Неодноразово відбувалися наради, в тому числі і за участю обласного керівництва, з приводу шляхів ліквідації наслідків діяльності калійного. У квітні цього року у нас навіть побував заступник міністра з питань надзвичайних ситуацій Анатолій Медвідь. Високопосадовець був вражений масштабом проблеми і пообіцяв лобіювати вирішення питання на засіданні державної комісії.
Обговорювалися два варіанти вирішення проблеми: ліквідувати наслідки діяльності заводу з повним його закриттям або відновити калійне виробництво. Остаточний вердикт був прийнятий на нараді, яка відбулася у Мінпромполітики на початку червня цього року: калійному виробництву у Калуші — бути. Про перспективи калійного заводу та вирішення екологічних проблем — в інтерв’ю з директором заводу Ігором Корчинським.
— Пане Ігоре, наскільки покращилася чи погіршилася екологічна ситуація на „калійному” за той час, що Ви очолюєте підприємство? Чи проводиться фінансування робіт з ліквідації наслідків діяльності калійного заводу?
— Цього року нам було виділено з Державного бюджету 3,9 млн. гривень (на сьогодні надійшло 1,8 млн. гривень) на природоохоронні заходи, а обіцяних 170 тис. гривень з обласного бюджету ще не має у зв’язку з оформленням документів. Ці кошти мають бути використані для проведення першочергових невідкладних робіт щодо закладки відпрацьованих гірничорудних виробок рудника „Ново-Голинь” розсолами хвостосховища №2 та Домбровського кар’єру. Річ у тім, що справа з „калійним”, здається, нарешті зрушилася з мертвої точки. Наше підприємство є нетиповим, тому його проблеми вирішувати важко. Основними з них є відвали та хвостосховища, які є причиною засолення територій (загальна кількість розсолів у них становить 10 млн. кубометрів), а також неліквідні камери шахтних виробок.
На сьогодні ми уже заповнили розсолами 8 з 12 млн. кубометрів пустот шахтних виробітків у руднику „Ново-Голинь”. Проте це стосується нижніх камер. З березня минулого року роботи призупинили, оскільки була заборона ДНДІ „Галургії” на заповнення верхніх пустот розсолами з хвостосховища №2. Верхні шари розсолів є слабонасиченими, а в нас немає глибинного насосу, щоби дістатися нижніх шарів потрібної концентрації. Однак на нараді в Калуші 22 червня за участю обласного і місцевого керівництва після довгої суперечки нам таки дозволили зробити аварійний скид розсолів з хвостосховища №2 до рудника „Ново-Голинь”. З тих 170 тис. гривень, які нам виділила область, 30 тис. гривень ми використаємо на будівництво установки глибинного забору, а 140 тис. гривень — на аварійний скид.
На нараді ми дійшли висновку, що основна небезпека полягає не тільки у тому, що розсоли є слабо концентрованими, а й в тому, що не можна було зупиняти процес заповнення відпрацьованих камер. На сьогодні ніхто не може на 100% спрогнозувати наслідки нашої діяльності. Маємо, для прикладу, рудник “Калуш”, який ще називають Хотінським полем. Пустоти під ним є незаповненими, проте грунт потрохи просідає. Нещодавно ми зробили заміри, щоб встановити, збільшилася чи зменшилася інтенсивність просідання землі. Результати перевірки наразі аналізуються.
Тому не можна однозначно сказати, який із варіантів вирішення проблеми є кращим. У нас немає достовірних даних щодо просідання грунтів під рудником „Ново-Голинь”, оскільки немає заключення фахівців через недостатнє фінансування. Такі роботи, до речі, коштують десятки тисяч гривень. Спостереження за рудником проводить наша маркшейдерська група безкоштовно. Просідань землі ми не помітили.
Нещодавно підприємство продовжило ліквідацію рудника „Ново-Голинь”, що є частиною загального проекту щодо ліквідації наслідків діяльності калійного заводу та відновлення екологічної рівноваги у зоні діяльності заводу (питання про це було вирішене на нараді у Мінпромполітики). У загальному проекті мають бути передбачені заходи з відновлення виробництва калійних добрив. Фактично це означає, що у калійного з’явилася надія.
— Тобто можливе таке, що калійне виробництве у Калуші буде відновлено. Але на це потрібні шалені кошти і сумнівно, що держава в змозі профінансувати цей процес.
— Так, але згідно із розрахунками Львівського інституту „Гірхімпром” повна ліквідація заводу коштує приблизно вдвічі дорожче. Так, Мінпромполітики розглядало 3 варіанти ліквідації заводу: перший — всі розсоли зібрати у кар’єрі і створити солоне озеро. На це потрібно 620 млн. гривень і 15 років для виконання всіх робіт, бо з часом рівень озера підніматиметься через опади. Другий — створення прісного озера шляхом випарювання розсолів та гідроізоляції солоних пластів. На це потрібно близько 1,8 млрд. гривень і це займе стільки ж часу. Третій — всі техногенні породи перенести у кар’єр, розсоли випарити. Для реалізації такого варіанту потрібно більше 5 млрд. гривень і 20 років для проведення робіт.
Тому на нараді у Мінпрополітики було вирішено, що доцільніше відновити виробництво калійних добрив. Для цього Львівський інститут „Гірхімпром” має розробити комплексний проект з ліквідації рудника „Ново-Голинь” та відновлення екологічної рівноваги у зоні діяльності ДП „Калійний завод”. У цьому проекті Інститут, окрім природоохоронних заходів, має передбачити заходи щодо відновлення виробництва калійних добрив. На сам проект потрібно близько 500 тис. гривень, які передбачені у Державному бюджеті.
Найповніший варіант відновлення діяльності калійного заводу коштує близько 3 млрд. гривень. У нього, зокрема, входить запуск нового рудника „Пійло” (незакінчене будівництво). Компромісний і дешевший варіант — не запускати нового рудника, а переробляти ту руду, що є у Домбровському кар’єрі. Це коштуватиме близько 1 млрд. гривень. Найдешевший варіант — запустити виробництво калімагнезії і здійснювати природоохоронні заходи коштами відновленого підприємства. На це держава має виділити 356 млн. гривень.
Звичайно, що з державного бюджету навіть ця, найменша сума, на один тільки Калуш не надійде. Тому на сьогодні ми і держава — у пошуках інвестора
— Чи покращилася ситуація на хвостосховищі №2 у зв’язку з аварійним закачуванням розсолів до рудника „Ново-Голинь”? І яка ситуація на хвостосховищі №1?
— Так, у зв’язку з тим, що з 3 липня ми почали аварійне закачування розсолів до рудника, ситуація на хвостосховищі №2 покращилася. Для стабілізації рівня розсолів нам потрібно закачати в шахти 150 тис. куб. м. розсолів.
Потрібно ще підсилити дамбу на рекультивованому хвостосховищі №1. Всередині нього знаходяться густі маси, які поволі розмивають дамбу. Про це свідчать білі „плями” зверху на дамбі, відбувається просідання грунту. Проте особливої небезпеки зі сторони хвостосховища №1 немає. Сьогодні ми засипаємо там промоїни. На ці роботи нам було виділено приблизно 400 тис. гривень.
P.S. Уже після розмови до директора калійного заводу надійшло факсове повідомлення з засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки з надзвичайних ситуацій, згідно з яким на калійний завод додатково має бути виділено 2 млн. гривень для „підтримки вітчизняного виробника”. За словами Ігоря Корчинського, цього року, згідно з Держзамовленням, підприємство має виготовити 20 тис. міндобрив. Питання у тому, коли надійдуть кошти. До слова, заборгованість по зарплаті працівникам підприємства на сьогодні становить 937 тис. грн.
Ватикан: коли час зупинився