Перший заступник голови облдержадміністрації Олександр Турчак, який очолює цю комісію, розцінив як умисне ухилення від своїх посадових обов’язків, службову халатність, що межує зі злочином, байдужість і бездіяльність керівників ряду міст краю, коли йдеться про необхідність погашення підпорядкованими місцевій виконавчій владі комунальними підприємствами боргів перед постачальниками газу та електроенергії.
Заступник голови облдержадміністрації Богдан Костюк вбачає в ігноруванні цими керівниками рішень ОДА і певний політичний підтекст. Бо на кого ляже відповідальність за те, що, скажімо, для населення Калуша опалювальний сезон може стартувати з великим запізненням або й не розпочатися взагалі? «Калушводотеплосервіс» винен дочірній компанії «Газ України» 0,6 млн. грн., набагато більше (4,7 млн.) — Калуській ТЕЦ. То який банк і під яку заставу дасть цьому підприємству такий великий кредит, щоб воно змогло погасити ту заборгованість і постачати тепло споживачам? Таке ж чисто риторичне запитання члени комісії ставили і перед керівниками «Коломиятеплоенерго» та мерії міста. Адже кредиторська заборгованість цього підприємства (12 млн. грн.) перевищує дебіторську вдвоє, а рівень проплати ним за блакитне паливо чи не найнижчий в Україні — 32%. Не виконує графіка погашення боргу за спожиту електроенергію, відповідно до укладеної з ВАТ «Прикарпаттяобленерго» за участю керівництва міськвиконкому угоди, Коломийський водоканал.
Залишає бажати далеко кращого і стан з розрахунками за енергоносії підприємства «івано-Франківськтеплокомуненерго». Воно винне дочірній компанії «Газ України» вже 26,2 млн. грн., з них нинішнього року набігла заборгованість 5,3 млн., бо проплата за цей енергоносій становила лише 62%. Через незадовільно організований збір коштів за послуги теплопостачання самому підприємству на сьогодні винне вже 21 млн. грн. населення, 8 млн. — інші споживачі.
Дивує, що на засідання не прибули, проігнорували запрошення мери або заступники мерів названих міст. До речі, як пише „Галичина”, в цьому плані Івано-Франківщина на фоні інших областей України загалом виглядає блідо. Її підприємства комунальної теплоенергетики розраховуються за газ в середньому лише на 60%, тоді як в інших регіонах — на 80-90%. Борг із зарплати перед працівниками «комуналки» у нас сягає 2,8 млн. грн. — такий же у набагато більшій Донеччині, зовсім немає його на Тернопіллі й Волині.
Комісія вирішила створити дві робочі групи за участю спеціалістів обласних КРУ, управління у справах захисту прав споживачів, інспекції з цін, економістів, інженерів для кваліфікованого й неупередженого вивчення стану справ, структури собівартості послуг, які надають комунальні підприємства різних міст області, з тим, щоб з відповідними інформаціями звернутися і до сесій місцевих рад, депутатських груп обласної ради.
Розглянуто також питання про стан техногенно-екологічної безпеки в зоні діяльності дочірнього підприємства «Калійний завод» ВАТ «Оріана».
І.М.
До речі
Тарифи на компослуги по Україні цілком покривають видатки
За даними уряду, у кожному третьому регіоні рівень оплати населенням житлово-комунальних послуг перевищує середній рівень оплати по Україні. Про це йдеться в аналітичних і довідкових матеріалах уряду “Про стан і формування цін і тарифів у житлово-комунальній сфері”.
У поточному році, як інформує інтернет-сайт „Форум”, в кожному третьому регіоні рівень оплати населенням житлово-комунальних послуг перевищує середній рівень оплати по Україні — 88,8%.
За даними, які наводить Міністерство економіки України, на сьогодні тарифи для населення цілком покривають видатки на виробництво і надання послуг. Зокрема, на послуги водопостачання — у Львові, теплопостачання — у Луцьку, Дніпропетровську, Запорожжі, Ужгороді, Івано-Франківську, Львові, Миколаєві, Одесі, Сумах, Тернополі, Харкові, Хмельницькому, Черкасах, Чернівцях.
У той же час, як відзначається в матеріалах, заходи для реформування тарифів у деяких регіонах приймаються недостатньо або взагалі не приймаються. Протягом останніх 4-х років утримання тарифів на незмінному рівні не дозволило забезпечити покриття витрат на виробництво і надання окремих послуг в окремих містах навіть наполовину.
Після 40%-ого підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги для населення в 2000 році, рівень компенсації витрат на їхнє виробництво збільшився в середньому на 50-60% до 90-95%. При цьому протягом 2001-2003 рр. тарифи стабілізувалися. Так, у 2001 році тарифи на комунальні послуги для населення виросли в середньому на 5,1%, квартплата — на 1,3%, за 2002 рік — відповідно на 1,5 і 0,4%, за 2003 — на 6,7% і 1,9%, за І квартал 2004 року — на 3,9 і 3,8%.
Ватикан: коли час зупинився