Крім того, відтепер ТЕЦ буде продавати електроенергію не тільки „ЛУКОРу”, але й ВАТ „Прикарпаттяобленерго”, чого не було раніше. У такий кардинальний спосіб ТЕЦ, вочевидь, не може вирішувати стосунки з міською владою, хоча заборгованість „Калуштеплокомуненерго” і „Водотеплосервісу” перед цим державним підприємством сягнула більше, ніж 3 мільйони. Адже позбавити людей тепла — означає не тільки звести порахунки з боржниками-комунальниками, але і накликати на себе гнів калушан, чого ТЕЦ не хочеться. Цією ситуацією і користується міська влада, не тільки не погашаючи, але й накопичуючи борги за теплову енергію.
— Чи не сприяло підписанню нового договору з „ЛУКОРом” те, що міська влада взяла курс на відмову від послуг ТЕЦ і розпочала будівництво локальних котелень? Можливо, місто взагалі відмовиться від послуг ТЕЦ, а значить — ви не отримаєте додаткових коштів? — на запитання „Вікон” погодився відповісти технічний директор державного підприємства „Калуська ТЕЦ” Микола Неборак.
— Безумовно, така позиція вплинула, але я як технічний директор і досі вважаю, що це була велика помилка міста будувати котельні. Тепломережа міста у нас дуже прекрасна, її не можна порівняти ні зі Львовом, ні з Івано-Франківськом. У свій час ТЕЦ обігрівала усе місто і не було жодних проблем. Проблема виникла тільки через неплатежі, тому не закуповувалось у достатній кількості паливо, а значить — не було належного температурного режиму. Тоді мешканці міста зреагували по-своєму: вони почали все міняти, відрізати, встановлюючи автономне опалення. Звідси і виникла, як пишуть газети, тупикова ситуація. Ну, Бог з ним, ну, поставили котельні. Зараз ми подаємо тепло, підігріваємо воду — у нас жодних проблем немає. Калушани, які обігріваються від ТЕЦ, отримали на свята гарячу воду. А чи всі її отримали від котелень? Заступник нашого мера сказав, що претензій щодо опалення від Калуської ТЕЦ у влади немає. Не надходило скарг і від самих калушан. Наші працівники, які отримують опалення від ТЕЦ, стверджують, що наше опалення набагато краще, ніж від котелень.
— Чи не тому міська влада віднедавна зрівняла плату за тепло від котелень і від ТЕЦ (від котелень плата була вищою. — Авт.)?
— Більше того — ми готові ще знизити плату! Але за однієї умови: нехай з нами розрахуються за поточний опалювальний сезон, адже заборгованість вже зросла до 1,6 млн. грн. Безумовно, за повернення боргів ми будемо боротися, включаючи усі можливі заходи аж до судових позовів. Ми не можемо дарувати власних коштів. Наші комунальники звикли, що все задурно і безкоштовно. Крім того, відпустивши ще не оплачене тепло, ми наперед сплачуємо ПДВ, що становить 20% від суми. Тобто не отримавши гроші, ми вже у збитках.
Безумовно, „Водотеплосервіс” старається, але оплатив з початку сезону тільки 260 тис. грн.
— І це в той час, коли з офіційних уст звучить: щомісяця калушани сплачують за спожите тепло по 600 тис. грн. Виходить, майже все „з’їдають” котельні?
— Безумовно, в цій сумі є чимала частка ТЕЦ. Але залишається і стара заборгованість „Калуштеплокомуненерго” — 1,4 млн. грн. А нам потрібні чималі гроші, адже тільки минулого вже року ми витрабудинки), які живляться від ТЕЦ, повністю на власне обслуговування без посередництва „Водотеплосервісу” та ЖЕО. На початку грудня минулого року ми надіслали листа з пропозицією створити робочу групу для обговорення нашої ідеї на адресу міського голови Романа Сушка, але відповіді так і не отримали. А ми могли б доставляти тепло безпосередньо до споживачів і відповідно самі б отримували „живі” гроші.
— Коли їхала на ваше підприємство, побачила охорону біля теплотраси, а сама теплотраса світиться новою окожушкою з написом „ДП „Калуська ТЕЦ”.
— Поки що ми це зробили тільки біля ТЕЦ — і заради естетики, і заради тепла. А напис зробили тому, що всі говорили, ніби це зроблено стараннями „ЛУКОРу”. З того часу, як у липні минулого року наше підприємство стало називатися ДП „Калуська ТЕЦ”, жодної фінансової допомоги ми від „ЛУКОРу” не отримували. Ми і не просили. А робимо усе для того, щоб наше підприємство стало привабливим для інвестора. Зокрема, за сприяння обласної держадміністрації ми зустрічалися з китайцями.
Ватикан: коли час зупинився