Оксана Кваснишин

Благо


Розсоли — як цінність, кар’єр — як курорт

Прекрасним бачить Домбровський кар'єр фотохудожник Ігор Дацко, де проводить тут велику частину свого часу


Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

Розсоли — як цінність, кар’єр — як курорт

Дата публікації: 2016.03.01 | Коментарів: 0 | 5835

Якщо ще кілька років тому Домбровський кар’єр розглядали як лихо, то зараз — як благо: за калуські розсоли встановлюється конкуренція між фірмами-виробниками, науковці пропонують зробити з нього курорт, а лобісти планують отримати мільйонні кошти на вирішення його проблем. У Калуші відбулася науково-практична конференція, з якої можна зробити єдиний однозначний висновок: чим міцніший запах грошей, тим запекліша “боротьба” всередині наукового світу.

У Калуші відбулася науково-практична конференція з визначення концепції вирішення екологічних проблем Калущини. До обговорення були запрошені різні наукові інститути і, власне, науковці. Презентували не тільки окремі думки, але й — наукові технології.


ВИРОБНИЦТВО ЧИ КУРОРТ?

Досі у вирішення екологічних проблем Калущини було вкладено мінімум 1,3 млрд гривень. Це — лише на вивезення гексахлорбензолу. Досі за ці гроші можна було вирішити всі екологічні проблеми Калуша, — вважає заступник директора ДНДІ галургії Юрій Садовий.


Науковець каже: ще кілька років тому калуські науковці пропонували ізолювати і кар’єр, і хвостосховища, і полігон ГХБ від потрапляння грунтових вод спеціальною ізоляційною “стіною”. Технологія — дороговартісна, але — ефективна. А опісля — братися за переробку розсолів. Лише рухаючись цими двома паралельними напрямками, можна вирішити калуські проблеми.


— Досі наші проблеми слугували здебільшого для спекуляцій чиновників вищих рівнів, — повідомив Юрій Садовий у коментарі ”Вікнам”.Вважаю, що гексахлорбензол не потрібно було вивозити, а лише зробити полігон безпечним для довкілля. Свого часу такі пропозиції були і коштували вони у сотні разів дешевше, ніж було витрачено коштів на вивезення ГХБ. За ці кошти можна було вирішити всі проблеми Калущини, тобто, крім полігону, ізолювати всі солевмісні об’єкти — солевідвали, хвостосховища, кар’єр. Паралельно — братися на відновлення виробництва із переробки розсолів.


Ще одна серйозна проблема Калущини — просідання земної поверхні.

— Північне сильвінітове поле вже просіло, які процеси там відбуваються — ніхто не знає, — каже Юрій Садовий. — І коштів, щоб щось вивчати і якусь картину мати, не виділяється. Північно-каїнітове поле, на якому відбулося останнє провалля наприкінці минулого року, — це потенційна площа для виникнення таких проваль. Такі загрози є і у межах Центрального поля — у районі вулиці Банянської і Фабричної, де руйнується гаражний кооператив. І дуже велика ймовірність таких загроз на Хотінській дільниці, тобто, у мікрорайоні Хотінь.


За словами Юрія Садового, просідання північно-каїнітового поля почалося після того, як там почали виконувати гідрозакладку шахтних пустот.

— Наявність фази і вологого повітря різко деформували гірничий масив, — каже науковець. — Ще майже три десятиліття тому науковці нашого інституту прогнозували такий розвиток подій.


ПЕРЛИНА ПРИКАРПАТТЯ?

Домбровський кар’єр має стати не промисловим, а рекреаційним об’єктом. На цьому наполягали науковці Львівського інституту “Гірхімпром”. Зокрема, кандидат геолого-мінералогічних наук Анатолій Гайдін вважає, що як хвостосховище №2, так і Домбровський кар’єр можна перетворити у прісне озеро.


— Щоб вирішити проблему хвостосховища №2, є два варіанти: скидати розсоли із хвостосховища у кар’єр і переробляти, або ж — наростити дамбу хвостосховища на три метри. Тоді на поверхні нині соляного озера утвориться прісне, і його води можна буде скидати у річкову мережу, — вважає Анатолій Гайдін.



На кар’єрі, майже, як у незайманій природі, чудово “почуваються” флора і фауна


Що ж до кар’єру, то науковець пропонує і навіть наполягає на поверненні до попереднього проекту консервації Домбровського кар’єру, за яким той потрібно затопити і — перетворити у прісне озеро.


— Якби ми були добрі господарі, ми б тут зробили рекреаційну зону. Я закликаю зробити перлину Прикарпаття на Домбровському кар’єрі, — акцентував науковець.


На думку директора ДНДІ галургії Івана Костіва, дамба хвостосховища №2 послаблена, тому не підлягає нарощуванню, а саме хвостосховище — промисловому використанню. На думку науковця, із хвостосховища №2 потрібно забрати тверді відходи і розсоли, а чашу підготувати до заповнення прісною водою.


Що ж до проекту консервації Домбровського кар’єру, то ще кілька років тому як влада, так і науковці визнали хибним проект про затоплення кар’єру як спосіб його консервації.


КАЛУСЬКЕ “ЗОЛОТО”

У 2013 році була створено ТОВ “Калуська соляна компанія”. За даними  єдиного реєстру фізичних та юридичних осіб-підприємців, її утворили троє осіб: Андрій Кінаш, який вніс до статутного фонду 4,5 тис. гривень, Андрій Марчук, який здійснив аналогічний внесок, та — Василь Петрів, який вклав у спільну справу тисячу гривень.


— Із італійською фірмою WOMM про переробку розсолів ми вели переговори, ще коли я був заступником міського голови (Василь Петрів працював головою РДА з 2011 до 2014 років. До того часу він перебував на посаді заступника міського голови,Авт.). — У 2013 році був підписаний Меморандум між ОДА та італійською фірмою WOMM. Однак, досі італійців зупиняло те, що їм не передали переробку розсолів. Тобто, Рада кредиторів ВАТ “Оріана” не затвердила план санації підприємства, — повідомив Василь Петрів.


Планувалося, що соляна компанія створить спільне підприємство із італійською фірмою. І та — зробить свій основний внесок у розвиток виробництва.


Досі італійська компанія WOMM взяла кредит в італійському банку під 0,2% річних на 120 млн. євро, а калуська компанія ТзОВ “Калуська соляна компанія” отримала ліцензію на переробку небезпечних відходів. Проте фірми не можуть отримати дозвіл на переробку розсолів Домбровського кар’єру, бо гальмується процес санації “Оріани”.


Тим часом, з’явилися інші бажаючі переробляти калуські розсоли. Про це заявив представник ТзОВ “Калійно-магнієвий комбінат”. Згідно із державним реєстром, засновник компанії прописаний на Кіпрі.

— Калійно-магнієвий комбінат утворився на базі магнієвого заводу, — повідомив представник товариства.


Варто вказати і те, що ще у 2008 році майновий комплекс калуського підприємства перейшов під вплив групи “Приват”, пов’язаної із олігархом Ігорем Коломойським.


Наразі на підприємстві планують встановити дослідну установку з переробки калуських розсолів.


— Через півтора року можна почати переробляти розсоли, — запевнив представник підприємства. — Зараз плануємо встановити науково-дослідну установку і відбирати 10-20 кубометрів розсолів на добу.


Василь Петрів не розглядає наразі “Калійно-магнієвий комбінат” як конкурента. На його думку, калуських розсолів вистачить на всіх. Та й масштаби виробництв в обох фірм — різні: соляна компанія планує переробляти до мільйона кубометрів розсолів на рік. Потужність “Калійно-магнієвого комбінату”, зі слів Василя Петріва, у рази менша.


— З 2013 року Домбровський кар’єр став комерційно привабливим об’єктом, — констатував міський голова Ігор Матвійчук.


ВОДОЗАБІР ВРЯТУВАВ ПРОЕКТАНТ

— У Калуші засолені дві свердловини міського водозабору. Місто може втратити джерело водопостачання, — таку загрозливу заяву зробили екологи у січні цього року.


— За результатами моніторингу у січні-лютому засолення не виявлено, — акцентував під час науково-практичної конференції Ігор Матвійчук.


Водозабір досі не засолений через розумне проектування, — пояснили на конференції науковці.


— Швидкість поширення засолення — 200 метрів на рік, — повідомив доктор геолого-мінералогічних наук Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Едуард Кузьменко. — “Язик” засолення з північного заходу підходив до лівої частини водозабору. У 2013 році до водозабору залишалося, буквально, 200-300 метрів. Тобто, на сьогодні єдине джерело водопостачання міста вже би мало бути засоленим.

Проте цього не сталося. Едуард Кузьменко пояснив: через мудре проектування^


— Водозабір живиться від живильної траншеї, яка йде від річки Чечва. І рівень цієї живильної траншеї і рівень свердловин водозабору знаходяться вище рівнів засоленої частини. Тому засолені води відтісняються від водозабору і прямують на схід, не чіпаючи водозабору. Від солевідвалу вода не потрапляє до водозабору. Вона його оминає і потрапляє у річку Лімниця нижче водозабору. У гіршому випадку, зачепить крайню праву частину водозабору.

Щоправда, у проектуванні водозабору є і суттєві недоліки.


— Я у житті своєму не бачив великих водозаборів, щоб там не було спостережної свердловини. Більше того, не передбачено забір виміру рівнів експлуатаційних свердловин. Вони наглухо закриті кришками. І щоб підняти ту кришку, треба кран підігнати. Ми хоча і домовлялися із КП “Водотеплосервіс”, що вони піднімуть покришки, щоб ми зробили вимірювання, але вони цього не зробили, — наполягав Едуард Кузьменко.


ГЕКСАХЛОРБЕНЗОЛ І МУТАЦІЇ

На конференції говорили і про один із основних екологічних об’єктів Калущини, який, попри вкладені мільярдні кошти, продовжує становити величезну небезпеку. Доктор біологічних наук, завідувач кафедри біології та екології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Василь Парпан навіть порадив провести окрему конференцію щодо впливу полігону на живі організми.


Науковці займалися рекультивацією полігону після вивезення з нього гексахлорбензолу. І науковці зробили вражаючі висновки.

— Ми не могли довідатися, на якій площі вивезено гексахлорбензол, — пояснив Василь Парпан. — За документами — 4,5 га. Виявилося — 2,08 га.


Згідно із проведеними дослідженнями, з’ясувалося, що біокліматичні і грунтові показники полігону значно перевищують норму. Василь Парпан пояснив: отримати достовірні дані на місцях не могли. 

— Достовірними були дані, які зробила ООН. Вони дали можливість зробити висновок про величезну забрудненість грунтів, — повідомив Василь Парпан.


Відтак, через високу токсичність грунту прижилося лише близько 20% посаджених дерев і чагарників (ще трохи посаджених дерев просто вкрали. – Авт.). Досі у грунті — величезний вміст гексахлорбензолу.

— Маємо справу із дуже складним об’єктом. Зараз, на власному ентузіазмі, досліджуємо, як ГХБ впливає на генетичну структуру. Ми зобов’язані повернутися до питання оцінки стану полігону. І підключити до цих досліджень медиків, — наполягав Василь Парпан.


Під час конференції науковці не тільки говорили про шляхи вирішення проблеми, але і пропонували методики. При цьому відстоювали свої технології, переконуючи у їхній найвищій ефективності. Також науковці пропонували продовжити дослідження, оприлюднити результати моніторингу зон просідань, наклавши їх на карту місцевості чи — масштаб забрудненості Лімниці розсолами. Але — після того, як міська рада дасть “добро”, угоду і гроші. З іншого боку, це логічно: найперше  місцева влада має проявити зацікавленість до вирішення екологічних проблем. І, навіть, якщо місцевий бюджет не потягне вирішення екологічних проблем міста, проте вкладені гроші і напрацьовані результати досліджень стануть добрим аргументом для державних і міжнародних інституцій. Зрештою, науковці на цьому також акцентували.


— Повірте мені — “заграниця” допоможе, якщо є проект, коли ми вже почали щось робити і нам бракує грошей, — акцентував кандидат технічних наук, очільник ВАТ “Гірхімпром” Іван Зозуля. —  Невеликі гроші потрібні, щоб ми зробили перший крок. Насамперед, потрібно зробити проект, який нам скаже: що робити у першу чергу і скільки це коштує, яке технічне рішення застосувати. Потрібно зробити комплексний проект з експертизою і тоді шукати джерела фінансування: що можемо — робимо самі, де пускаємо бізнес, де просимо закордон. Тоді у нас буде зрозуміла програма дій.


Науково-практична конференція, фактично, мала на меті ознайомити широку громадськість із тими процесами і пропозиціями, які, зазвичай, відбуваються на нарадах у вузьких колах і за зачиненими дверима. Далі рішення прийматиме місцева рада та влада. Досі у вирішення екологічних проблем Калуша були вкладені величезні гроші, однак, ситуація навіть погіршилася.


— Зараз активно лобіюється другий об’єкт — Домбровський кар’єр, — зазначив міський голова Ігор Матвійчук. — Кілька лобістських груп під ці проекти хочуть взяти гроші. Гроші немалі — близько півмільярда. При цьому питання відселення калушан із зони провалля відсувається на задній план.


Ігор Матвійчук акцентував: майже 1,4 млрд гривень, використаних на вивезення гексахлорбензолу, пішли просто в нікуди. І пообіцяв: такого мародерства на території Калуша більше не буде.


У публікації використані ілюстрації Ігоря Дацка

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.
Loading...

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: