такою сильною стихією - вогнем!

Як і в будь-якій майстерні, є свої цікавинки...

Роззнайомились нарешті вживу із Юлею та Булатом, поговорили про наші українсько-бурятьські справи, і всі разом поїхали на екскурсію містом. Перша цікавинка — пам’ятник Доржи Банзарову — першому бурятському вченому. Як на мене, Пушкін монгольської зовнішності:)

А цей ліхтар — робота кузні Юлі та Булата. Взагалі по місту є дуже-дуже  багато їхніх робіт.

На центральній площі відпочивають люди, фонтан танцює під класичну музику, а дівчатка — відриваються.

На тій же площі — дуже гарний оперний театр.

В центральній частині міста доволі часто розміщені стенди із довідковою інформацією. Дуже корисна штука, яка нашим місцевим гідам допомагала пригадати цікавинки їхнього міста:)

А найпопулярнішою цікавинкою є величезна голова Леніна. Розміщена вона на площі, що оточена усіма урядовими будинками.

Показали нам і нульовий кілометр Улан-Уде

А потім ми поїхали на невеликий пагорб, де встановлений хрест на честь 350-річчя з дня заснування міста. Звідти відкривався дуже гарний вид на ціле місто. Красивим був і захід сонця. На жаль, краєвид трохи псував дим - навколо Улан-Уде горіли ліси і місто було наче в тумані.


Ми поїхали далі містом і зупинились біля російського драматичного театру.

Як ми зрозуміли, це дуже популярне місце у городян. Тут було багато і сімей з дітьми, і скейтерів, і велосипедистів, і навіть одне весілля, ну куди ж без цього.


На цьому наша екскурсія закінчилась і ми поїхали додому відпочивати та спілкуватися із Павлом.

Наступний день був весь у справах. Петро пішов у гараж провести черговий техогляд. Після Монголії мотоциклу треба було приділити добряче уваги. По плану - заміна масла, також довелося поміняти тормозні колодки, прочистити підшипники, замінити тросик щеплення і т. д. і т. д... Ну а я тим часом під супроводом друга Паші — Льоні пішла шукати інтернет. Дібравшись до місця призначення із Льонею попрощалася і таки засіла в мережі. А коли гроші закінчилися, пішла погуляти містом. Таки гуляти самому в чужому місті — доволі цікаво. Усе сприймається набагато гостріше, набагато більше помічаєш і дивуєшся усьому. Наприклад, пішохідна вулиця - офіційно Леніна, а серед людей — Арбат — так нагадала мені нашу стометрівку. Там багато, дуже багато клумб, і на всю цвіли чорнобривці...

Ще трошки я погуляла сама, а потім зустрілися із Петром. Як нам це вдалося, я досі не знаю: без телефона, не домовляючись про конкретне місце і час, ми просто вийшли один одному назустріч:) І вже разом пішли знову до ковалів.

Там Петрик за допомогою кліше, який для нас зробив Василь Гудима, накував нових монеток-медальйончиків, адже вони у нас закінчились ще в Барнаулі.

А потім Булат повів нас познайомити із своїм сусідом по майстерні — народним художником Бурятії, заслуженим художником Росії - Юрієм Мандагановим. Юрій — надзвичайно цікавий, талановитий чоловік, що працює у дуже своєрідній техніці — флорентійська мозаїка - живопис із напівдорогоцінного каміння. Ця техніка корінням відходить в італійське мистецтво XV-XVI століть, використовувалась для оздоблення палаців, меблів, але створювати такі сюжетні картини поки не береться ніхто.

А ми бачили роботи на власні очі. Перша, на жаль, не пригадую, як називається.

А ця — із серії “Баргузинскі сюжети XVIII століття” — Заходь сусід, зіграємо.

А наступного дня із самого ранку ми поїхали виконати нашу місію — прикріпити штабу із символікою експедиції, дарунок Василя Гудими, на міст дружби народів.

Ось сам міст.

...а ось і штаба, скоро вони поєднаються!:)

В Улан-Уде, як і в Івано-Франківську, ковані скульптури такого характеру страждають від вандалізму. Людям подобаються мініатюрні фігурки... і вони не соромляться брати їх собі напам’ять.


Юля розповідала, що тут також є дерево щастя. І так само як у нас, воно завішане колодочками. Під таким вантажем, на яке воно не було розраховане, дерево одного разу навіть завалилося. Але це все одно не зупиняє людей знову і знову залишати на ньому свої замки...

Ну що ж, усі в зборі, пора починати. Щоб зняти цей історичний момент нашої експедиції, приїхало навіть місцеве телебачення. І не з порожніми руками! Журналістка вручила на буузи, або пози... Смачна штука, ми куштували їх вперше.

І робота закипіла. Підібрали доречне місце, де штабу буде добре видно...

...і почали варити.

Останні штрихи — і символ мотоекспедиції  “Дніпром до Байкалу”, дружній дарунок від Івано-Франківська, тепер щоранку зустрічатиме сонце на мості Улан-Уде.


Робота делікатна, залишаємо професіоналам, а самі спостерігаємо

А далі — Петрів зоряний час!

Журналісти розпитували і розпитували...

А Петро розповідав і розповідав...


Результат цих зйомок, тобто відеосюжет, можете переглянути тут.


А ми знову поїхали до кузні, попрощатися із нашими уже друзями... А ви знайомтесь ще раз, поближче. Це Юля.

А це Булат.

А це працьовиті майстри їхньої кузні.

І останнє фото напам’ять.

Петро відвіз мотоцикл в гараж, збиратися в дорогу, а потім ми зустрілись, щоб виконати нашу останню україно-бурятську місію в Улан-Уде. До речі, на попередньому фото ви помітили стильного молодого чоловіка справа?

Це не випадковий перехожий, це франківчанин! Знайомтесь, Олексій Васильєв, уродженець Улан-Уде, що зараз мешкає в Івано-Франківську і навчається в інституті культури і мистецтв під крилом нашого хорошого знайомого режисера Василя Юрціва. Ось такий от тісний світ. Але і це ще не все. Знаємо ми його теж не випадково. Адже Олексій -— племінник ще одного нашого друга, Дорже Батуу!

І наступна наша місія — знайти дім, де колись жив Дорже. Що ж, ідемо на пошуки. Знову перетинаємо Арбат...

Ще вулиця-дві — і ми знайшли цей будинок!

Переплутати його неможливо, адже тут навіть є меморіальна дошка про те, що тут жив дід Дорже — відомий в Росії композитор.

Ось, як будинок виглядає зараз. Дорже, фото для тебе!

А далі ми чекали трамвай, щоб поїхати додому. Попереду — збори і знову рушаємо в дорогу, дорогу додому:).


Усі публікації кількамісячної подорожі від романтичних верниголів із Прикарпаття читайте у спеціальній темі “Вікон” >”Дніпром до Байкалу”..




Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.

Молодці! Їм треба зробити звіт-фотовиставку. Цікаво буде подивитися.

gapich_17.08.2013 2:29:21
Loading...