Оксана Кваснишин
Компас.if.ua
Мандрівник

“Дніпром до Байкалу”. А ми ідемо, гуляємо Москвою... ЩОДЕННИК (з надолуженого)

Юля Плисюк і "Дніпро" на скаку осідлає, й у пащу леву руку засуне. Фото Петра Буяка

Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

“Дніпром до Байкалу”. А ми ідемо, гуляємо Москвою... ЩОДЕННИК (з надолуженого)

Дата публікації: 2013.09.09 | Коментарів: 0 | Переглядів: 7884

Як повідомляли "Вікна", відчайдухи із Івано-Франківська, подолавши відстань майже 20 тисяч кілометрів і проїхавши територією Російської Федерації на мотоциклі "Дніпро", Казахстану і Монголії і досягнувши своєї мети — озера Байкал, нині вже в Україні. Більше того — 13 вересня вони будуть в Івано-Франківську! А нині — ще спогади Юлії Баліцької від столиці РФ — Москви.

Ми приїхали до Москви! Зупинилися у моїх родичів і наступного дня вони із задоволенням провели нам екскурсію. Що може бути краще, ніж побачити місто очима його мешканцями? Та нам це все одно, звичайно ж, не вдалося. Москву ми побачили по-своєму. Подивіться на неї нашими очима і ви. До вашої уваги — Новий Арбат.


Ага-ага, ми теж здивувались.


Грузинський ресторанчик. Навіть архітектурно — як у Грузії.


А цей хлопчина із намальованими щоками — арбатська атракція. Чи то на замовлення, чи так, нагло причепившись, він цитував цій закоханій парі якісь романтичні вірші.


На одній із станцій метро — Союз із усіма республіками...


Отаку от рекламу побачили.


До речі, якщо ви не знали, такий сайт є і в Україні — ukryama.com. І нехай показники у них не такі вже й оптимістичні, та близько 300 залатаних ям всього лише завдяки тому, що не полінувався, а написав заяву і прослідкував за її долею — погодьтеся, дієвіший результат, аніж сидіти за чаркою-кухлем і лише жалітися на погану дорогу.


Ще одна приємна штука — прокат велосипедів. Мене здивувала, адже на вулицях я ще не бачила жодного велосипедиста.


Але, як видно, прокат популярний серед мешканців.


Але як на мене, трохи заплутано і дорого. Тут необхідно попередньо на сайті зареєструватися, оплатити денну абонплату (100 рублів, тобто 25 гривень). Далі за їзду — перших 30 хвилин безкоштовно, за наступну годину — 30 рублів, за дві години — 90 рублів. Тобто, дві години катання на сумнівної якості велосипеді коштуватиме вам 50 гривень, та ще й з менінгітною реєстрацією... Ну не знаю... За тих самих 50 гривень можна купити квиток і цілу добу кататися на будь-якому громадському транспорті. Тобто суто із практичної точки зору велосипед видається дорогим задоволенням. Але, система ця нова, почала діяти всього із першого червня. Можливо, вона із часом прогресуватиме.

Гуляємо містом далі.


Ми за крок від Кремля.


На території.


Десь там можете розглянути Москву-ріку.


А от на саму Красну Площу нам потрапити не вдалося. В ці дні тут проходить міжнародний фестиваль військових оркестрів. Тут з’їхалось море людей зі всіх куточків світу. Навколо — пісні, танці, справжнє свято, але на Красну Площу — зась. Ех...


В Монголії ми так багато чули про Сухе-Батора, а ще частіше — бачили, адже він зображений на більшості купюр тугриків.


Із оглядового майданчика ми поїхали на вулицю Мосфільмівську. Тут — справжня алея зірок.


А тут після Тетяни Дороніної наче побував якийсь прибулець.


Вечірня Москва теж нам дуже сподобалася.


А сьогодні ми зустрілись із нашим уже давнім другом Борісом Расумусом. Який рівно рік тому приїжджа до нас в Івано-Франківськ. А Боріс привів нас у чудо-мото майстерню kworx.ru, де, наприклад, в даний момент збирають ось такого красеня:


І тут є Інтернет! Ось так пишу я вам зараз:)


Усі публікації кількамісячної подорожі від романтичних верниголів із Прикарпаття читайте у спеціальній темі “Вікон” ”Дніпром” до Байкалу”.

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.
Loading...