Розвиток бізнесу та індивідуальне будівництво не минають для міста безслідно. Невідомо, як в економічному плані, але в екологічному — точно. І це позначається не тільки на річках Млинівка і Сівка, які вже практично перетворилися на стічні канави, але і, насамперед, на якості води, яку споживають мешканці мікрорайонів міста. Люди скидають стоки у річку та придорожні канави, не усвідомлюючи, що відходи отруюють підземні води, а це, у свою чергу, позначається на якості питної води. За словами начальника Калуського районного управління Держсанепідемслужби Оксани Ананевич, майже 40% проб питної води у мікрорайонах Хотінь, Загір’я, Підгірки не відповідають нормам через перевищене мікробне забруднення. Отже, таку воду не можна вживати, попередньо не відстоявши і не перекип’ятивши. А якщо до мікробного забруднення додається ще і забруднення нітратами, то така вода для дітей — узагалі табу.
— Нині ні Височанка, ні Підгірки, Хотінь чи Загір’я — не каналізовані, — коментує “Вікнам” Оксана Ананевич. — У мікрорайонах облаштовують відстійники, з яких потім вивозять стоки на очисні споруди. Але так роблять не всі. Часто із відстійників стоки потрапляють у придорожні канави, або — у річку Млинівка, якщо це Загір’я. Нечистоти забруднюють навколишнє середовище та підземні водоносні горизонти. Люди часто не розуміють, що брудна вода негативно впливає на здоров’я.
Погана за якістю вода може стати причиною спалахів інфекційних захворювань, позначитися на здоров’ї людей із серцевими захворюваннями, викликати алергічні реакції. Річка Сівка у районі вулиці Сівецької — суцільна каналізація, вважають екологи. Адже, за даними санепідстанції, вміст аміаку, хлоридів, мікробне забруднення перевищують норму у рази. Не каналізовані не тільки мікрорайони, але і — район “царського села”. Стоки з центральної частини міста також потрапляють у Млинівку та Сівку.
— Калуш має велику проблему із каналізацією, — вважає відомий у місті еколог Михайло Довбенчук. — У нас річки Сівка та Млинівка — суцільна каналізація. Однак, питання має й інший бік медалі. Приміром, усі дощоприймачі у Калуші, за невеликим винятком, виведені у міську каналізацію. І стоки, і дощова вода йдуть на очисні споруди, а калушани платять як за очистку стоків, так і за очищення прісної води. Хоча дощові води мали б потрапляти у водойми чи річки. Коли у місті сильні зливи, то часто вимикають воду, оскільки очисні споруди не здатні сприймати надмірну кількість стоків. А у плані каналізування у місті нічого не робиться. Каналізаційний колектор, що на вул. Чорновола, був зроблений ще за попереднього міського голови Романа Сушка. Але будинки до нього — не під’єднані. Міське озеро, яке б мало бути зоною відпочинку для калушан, — також суцільна стічна канава. Водночас, усі стоки з річки Сівка потрапляють до Дністра, з якого живиться багато міст. Україна навіть має підписану угоду із Молдовою про збереження чистоти Дністра. Але тут чистотою і не пахне.
ХТО ВС…СЯ (НАШКОДИВ)?
Нині важко знайти інстанцію, яка б контролювала, куди скидають стоки, принаймні, підприємства міста. Згідно зі змінами у законодавстві, повноваження “урізали” всім контролюючим організаціям. Але навіть кілька років тому “витягнути” проблему було важко.
— Кілька років тому, ще будучи депутатом Калуської міської ради, я звертався до Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, — каже Михайло Довбенчук. — І вказував, що відсутність централізованого водовідведення перетворило річки Сівка та Млинівка на каналізаційні колектори. Тоді мені надійшла відповідь: перевірку суб’єктів господарювання, що скидають неочищені чи недостатньо очищені стоки у Сівку та Млинівку, буде проведено пізніше, після визначення їх конкретного переліку. Й інспекція говорила про те, що я маю допомогти скласти той перелік.
Нині про такий перелік згадали знову. Зокрема, відібравши проби води у річці Сівка та провівши їхнє дослідження, Калуська Держепідслужба звернулася до міської влади з тим, щоб створити комісію. Комісія мала б визначити, хто саме забруднює річку.
Так нині виглядає Сівка і в будень, і в свято
Молоді калушани періодично перед святами прибирають береги річок, які протікають через місто
ДОБРА ВОДА
Якість води у колодязях мешканців міста та району залишає бажати кращого. І дуже рідко калушани замислюються над тим, яку воду п’ють.
— За кілька років я пригадую лише одну сім’ю з Калущини, яка серйозно поставилася до питання якості питної води і чистила криницю до тих пір, поки не позбулася нітратів, — розповідає Оксана Ананевич.
Криниці, звідки споживають воду діти до 3-х років, — на особливому контролі в епідеміологів. За 9 місяців цього року вони відібрали 361 пробу, і виявили перевищення вмісту нітратів у пробі з індивідуальних криниць у Сівці Калуській та — Довгій Калуській.
А загалом багато проб із криниць у районі — нестандартні. Як зазначила Оксана Ананевич, моніторинг якості питної води у громадських та індивідуальних криницях у населених пунктах району свідчить про високе мікробне забруднення. 25% досліджених проб води з громадських криниць та до 44% взірців води індивідуальних криниць мали мікробне забруднення, яке перевищувало допустимі норми.
— На жаль, дуже мало людей дбають про своє здоров’я, — каже Оксана Ананевич. — За 9 місяців до санепідслужби звернулося 7 осіб — фізичних і юридичних — з тим, щоб перевірити якість води.
За дослідження треба платити. Калуська санстанція робить аналіз води за 43-а показниками, у тому числі — на солі важких металів, вміст залишкових кількостей отрутохімікатів, феноли, фосфати тощо. Типовий — за 16-ма показниками — коштує 137 гривень.
ЕКОЛОГИ ВИМАГАЮТЬ УВАГИ ДЕПУТАТІВ
Нещодавно відбулося засідання ініціативної групи, яка має напрацювати місцевий план дій із охорони навколишнього природного середовища, яку очолила заступник міського голови Оксана Табачук. Ініціативна група, утворена розпорядженням міського голови, досі збиралася вже двічі. І на другому засіданні активно обговорювала питання не-каналізованого Калуша.
— Завдання ініціативної групи — обговорити та визначитися із колом екологічних проблем міста, — повідомила Оксана Табачук. — Найбільш актуальні питання ми можемо, за рішенням групи, пропонувати винести на сесію міської ради.
Однак, екологи — не згідні пропонувати. Вони вимагають провести “екологічну” сесію міської ради, адже у Калуші назбиралося дуже багато екологічних проблем. Навіть — крім вивезення гексахлорбензолу та проблеми Домбровського кар’єру.
— За 20 років у Калуші не будували нічого з каналізації, — наполягає голова громадської організації “Грінпіс-Карпати” Роман Переймибіда. — Потрібно будувати каналізаційні колектори зі збору каналізаційних стоків на вулицях Сівецькій, Гірника, Банянській, Мартинця, Фабричній та у приватному секторі житлових масивів Загір’я, Хотінь, Підгірки, щоб припинити скидання каналізаційних стоків у річки.
Як з’ясували “Вікна”, кілька років тому було навіть розроблено проектну документацію для будівництва каналізації старої частини міста, частини Загір’я, парку, “царського села”. Однак, ціна вирішення лише частини питання становила кілька десятків мільйонів гривень.
— На вулиці Чорновола, Банянську, Фабричну вже була розроблена проектна документація, — підтвердила Оксана Ананевич. — І це б якоюсь мірою здешевило питання. Варто питання будівництва каналізації у місті розбити на етапи: починати з меншого — там, наприклад, де вже є проектна документація. Тоді, малими кроками, ми зможемо потрохи вирішувати питання.
Нині річки Сівка та Млинівка продовжують “пахнути”. А річка Сівка навіть заслужила звання найчорнішої річки Прикарпаття і читачі “Вікон” періодично надсилають фотомиті її каналізаційного життя. Проблему із запахом мають не тільки вони: приміром міське озеро, що у парку імені Івана Франка, також викликає підозри щодо кольору і запаху. Чи буде місто далі “пахнути”, залежить не тільки від влади, але і — від свідомості людей. Адже, пускаючи нині гноївку у придорожні канави, мешканці міста повинні пам’ятати: завтра стоки можуть потрапити у криницю. І не варто потім шукати причин болячок: вони можуть бути “закопані” поруч.
Ігор МАТВІЙЧУК, перший заступник міського голови:
— Якщо говорити про приватний сектор, то там люди зобов’язані встановлювати септики — у випадку, якщо будинок не під’єднаний до центральної каналізації. Проблема річок Сівка і Млинівка — це питання приватного сектору. Але зараз від цього питання практично всі вмивають руки, навіть — контролюючі служби.
Однак, нині маємо надію на державні кошти на вирішення деяких проблем міста. Так, є Постанова Кабміну від 3 червня 2013 р. № 404 ”Деякі питання здійснення головними розпорядниками бюджетних коштів капітальних видатків понад обсяги встановлених бюджетних призначень”. Матеріали перебувають на погодженні у міністерствах. Згідно із цією постановою, Калуш претендує на серйозну суму — 116 млн. гривень кредитних коштів під гарантії уряду. Це — передпроектні пропозиції щодо вирішення питань водовідведення міста. У цій сумі передбачено гроші на будівництво власних очисних споруд — близько 75 млн. гривень, заміну насосного обладнання на КНС — у межах 12,5 млн. гривень. Решта — на заміну аварійних ділянок каналізаційної системи і, можливо, на каналізування частини приватного сектору міста. Звісно, це не вирішить усіх проблем із каналізацією, адже для повного вирішення “каналізаційного” питання потрібно сотні мільйонів гривень. У постанові Кабміну №404 йдеться про кошти і на вирішення інших проблем Калуша.