"Я їду додому..." — тому і бороди нема. Петро Буяк — у передчутті зустрічі з Україною. Фото Юлії Плисюк Як ви пам’ятаєте із минулого мого опусу, 14 серпня ми приїхали в Красноярськ. Там нас прийняв дуже хороший чоловік, справжній господар Мітяй. У нього на дачі було так чудово, так затишно, що ми зробили собі вихідний — не робили НІЧОГО, просто відпочивали. Тож, вибачайте, але і жодної фотографії ми не зробили:). А наступного дня зраненька виїхали на маршрут і доїхали до Ачинська, де познайомились із байкерським клубом — Adventurers, себто Авантюристи. У хлопців — все серйозно! Є і мото-магазин, і єдиний в місті сервіс із ремонту мототехніки, і байк-пост (тобто можете залишити тут свій мотоцикл і втомлене тіло на дивані біля барної стійки наніч). Далі — фото, екстер’єр, інтер’єр, усе дивіться самі.
І взагалі, хлопці — просто класні! У своєму місті ще й байк-фестиваль “Пыль да рок” організовують. І так доволі успішно! Дивіться самі:
Ось, а ще на задвірках їхнього приміщення — дуже багато всілякої цікавої техніки.
Зокрема — радянський снігоход «Лайка». Ще той апарат. Боюсь подумати, скільки йому років.
Отакий цікавий багажник під сидінням :)
Ми гарно відпочили у хлопців, поспілкувалися з ними. Дуже приємно було із ними познайомитися і дізнатися і про їхній фестиваль. А вони направили нас до наступного мотоцикліста, відомого в цих краях Шема у Кемерово. Словом, передають нас з одних надійних рук в інші:). Пішли ми по руках, іншими словами!
Ось такий от симпатичний дядько. Одразу вручив нам наклейки скутерного мотопробігу, який вони організовували цього року.
А потім — намалював дуже детальну схему, як ми повинні проїхати до їхнього байк-поста. На жаль, Шем був сьогодні зайнятий і поспілкуватися з нами не мав можливості.
Тому ми попрощалися і роз’їхалися. Ми ж, дібравшись до байк-поста одразу завалилися спати. Тож фотографій теж немає:)
А наступного дня, 17 серпня, ми встали зраненька, щоб ще вдень приїхати в Новосибірськ! Там нас уже чекав Mr Zorg, президент мото-клуба Wild river. Ми з ним познайомились через інтернет, ще коли тільки готували подорож. Але навіть не були в курсі, що вони побудували такий класний байк-пост! Тут постійно зупиняються сотні мандрівників, зокрема іноземці з Європи та далекої Азії. І ми розуміємо, чому, бо тут дуже класно!
Нас охороняє... ні, це не декоративна свинка. Це такса!
А це кімната для гостей, на ці два дні — суто у нашому розпорядженні.
Ми відпочили, роззнайомились із усіма тутешніми мешканцями. А їх тут багато, усі живуть дружною мото-сім’єю. Тут же живе і сім’я Mr Zorg-а. Побачивши його розумничку-донечку Петро не втримався, щоб тут же подарувати нашу останню ляльку-мотанку.
Ось, а наступного дня нас повели на культурну програму. До речі, гуляли із нами Женя і Катя. І теж невипадково. Їх ми зустріли ще місяць тому на Чуйському тракті, коли їхали Алтаєм в Монголію! Так цікаво було приїхати через місяць в місто, в якому ми ніколи не були, і зустріти там “старих знайомих” :)
Так ось, Женя і Катя поїхали показати нам місто і почали ми із музею залізно-дорожньої техніки. І це знаково, адже власне активний розвиток міста Новосибірськ почався після побудови тут залізної дороги.
До слова вхід до музею не дешевий — 90 рублів (близько 22 гривень), а для іноземців — 250 рублів! Ми трошки хитримо — усі квитки купляє Женя (дуже дякуємо за цей подарунок!), а ми робимо вигляд, що ми корінні росіяни. І — поспішаємо розглянути експозицію, адже тут так цікаво!
Дуже, дуже багато усіляких паровозів: старих, нових, парових, дизельних. Вагони різного віку і призначення, спецтехніка. Подивитися є на що, так що дивіться нашими очима те, що ми побачили.
В деякі експонати навіть можна заходити всередину.
Опозитна дрезина.
А ще поруч — виставка ретро-машин. Красунечки, усі у відмінному стані, любо глянути.
А є і такі чуда техніки, до яких руки ще не дійшли.
Але повернемося до залізної дороги... Цей вагон — для перевозки спирту!
А санітарний був навіть підготовлений для проведення операцій.
А тут перевозили нечемних дядь і тьоть.
А це пасажирський вагон четвертого класу!
Нагадало мені нашу “Червону руту”. Ех, аж гори та смереки за вікном привиділись.
На деяких вагонах я знайшла ось таку табличку. Мене це ввело в ступор. Skoda — це завод імені Леніна?!
У Вікіпедії прочитала — таки так, коли СРСР добрався до Чехії, почалася націоналізація підприємств і завод перейменували на завод імені Леніна. Але проіснував він так тільки рік, чи два. Тому що через своєрідну назву різко впали показники експорту у країни Європи. Тож, оригінальну назву одразу повернули. Але в Росію такі вагони поступали на ура.
Женя та Катя повезли нас далі, показали міське водосховище і ріку Об.
А потім ми поїхали в центр міста гарненько його роздивитися. Містечко цікаве. Найбільше мені сподобалось те, що тут дуже багато театрів! Кіно, опери, балету, драматичні... їх нараховується до 10 і кажуть, що квитки на вистави треба купляти за місяць!
Центральний парк, місце, яке було таким ще 100 років назад, коли починався Новосибірськ.
Дуже своєрідні там скульптури...
А далі нас повели на вулицю Горького. Примітна вона тим, що це “тихий центр” міста, а ще тим, що тут збережені старі різьблені будиночки. Так, в них сучасні офіси чи підприємства, але це — пам’ятки архітектури, тому екстер’єр повністю збережений. Мої улюблені різьблені будиночки!
Хіба не краса?!
Ідемо далі — черговий театр, ляльковий.
Поруч навіть електрощитові — дуже симпатичні.
Алея зв’язківців.
А поруч — будка “Інтернет”. Я ще такого не бачила. Подумала, невже там стоїть комп’ютер і можна отак собі зайти в інтернет, ніби поговорити по телефону? Там чомусь був телефонний апарат... і що з ним робити, щоб покористуватись інтернетом... ми зрозуміти таки не змогли :)
На цьому наша екскурсія містом закінчилася і повернулися додому. Де сталася знаменна подія в історії мотоекспедиції “Дніпром до Байкалу”. Далі я писати не можу, бо сльози заливають клавіатуру. Дивіться самі, без коментарів.
На цьому — поки що все, Mr Zorg саме зробив мені каву:). Ми снідаємо — і вирушаємо в напрямку Омська. Так що бувайте! :)
Усі публікації кількамісячної подорожі від романтичних верниголів із Прикарпаття читайте у спеціальній темі “Вікон” ”Дніпром до Байкалу”.