Суд задовольнив клопотання в частині порушення рішення загальних зборів засновників ТзОВ “Карпатнафтохім” від 18.11. 2004 про автоматичне збільшення статутного фонду “Карпатнафтохіму” до 1,5 млрд. грн. За резолюцією суду справу відправлено на повторний розгляд у суд першої інстанції. До цього часу всі суди опоненти діючого керівництва “ЛУКОРу” програвали.
На прес-конференції 21 квітня Б. Павликівський і Б. Яковина вчергове звинуватили російського інвестора (транснаціональну компанію “ЛУКОЙЛ-Нафтохім”) у невиконанні інвестиційних зобов’язань, зокрема, несплаті кредиторської заборгованості, використанні давальницьких схем і виводі прибутків в офшори. Нагадали і внесення 107 неліквідних акцій замість реальних коштів до статутного фонду СП ЗАТ “ЛУКОР”. А декларована протягом п’яти років збитковість підприємства, на їхню думку, є лише способом уникати оподаткування. Створення восени 2004 року ТзОВ “Карпатнафтохім” (частка держави у статутному капіталі відсутня) Б. Павликівський визначив як тіньову приватизацію нафтохімічного комплексу і усунення держави від контролю за стратегічним підприємством галузі. Зазначимо, що подібну позицію стосовно “ЛУКОРу” займає і Фонд держмайна України в особі В. Семенюк.
Як заявив Б. Яковина, “справи в судах за позовами обласної прокуратури і ВАТ “Оріана” мають на меті приведення діяльності інвесторів і чиновників у відповідність до правового поля України”. В той же час Б. Павликівський змушений був визнати: “Наше законодавство дозволяє так працювати. Це чітко усвідомлюють наші партнери, які знають українські закони не гірше, ніж знаємо їх ми”. Крім того, опоненти діючого керівництва “ЛУКОРу” так і не зуміли відповісти на питання журналістів, чи існують альтернативи давальницькій схемі постачання дизеля для виробництва. Як відомо, ВАТ “Оріана” використовувало цю схему і до приходу “ЛУКОЙЛа” в Калуш.
Керівництво “ЛУКОРу” в особі С. Чмихалова, натомість, назвало закиди Б.Павликівського і Б. Яковини надуманими і заявило про готовність надати усю необхідну інформацію для спростування цих звинувачень.
Нагадаємо, що восени минулого року російська сторона задекларувала намір підписати мирову угоду, в якій погодилася внести до статутного фонду ЗАТ “Лукор” гроші (100 млн. дол.) замість акцій. “Але в останній момент інвестор поставив ФДМУ умову, — сказала нещодавно в інтерв’ю одній з російських газет В. Семенюк, — відмовитися від претензій до виконання інвестзобов’язань. Ми на це піти не могли. Так що до зустрічі в суді”.
Очевидно, що конфлікт чекає вирішення на найвищому рівні. Віктор Ющенко, з одного боку, часто і приязно спілкується з Вагітом Алікпєровим (власник “ЛУКОЙЛа”), з іншого, пише на звіті про стан справ “ЛУКОРа” резолюцію — “явно некоректно-злочинні дії стосовно держави”. Така-от гнучка позиція. 1-й віце-губернатор Івано-Франківщини Андрій Романчук має свій погляд на ситуацію. Найкращим, на його думку, є варіант мирової угоди: мовляв, інвестор завжди грає за тими правилами, які пропонує влада. Якщо влада пропонувала схему відкатів і хабарів, так і робилося. Змінилися умови — треба їх виписати. Якщо бізнес буде вигідним та рентабельним — інвестор на нього погодиться. Наразі ж патова ситуація триває.
Ватикан: коли час зупинився