Понеділок

27

лютого

2017

Архів Реклама Контакти


Відео

“Години побачень” і “точки для збору”. “Дім Сірка” має план розвитку калуського притулку

Ще минулого року депутати Калуської міської ради дали дозвіл на концесію майна КП «Екосервіс». Проте, жоден інвестор не погодиться взяти на себе фінансовий тягар…



Блог

Калуш в очікуванні реституції…

Якщо міжнародні неприбуткові єврейські організації та фонди викуплять оригінали всіх документів, дотичних питань власності на калуське нерухоме майно та земельні ділянки, що буде потім?

Ян Чарнецький | Коментарів: 0 | Переглядів: 1943

Обряд підкорення Говерли

Потім була автограф-сесія в тисняві і спроба вручити Ющенкові шикарного білого гриба, знайденого одним із учасників сходження біля підніжжя Говерли...

Богдан Скаврон | Коментарів: 0 | Переглядів: 219

Єврейське питання і Калуш

"врейських погромів в Калуші не було ніколи, впродовж чотирьох століть/

Ян Чарнецький | Коментарів: 0 | Переглядів: 1633





“Дніпром до Байкалу”. Відчуття, що Європа — близько. ЩОДЕННИК (з надолуженого)

Петро Буяк — такий же суворий, як і челябінські чоловіки



Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

“Дніпром до Байкалу”. Відчуття, що Європа — близько. ЩОДЕННИК (з надолуженого)

2013.09.03 | Юрій Тимощук, журналіст | Коментарів: 0 | Переглядів: 7150

Відчайдушні мандрівники із Прикарпаття Петро Буяк і Юля Плисюк — уже прямують додому в Івано-Франківськ, і від самобутніх культур східних народів наближаються до європейського простору. Назі мандрівники перебувають у Москві. До українського кордону залишилося 600 кілометрів. Проте, додому повернуться не відразу. Дорогою планують завітати до друзів в Україні. Нові дороги, нові міста, нові й очікувані зустрічі — у блозі Юлі Плисюк.


22 серпня ми нарешті виїхали із Татарська. Чесно кажучи, відчували, ніби ледве-ледве вибрались із глуші і врешті направляємося в бік Європи. Ось нам зустрілись і такі цивілізовані культурні туристи із Уфи. Запрошували до себе в гості.

Їхали ми їхали і потрапили до міста Омськ. Як же класно, що ми тут знайшли вписку. Місто доволі симпатичне. Тут красива архітектура, тут дуже затишна набережна. І є доволі цікаві монументи:)

Впізнаєте? (та, питання таке... на 10-12 років)

До речі, вдруге користуємось каучсьорфінгом і вдруге потрапляємо на дуже хорошу людину. Вперше це був Сергій із Костанає, пригадуєте, любитель-археолог. А цього разу перед нами - “професійний” автостопщик Костянтин. Скільки всього цікавого він нам розповів про автостоп! Виявляється, там є різні напрямки, течії, є свої гуру, є свої закони, прийоми і методи. Словом, автостоп - це мистецтво! А ще Костя - викладач у одному із університетів. Можу собі тільки уявити, які цікаві у нього лекції.

Ми переночували у Кості і поїхали далі.  Петро займався дрібним ремонтом находу, наприклад, зваркою.

З ремонтом чи без, ми доїхали до містечка Ішим, де завдяки Зоргу ми теж маємо нічліг. Містечко маленьке і симпатичне.

А ось, знайомтесь, Віталій. Байкер-крановщик-меломан. Бачите, позаду нього шафа - повністю заповнена музикою!

А це його дружина Яна і їхній дім. Надзвичайно хороша, цікава і добра сім’я. Вони дуже часто приймають мандрівників і можуть розповісти мільйони історій!

А наступного дня, 24 серпня ми доїхали до Челябінська! Ось де ми зустріли День Незалежності України!

\

В Челябінську ми зупинилися не просто так. В Челябінську ми мали зустрітися із нашими друзями... казахами! Ви повинні пам’ятати. Містечко Рудний, мотоциклісти-ендуристи, які запросили нас до себе в гараж і Сергій та його дружина Ельвіра, які нас нагодували найсмачнішою стравою, бішбармаком. Пам’ятаєте? Як що ні - освіжіть свою пам’ять:). Так ось, ще тоді ми з ними домовились, що коли повертатимемось назад, подзвонимо їм, і зустрінемось ще раз в Челябінську. І ось - ми в квартирі друга Сергія, теж мотоцикліста. Квартира - в новобудові, в новому районі. Бачите, між будинками ще відніється березовий лісочок. Поки що... а потім там буде ще один будинок.

А самі дворики мені дуже сподобались. Великий майданчик для ігор, пісочниці, доволі багато місць для стоянки машин. Не забули і про бабусь:)

Разом із Сергієм та його друзями ми пішли у якийсь ресторанчик і там повечеряли. Було дуже смачно. Хоч і трошки мало:)

Це була дуже приємна зустріч. Уявляєте, зустріти в Челябінську друга, з яким ми познайомились власне в дорозі, в Казахстані, якихось 2 місяці тому. І ось ми тут, разом, ніби давні друзі:). Щось неймовірне.

А 26 серпня ми поїхали в Уфу. Подзвонили до Гульнас і Артура (туристів, що зустріли два дні тому). Вони, на жаль, не могли нас прийняти, але в біді не залишили - відправили в гараж об’єднання мототуристів.

Теж доволі цікаві люди. Вони ремонтують мотоцикли, тюнінгують їх. У них дуже часто зупиняються туристи. Деякі навіть одружуються і залишаються жити:).

Чуваки були з нас в шоці:)

Петрик попросив домкрат і, як завжди, взявся трошки ріхтувати мотоцикл. Цього разу - міняв шприхи в колесах.

А наступного дня - було моє день народження:) і ми їхали на Іжевськ. Ми думали їхати через Набережні Челни, але Петрові родичі порадили нам поїхати коротшою і цікавішою дорогою. Цікавішою, тому що там нам довелося покористуватися послугами парому.

Паром прибув. Люди не могли дочекатися зійти з нього, а ми - навпаки. Цікаво ж!

Ось так:). На паромі було дійсно весело. Я вперше отак транспортувалася:)

Ну ось, а потім ми приїхали в Іжевськ. Там нас чекають музеї, виставки мотоциклів і автоматів Калашнікова. Так що чекайте наступного поста!

Усі публікації кількамісячної подорожі від романтичних верниголів із Прикарпаття читайте у спеціальній темі “Вікон” ”Дніпром” до Байкалу”




Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.
Loading...