Влада міста чинить умисний тиск, який не на користь ні політиці, ні економіці

Конфлікт між ТОВ „Затишок” — власником критого ринку на майдані Шептицького та міським головою Романом Сушком, який стаивться до товариства упереджено та блокує всі наші дії, тягнеться вже не перший рік. Звертаюся у „Вікна”, щоб донести до депутатів міської ради та калушан правду.На мою думку, щоб пояснити ситуацію, треба почати з історії нашого ринку, який постав на місці колишньої крамниці „Меблі” в результаті приватизації 1994 року. Саме тоді міська рада серйозно порушила права товариства покупців у складі (у тому числі мої). В той час вартість крамниці становила 18 000 $. Ми надіялися на помірковану ціну, адже крамниця перебувала в аварійному стані. Але у документах, на наше здивування, була поставлена астрономічна для нас сума — 28 000 $.
Переглядів: 595

Ми звернулися в Івано-Франківську фондову біржу з проханням провести повторну оцінку вартості приміщення. В результаті перевірки з’ясувалося наступне: у документах самовільно і невиправдано була виправлена сума, в результаті чого так зросла вартість крамниці. Перевірку проводили паралельно дві структури — фондова біржа та фонд комунального майна міста. Нова оцінка була здійснена за найвищим коефіцієнтом щодо будівель у центрі міста і все ж вартість виявилася нижчою — 18 000 $. Нагадаю, що в той час у місті головував Роман Сушко.
Другим порушенням, яке вчинила проти ТОВ «Затишок» міська влада, було будівництво кафе „Вернісаж” між критим ринком та універмагом „Україна”. Думаю, що міський голова чудово знав, що згідно із законодавством не можна давати дозвіл на будівництво, якщо відстань між сусідніми об’єктами становить менше семи метрів. Між критим ринком та універмагом на відстані 14 метрів була стіна — спільна власність універмагу та ринку, але ніщо не стало на заваді, чим були спровоковані погані сусідські стосунки і безлад на довгі роки. Адже кафе працює допізна, авто відвідувачів кафе стоять просто на площі перед нашим ринком (пригадую випадок, коли п’яний водій заїхав машиною просто у нашу вітрину), постійно трапляються п’яні розборки. На сьогодні на критому ринку працює 80 чоловік — продавців та підприємців, які постійно переживають за свій товар та власну безпеку, тому такий безлад нам зовсім ні до чого. Але, дякуючи Роману Сушку, ми його маємо.
Протягом шести років ринок залишався збитковим — ми утримували його за власні кошти. Постраждали ще й тоді, коли 1998 року віддали приміщення в оренду івано-франківським бізнесменам, яким конкуренти вчинили підпал. В результаті вигоріла уся центральна частина приміщення, яку довелося знову відновлювати за власні кошти. У 2000 року критий ринок, який постав тут 1999 року, знову зазнав підпалу, який гасили три пожежні машини. Продавці пам’ятають і випадок, коли за одну ніч нам розбили відразу п’ять величезних вітринних шиб. Саме тоді для безпеки ринку та людей ми до половин замурували вітрини і додатково встановили металеву сітку. Коли у нас були неприємності, жодна з державних структур не прийшла нам на допомогу. Зате зараз „помічників” хоч відбавляй!
Останній, третій за рахунком, конфлікт між ТОВ „Затишок” та міським головою Романом Сушком тягнеться останніх два роки — з моменту його повернення до влади. У березні 2002 року виконком видав мені два розпорядження — про реконструкцію автобусної зупинки на майдані Шептицького (права сторона) з влаштуванням вбудованого торгового приміщення та про добудову торгового ряду до приміщення критого ринку.
Протягом півроку наше товариство готувало технічну документацію, кілька варіантів ескізних пропозицій, технічні умови за підписами РЕМ, міськводоканалу, санстанції… (всього 17 позицій). Коли здавалося, що усе все готове (залишалася тільки згода міського голови, який би виніс це питання на розгляд депутатських комісій, а потім — сесії міської ради), знову почався тиск. Щодо автобусної зупинки, то мера не влаштовувала відсутність туалету загального користування. Коли зміни в проект були внесені, міський голова заговорив про те, що його взагалі не влаштовують всі автозупинки, які побудовані за попереднього голови Степана Різника. Мовляв, ніде в світі немає таких споруд і треба будувати легкі скляні конструкції, як в Івано-Франківську.
Витрати по ще незбудованій зупинці у мене тоді склали 500 $.
Щодо іншого рішення про добудову критого ринку, то міський голова сказав, щоб я переконав його у доцільності цієї добудови. Нагадаю, що на той час у мене були зібрані висновки із 17 структур, в тому числі міської та обласної архітектур, які готували ескізні пропозиції. З усіма документами я пробував довести нашу правоту, адже підприємці та продавці заслуговують на нормальні умови праці із встановленням нового опалення, благоустроєм території, нормальним під’їздом до ринку. Зрештою, багато хто хоче розширити власну торгову мережу. Та все було марно: міський голова мене не розумів і не хотів розуміти.
Витрати по проекту добудови ринку на той час склали 400 $ і рік витраченого часу.
Коли я зневірився, влада, здавалося, запропонувала мирне вирішення конфлікту: відмовся від проекту на автобусну зупинку, а ми дамо добро на добудову ринку. Зваживши ситуацію, я з великим незадоволенням все ж написав про відмову від проекту реконструкції автозупинки, зауваживши в рішенні „при умові, що мені дають дозвіл на добудову торгового ряду біля критого ринку”. Головний архітектор Петро Макогін пообіцяв, що мої документи потраплять на найближчу сесію міської ради.
Згодом Романа Сушка осінила нова ідея: він дасть дозвіл на добудову ринку, але за умови, що ми візьмемо на ринок торгові кіоски, що навпроти через дорогу. І не просто візьмемо, а зробимо їх співвласниками! Таке рішення є абсурдним для засновників та акціонерів „Затишку”. І почалися нові театральні дії.
Мене як директора ТОВ і власників торгових кіосків викликали у міську архітектуру. Прийшов я і двоє власників з чотирьох. Постановки питання ніхто не зрозумів, але один із засновників „555” Олег Михайлів, висловивши свою думку, зазначив:
— якщо влада хоче позбавитися кіосків, то не треба робити це у такий спосіб, тому що угоди між власниками кіосків та міською владою діють до 2004 року;
— якщо власники кіосків хочуть, щоб кіоски діяли в критому ринку, то їм не потрібні посередники, адже вони знаються з керівництвом „Затишку”;
— Роман Сушко затягує час і просто хочу порахуватися з Кучераками.
Акціонери все ж погодилися взяти під дах ці торгові точки, хоча це додаткові витрати, оскільки ми працюємо з промисловими товарами, а доведеться торгувати продуктами. А це — додаткові витрати на воду, каналізацію. Але наш проект на сесію міської ради знову не потрапив.
У червні минулого року я був вимушений звернутися зі скаргою до голови ОДА Михайла Вишиванюка, який доручив спеціалістам обласної архітектури виїхати на місце. Представники аріхтектури вивчили на місці наш проект і, підтримавши його, самі зробили ескізну пропозицію благоустрою прилеглої території. Реакції з боку міського голови не було жодної.
У жовтні минулого року я звернувся до керівника Держкомпідприємництва в нашій області Богдана Боровича і спільно з ним та архітектором Петром Пострильоним мав зустріч у Романа Сушка. Про жодне порозуміння не йшлося. Навпаки — міський голова заявив: якщо я не піду на його умови до весни, то він сам побудує торговий ряд перед вікнами ринку, а ми будемо думати,  як з ним судитися. Цим він однозначно ствердив: для нього Закон не існує. Чому б не повторити ситуацію з будівництвом кафе „Вернісаж”? Тоді ми не змогли довести у суді нашу правоту через корумпованість структур.
Потрібно зауважити, що у користуванні ТОВ „Затишок” перебуває з боку дороги земля довжиною 5 метрів, а згідно з проектом, підготовленим міською та обласною архітектурами, нам необхідно додати 2,5 метра. Всі необхідні документи для винесення такого рішення ми додали. Ми досі чекаємо на позитивне рішення…
Я пробував лобіювати наш проект на прийомі у міського голови, зокрема у червні минулого року. Здавалося, що він нібито і не проти, але відправив мне до свого заступника Василя Петріва. Як з’ясувалося, той перебував у відпустці і, думаю, міський голова про це чудово знав. Це театр, в якому пан Сушко — головний актор. Чи знають про те, що діється за кулісами, наші шановні депутати, адже без годи міського голови жодне рішення на сесію навіть теоретично не може потрапити? Я навчався в Ленінградській духовній семінарії, де проходив предмет „Логіка”, але в в Сушковому колі логіки не бачу жодної. Тут виявляється зумисний тиск, який не на користь ні політиці, ні економіці.
Щороку наше товариство перераховує в міський бюджет 48 000 грн. ринкового збору. У нас працює 180 калушан, які стабільно забезпечені робочими місцями. Тимчасові дерев’яні сходи стоять уже другий рік. Зрізані пні перед центральною стіною псують загальний вид. Та калушани все краще бачать, щодня проходячи попри критий ринок. Але все впирається у незатвердження нового проекту. Пишу про все, щоб ніхто не думав, ніби ми — погані ґазди…