Оксана Кваснишин
ЕкоЕнергія
Благо


“Дніпром до Байкалу”. Від Красноярська до Новосибірська. Петро зголив бороду! ЩОДЕННИК

"Я їду додому..." — тому і бороди нема. Петро Буяк — у передчутті зустрічі з Україною. Фото Юлії Плисюк


Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

“Дніпром до Байкалу”. Від Красноярська до Новосибірська. Петро зголив бороду! ЩОДЕННИК

Дата публікації: 2013.08.20 | Коментарів: 0

Прикарпатці Юля Плисюк і Петро Буяк, подолавши Казахстан і Монголію і діставшись омріяного озера Байкал, вже прямують з Російської Федерації додому. Чергова порція вражень від росіян і архітектури російських міст — у Щоденнику від Юлії Плисюк.

Як ви пам’ятаєте із минулого мого опусу, 14 серпня ми приїхали в Красноярськ. Там нас прийняв дуже хороший чоловік, справжній господар Мітяй. У нього на дачі було так чудово, так затишно, що ми зробили собі вихідний — не робили НІЧОГО, просто відпочивали. Тож, вибачайте, але і жодної фотографії ми не зробили:). А наступного дня зраненька виїхали на маршрут і доїхали до Ачинська, де познайомились із байкерським клубом — Adventurers, себто Авантюристи. У хлопців — все серйозно! Є і мото-магазин, і єдиний в місті сервіс із ремонту мототехніки, і байк-пост (тобто можете залишити тут свій мотоцикл і втомлене тіло на дивані біля барної стійки наніч). Далі — фото, екстер’єр, інтер’єр, усе дивіться самі.

І взагалі, хлопці — просто класні! У своєму місті ще й байк-фестиваль “Пыль да рок” організовують. І так доволі успішно! Дивіться самі:


Ось, а ще на задвірках їхнього приміщення — дуже багато всілякої цікавої техніки.

Зокрема — радянський снігоход «Лайка». Ще той апарат. Боюсь подумати, скільки йому років.

Отакий цікавий багажник під сидінням :)

Ми гарно відпочили у хлопців, поспілкувалися з ними. Дуже приємно було із ними познайомитися і дізнатися і про їхній фестиваль. А вони направили нас до наступного мотоцикліста, відомого в цих краях Шема у Кемерово. Словом, передають нас з одних надійних рук в інші:). Пішли ми по руках, іншими словами!

Ось такий от симпатичний дядько. Одразу вручив нам наклейки скутерного мотопробігу, який вони організовували цього року.

А потім — намалював дуже детальну схему, як ми повинні проїхати до їхнього байк-поста. На жаль, Шем був сьогодні зайнятий і поспілкуватися з нами не мав можливості.

Тому ми попрощалися і роз’їхалися. Ми ж, дібравшись до байк-поста одразу завалилися спати. Тож фотографій теж немає:)

А наступного дня, 17 серпня, ми встали зраненька, щоб ще вдень приїхати в Новосибірськ! Там нас уже чекав Mr Zorg, президент мото-клуба Wild river. Ми з ним познайомились через інтернет, ще коли тільки готували подорож. Але навіть не були в курсі, що вони побудували такий класний байк-пост! Тут постійно зупиняються сотні мандрівників, зокрема іноземці з Європи та далекої Азії. І ми розуміємо, чому, бо тут дуже класно!


Нас охороняє... ні, це не декоративна свинка. Це такса!

А це кімната для гостей, на ці два дні — суто у нашому розпорядженні.

Ми відпочили, роззнайомились із усіма тутешніми мешканцями. А їх тут багато, усі живуть дружною мото-сім’єю. Тут же живе і сім’я Mr Zorg-а. Побачивши його розумничку-донечку Петро не втримався, щоб тут же подарувати нашу останню ляльку-мотанку.

Ось, а наступного дня нас повели на культурну програму. До речі, гуляли із нами Женя і Катя. І теж невипадково. Їх ми зустріли ще місяць тому на Чуйському тракті, коли їхали Алтаєм в Монголію! Так цікаво було приїхати через місяць в місто, в якому ми ніколи не були, і зустріти там “старих знайомих” :)

Так ось, Женя і Катя поїхали показати нам місто і почали ми із музею залізно-дорожньої техніки. І це знаково, адже власне активний розвиток міста Новосибірськ почався після побудови тут залізної дороги.

До слова вхід до музею не дешевий — 90 рублів (близько 22 гривень), а для іноземців — 250 рублів! Ми трошки хитримо — усі квитки купляє Женя (дуже дякуємо за цей подарунок!), а ми робимо вигляд, що ми корінні росіяни. І — поспішаємо розглянути експозицію, адже тут так цікаво!

Дуже, дуже багато усіляких паровозів: старих, нових, парових, дизельних. Вагони різного віку і призначення, спецтехніка. Подивитися є на що, так що дивіться нашими очима те, що ми побачили.


В деякі експонати навіть можна заходити всередину.

Опозитна дрезина.

А ще поруч — виставка ретро-машин. Красунечки, усі у відмінному стані, любо глянути.

А є і такі чуда техніки, до яких руки ще не дійшли.

Але повернемося до залізної дороги... Цей вагон — для перевозки спирту!

А санітарний був навіть підготовлений для проведення операцій.

А тут перевозили нечемних дядь і тьоть.

А це пасажирський вагон четвертого класу!

Нагадало мені нашу “Червону руту”. Ех, аж гори та смереки за вікном привиділись.

На деяких вагонах я знайшла ось таку табличку. Мене це ввело в ступор. Skoda — це завод імені Леніна?!

У Вікіпедії прочитала — таки так, коли СРСР добрався до Чехії, почалася націоналізація підприємств і завод перейменували на завод імені Леніна. Але проіснував він так тільки рік, чи два. Тому що через своєрідну назву різко впали показники експорту у країни Європи. Тож, оригінальну назву одразу повернули. Але в Росію такі вагони поступали на ура.

Женя та Катя повезли нас далі, показали міське водосховище і ріку Об.

А потім ми поїхали в центр міста гарненько його роздивитися. Містечко цікаве. Найбільше мені сподобалось те, що тут дуже багато театрів! Кіно, опери, балету, драматичні... їх нараховується до 10 і кажуть, що квитки на вистави треба купляти за місяць!

Центральний парк, місце, яке було таким ще 100 років назад, коли починався Новосибірськ.

Дуже своєрідні там скульптури...

А далі нас повели на вулицю Горького. Примітна вона тим, що це “тихий центр” міста, а ще тим, що тут збережені старі різьблені будиночки. Так, в них сучасні офіси чи підприємства, але це — пам’ятки архітектури, тому екстер’єр повністю збережений. Мої улюблені різьблені будиночки!


Хіба не краса?!

Ідемо далі — черговий театр, ляльковий.

Поруч навіть електрощитові — дуже симпатичні.

Алея зв’язківців.

А поруч — будка “Інтернет”. Я ще такого не бачила. Подумала, невже там стоїть комп’ютер і можна отак собі зайти в інтернет, ніби поговорити по телефону? Там чомусь був телефонний апарат... і що з ним робити, щоб покористуватись інтернетом... ми зрозуміти таки не змогли :)

На цьому наша екскурсія містом закінчилася і повернулися додому. Де сталася знаменна подія в історії мотоекспедиції “Дніпром до Байкалу”. Далі я писати не можу, бо сльози заливають клавіатуру. Дивіться самі, без коментарів.

На цьому — поки що все, Mr Zorg саме зробив мені каву:). Ми снідаємо — і вирушаємо в напрямку Омська. Так що бувайте! :)


Усі публікації кількамісячної подорожі від романтичних верниголів із Прикарпаття читайте у спеціальній темі “Вікон” ”Дніпром до Байкалу”.

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.
Loading...

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: