Понеділок

27

лютого

2017

Архів Реклама Контакти


Відео

“Години побачень” і “точки для збору”. “Дім Сірка” має план розвитку калуського притулку

Ще минулого року депутати Калуської міської ради дали дозвіл на концесію майна КП «Екосервіс». Проте, жоден інвестор не погодиться взяти на себе фінансовий тягар…



Блог

Калуш в очікуванні реституції…

Якщо міжнародні неприбуткові єврейські організації та фонди викуплять оригінали всіх документів, дотичних питань власності на калуське нерухоме майно та земельні ділянки, що буде потім?

Ян Чарнецький | Коментарів: 0 | Переглядів: 1943

Обряд підкорення Говерли

Потім була автограф-сесія в тисняві і спроба вручити Ющенкові шикарного білого гриба, знайденого одним із учасників сходження біля підніжжя Говерли...

Богдан Скаврон | Коментарів: 0 | Переглядів: 219

Єврейське питання і Калуш

"врейських погромів в Калуші не було ніколи, впродовж чотирьох століть/

Ян Чарнецький | Коментарів: 0 | Переглядів: 1633





“Дніпром до Байкалу”. Від Красноярська до Новосибірська. Петро зголив бороду! ЩОДЕННИК

"Я їду додому..." — тому і бороди нема. Петро Буяк — у передчутті зустрічі з Україною. Фото Юлії Плисюк



Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

“Дніпром до Байкалу”. Від Красноярська до Новосибірська. Петро зголив бороду! ЩОДЕННИК

2013.08.20 | Юрій Тимощук, журналіст | Коментарів: 0 | Переглядів: 10094

Прикарпатці Юля Плисюк і Петро Буяк, подолавши Казахстан і Монголію і діставшись омріяного озера Байкал, вже прямують з Російської Федерації додому. Чергова порція вражень від росіян і архітектури російських міст — у Щоденнику від Юлії Плисюк.


Як ви пам’ятаєте із минулого мого опусу, 14 серпня ми приїхали в Красноярськ. Там нас прийняв дуже хороший чоловік, справжній господар Мітяй. У нього на дачі було так чудово, так затишно, що ми зробили собі вихідний — не робили НІЧОГО, просто відпочивали. Тож, вибачайте, але і жодної фотографії ми не зробили:). А наступного дня зраненька виїхали на маршрут і доїхали до Ачинська, де познайомились із байкерським клубом — Adventurers, себто Авантюристи. У хлопців — все серйозно! Є і мото-магазин, і єдиний в місті сервіс із ремонту мототехніки, і байк-пост (тобто можете залишити тут свій мотоцикл і втомлене тіло на дивані біля барної стійки наніч). Далі — фото, екстер’єр, інтер’єр, усе дивіться самі.

І взагалі, хлопці — просто класні! У своєму місті ще й байк-фестиваль “Пыль да рок” організовують. І так доволі успішно! Дивіться самі:


Ось, а ще на задвірках їхнього приміщення — дуже багато всілякої цікавої техніки.

Зокрема — радянський снігоход «Лайка». Ще той апарат. Боюсь подумати, скільки йому років.

Отакий цікавий багажник під сидінням :)

Ми гарно відпочили у хлопців, поспілкувалися з ними. Дуже приємно було із ними познайомитися і дізнатися і про їхній фестиваль. А вони направили нас до наступного мотоцикліста, відомого в цих краях Шема у Кемерово. Словом, передають нас з одних надійних рук в інші:). Пішли ми по руках, іншими словами!

Ось такий от симпатичний дядько. Одразу вручив нам наклейки скутерного мотопробігу, який вони організовували цього року.

А потім — намалював дуже детальну схему, як ми повинні проїхати до їхнього байк-поста. На жаль, Шем був сьогодні зайнятий і поспілкуватися з нами не мав можливості.

Тому ми попрощалися і роз’їхалися. Ми ж, дібравшись до байк-поста одразу завалилися спати. Тож фотографій теж немає:)

А наступного дня, 17 серпня, ми встали зраненька, щоб ще вдень приїхати в Новосибірськ! Там нас уже чекав Mr Zorg, президент мото-клуба Wild river. Ми з ним познайомились через інтернет, ще коли тільки готували подорож. Але навіть не були в курсі, що вони побудували такий класний байк-пост! Тут постійно зупиняються сотні мандрівників, зокрема іноземці з Європи та далекої Азії. І ми розуміємо, чому, бо тут дуже класно!


Нас охороняє... ні, це не декоративна свинка. Це такса!

А це кімната для гостей, на ці два дні — суто у нашому розпорядженні.

Ми відпочили, роззнайомились із усіма тутешніми мешканцями. А їх тут багато, усі живуть дружною мото-сім’єю. Тут же живе і сім’я Mr Zorg-а. Побачивши його розумничку-донечку Петро не втримався, щоб тут же подарувати нашу останню ляльку-мотанку.

Ось, а наступного дня нас повели на культурну програму. До речі, гуляли із нами Женя і Катя. І теж невипадково. Їх ми зустріли ще місяць тому на Чуйському тракті, коли їхали Алтаєм в Монголію! Так цікаво було приїхати через місяць в місто, в якому ми ніколи не були, і зустріти там “старих знайомих” :)

Так ось, Женя і Катя поїхали показати нам місто і почали ми із музею залізно-дорожньої техніки. І це знаково, адже власне активний розвиток міста Новосибірськ почався після побудови тут залізної дороги.

До слова вхід до музею не дешевий — 90 рублів (близько 22 гривень), а для іноземців — 250 рублів! Ми трошки хитримо — усі квитки купляє Женя (дуже дякуємо за цей подарунок!), а ми робимо вигляд, що ми корінні росіяни. І — поспішаємо розглянути експозицію, адже тут так цікаво!

Дуже, дуже багато усіляких паровозів: старих, нових, парових, дизельних. Вагони різного віку і призначення, спецтехніка. Подивитися є на що, так що дивіться нашими очима те, що ми побачили.


В деякі експонати навіть можна заходити всередину.

Опозитна дрезина.

А ще поруч — виставка ретро-машин. Красунечки, усі у відмінному стані, любо глянути.

А є і такі чуда техніки, до яких руки ще не дійшли.

Але повернемося до залізної дороги... Цей вагон — для перевозки спирту!

А санітарний був навіть підготовлений для проведення операцій.

А тут перевозили нечемних дядь і тьоть.

А це пасажирський вагон четвертого класу!

Нагадало мені нашу “Червону руту”. Ех, аж гори та смереки за вікном привиділись.

На деяких вагонах я знайшла ось таку табличку. Мене це ввело в ступор. Skoda — це завод імені Леніна?!

У Вікіпедії прочитала — таки так, коли СРСР добрався до Чехії, почалася націоналізація підприємств і завод перейменували на завод імені Леніна. Але проіснував він так тільки рік, чи два. Тому що через своєрідну назву різко впали показники експорту у країни Європи. Тож, оригінальну назву одразу повернули. Але в Росію такі вагони поступали на ура.

Женя та Катя повезли нас далі, показали міське водосховище і ріку Об.

А потім ми поїхали в центр міста гарненько його роздивитися. Містечко цікаве. Найбільше мені сподобалось те, що тут дуже багато театрів! Кіно, опери, балету, драматичні... їх нараховується до 10 і кажуть, що квитки на вистави треба купляти за місяць!

Центральний парк, місце, яке було таким ще 100 років назад, коли починався Новосибірськ.

Дуже своєрідні там скульптури...

А далі нас повели на вулицю Горького. Примітна вона тим, що це “тихий центр” міста, а ще тим, що тут збережені старі різьблені будиночки. Так, в них сучасні офіси чи підприємства, але це — пам’ятки архітектури, тому екстер’єр повністю збережений. Мої улюблені різьблені будиночки!


Хіба не краса?!

Ідемо далі — черговий театр, ляльковий.

Поруч навіть електрощитові — дуже симпатичні.

Алея зв’язківців.

А поруч — будка “Інтернет”. Я ще такого не бачила. Подумала, невже там стоїть комп’ютер і можна отак собі зайти в інтернет, ніби поговорити по телефону? Там чомусь був телефонний апарат... і що з ним робити, щоб покористуватись інтернетом... ми зрозуміти таки не змогли :)

На цьому наша екскурсія містом закінчилася і повернулися додому. Де сталася знаменна подія в історії мотоекспедиції “Дніпром до Байкалу”. Далі я писати не можу, бо сльози заливають клавіатуру. Дивіться самі, без коментарів.

На цьому — поки що все, Mr Zorg саме зробив мені каву:). Ми снідаємо — і вирушаємо в напрямку Омська. Так що бувайте! :)


Усі публікації кількамісячної подорожі від романтичних верниголів із Прикарпаття читайте у спеціальній темі “Вікон” ”Дніпром до Байкалу”.




Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.
Loading...