загрузка...

Страшилкам кінець? Домбровський кар’єр загрози не несе — Гірхімпром

Унікальний Домбровський кар'єр зараз — найглибше в Україні озеро (105 метрів). Соляні пласти не розмиваються, вони вже покриті грунтом | Фото: Ігор Дацко


Страшилкам кінець? Домбровський кар’єр загрози не несе — Гірхімпром

Дата публікації: 2018.12.22 | Коментарів: 0 | Переглядів: 0

Цього тижня до Калуша приїхали науковці з львівського інституту Гірничо-хімічної промисловості. Вони представили результати своєї роботи за трьома проектами, які виконані впродовж поточного року.

Упродовж багатьох років Домбровський кар’єр розглядався як одна з головних екологічних загроз міста. Йшлося про лихо, якщо рівень розсолів сягне водоносного горизонту, про карстові процеси на північному борті кар’єру і можливість прориву в нього річки Сівка, миттєве затоплення і потрапляння розсолів у Лімницю, Дністер і, як наслідок, екологічну катастрофу міжнародного масштабу.

Ці страшилки були підставою для виділення коштів, які благополучно «освоювали», але ситуація не змінювалася. Однак, за даними досліджень ТОВ «Інститут «Гірхімпром», кар’єр жодної загрози для довкілля не становить і не є джерелом засолення грунтових вод.

Зараз це унікальний об’єкт — найглибше в Україні озеро (105 метрів). Соляні пласти не розмиваються, вони вже покриті грунтом. І про це свідчить динаміка зміни мінералізації верхніх пластів води: у 2000 році тут фіксувалася концентрація солі 300 грамів на літр, зараз – 30 грамів на літр. Тут уже оселилися водорості і рачки.

Загроза від кар’єру полягає в тому, що рівень води тут поступово підвищується: в нашій кліматичній зоні опади переважають природнє випаровування. Тож, щоб уникнути переливу і затопленнь, проектанти пропонують збудувати ввідну і вивідну труби та водорегуляційний вузол. Таким чином, можна буде регулювати рівень води в паводковий період. На це ще є у запасі 5-7 років і такі роботи до першочергових не належать, кажуть науковці.

Науковці вважають, що кар’єр може стати відпочинковою і рекреаційною зоною. Для цього треба вивчити його хімічний склад — але це вже тема зовсім іншого дослідження, та відповідним чином облаштувати територію.

Ще одна обов’язкова умова утворення на місці кар’єру озера з прісною водою — ізолювати відвали, які якраз і є джерелом засолення і грунтових вод, і води в кар’єрі: біля відвалів концентрація солей у поверхневих водах кар’єру становить 60 грамів на літр. Зокрема, на відвалах є ерозії і карсти, сіль розчиняється і вимивається, а поверхня — деформується. Таку ж загрозу становлять і хвостосховища.

Фото: Ігор Дацко

Для їхньої рекультивації потрібен великий обсяг грунту, тож, проект передбачає добути його в двох місцях на території кар’єру — сумарно понад 800 тис. кубічних метрів, а також будівництво сітки доріг та під’їзних шляхів для перевезення грунту.

Щодо відвалу №1, то він займає 48 гектарів, має об’єм 11 млн кубічних метрів і висоту 55 метрів. Плато на площі 5 гектарів частково рекультивували у 2010 році. Першочергові заходи за проектом – ізолювати ділянки, де є відкриті породи на площі 26,7 га, засипати яри і очистити поверхню від кристалізованої солі. На відвалі №4, а його площа 38 гаектарів, з яких 33 — рекультивовані, проект передбачає такі ж роботи: засипання ярів і місць розкопок, там де порушена ізоляція. Крім гідроізоляційних робіт на відвалах проект передбачає будівництво системи збору і відведення поверхневих вод.

Хвостосховище №1 — рекультивоване. Але неякісно, відтак на поверхні є низини, в яких накопичується вода, проникає всередину і вимиває солі. Першочергові заходи – вирівняти поверхню таким чином, щоб забезпечити природній стік води, засипати яри по периметру плюс система відведення поверхневих вод. Схожий комплекс робіт проектанти пропонують і для хвостосховища №2. Окрім того, тут передбачене укріплення дамби в місці витоку розсолів. Щодо шламонакопичувача, то він розташований між хвостосховищами і наповнюється за їхній рахунок. Тут також треба ліквідувати яри.

Увесь комплекс робіт — це першочергові заходи, їх треба зробити в найближчих два роки. Можна на цьому зупинися і на 5-7 років стабілізувати ситуацію. Програма-максимум — це будівництво водорегуляційного вузла на кар’єрі, «стіна» в грунті по периметру хвтосоховища №1, де солі вимиваються підземними водами. Щодо хвостосховища №2, то тут є два шляхи: або піднімати дамбу на 4 метри, або переробляти розсоли, не менше як 200 тис. кубічних метрів на рік.

Богдана ТИМЧИШИН, журналіст

загрузка...
загрузка...
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.
Загрузка...

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: