Калуська міська рада сьогодні опинилася перед нелегким вибором: саме їй належить остаточно визначитися — бути у місті новому виробництву хлору і каустичної соди чи ні. Варіантів два. Перший — рада диктує поміркованіші умови щодо відрахувань на розвиток інфраструктури, що означає гарантований прихід інвестицій і суттєвий прорив у плані поліпшення екологічної ситуації у місті. Другий варіант у глобальному сенсі є вкрай несприятливим і для нафтохіміків, і для калуської громади: місто вперто тримає планку у 5% (бо має на це право), що цілком вірогідно матиме наслідком перегляд планів інвестором і ми залишаємося ні з чим. Тобто і далі сидітимемо на пороховій бочці у вигляді величезних запасів небезпечного хлору у комплекті із застарілими і небезпечними виробництвами.
Інвестиційний проект нафтохіміків перед депутатами міської ради захищав заступник генерального директора ТОВ „Карпатнафтохім” з технічних питань і розвитку Георгій Кунєв. Дозвіл на проектно-пошукові роботи та на будівництво товариство отримало, проте ключове питання інвестиційних відрахувань фактично повисло у повітрі: будуть комісії, вони домовлятимуться. Проте, що то будуть за домовленості і чи буде знайдено компроміс, який влаштує обидві сторони, — невідомо. Георгій Кунєв переконаний: міська рада має піти на поступки. Адже дозволити будівництво — передовсім в інтересах громади. Свою позицію він виклав у розмові з кореспондентом „Вікон”.
Не проти, але…
— Георгію Петровичу, чому „Карпатнафтохім” наполягає на зменшенні розміру інвестиційних відрахувань. Адже йдучи на це, міська рада опиняється у не зовсім зручному і зрозумілому становищі та фактично дискримінує одних інвесторів перед іншими?
— Маємо територію хімічного заводу. На ній розташовані і працюють „КарпатСмоли”, „Вінісін” тощо. Тобто ми їм надали усю наявну інфраструктуру і цим виробництвам не потрібно вкладати кошти у мережі, під’їзні шляхи, залізничні колії тощо. На ділі інфраструктуру розбудовуємо саме ми: „Карпатнафтохім” її утримує і вкладає у неї кошти. Інші підприємства на цьому майданчику просто отримують воду, пару, газ, електроенергію та інші потрібні складові для своєї діяльності. І саме тут наперед закладені нерівні умови. Тому за таких обставин виставляти усім 5% — неправильно. Має бути диференційований підхід, і ми на цьому наполягатимемо. Фактично йдеться про відрахування на розвиток інфраструктури міста. Але ж „Карпатнафтохім” не користується жодними міськими комунікаціями, і нове виробництво хлору і каустичної соди на міську інфраструктуру аж ніяк не впливає. Тобто ми маємо усе своє (водозабір мережі, енергопостачання, газ тощо) і є цілком автономними. Більше того — нове виробництво зобов’язує нас вкладати кошти у власну інфраструктуру і вдосконалювати її. То чому ж ми маємо ще додатково дбати про міські комунікації?
— Проте Ви все ж визнаєте за містом право наполягати на відрахуваннях саме на розвиток інфраструктури міста і про це побічно свідчить підписана Сергієм Чмихаловим та Ігорем Насаликом угода. Задекларована вартість будівництва — 200 млн. гривень. 5% становитимуть 10 мільйонів гривень. Невже це так багато, аби торгуватися і ставити під загрозу саму реалізацію проекту?
— Будівництво ще не почалося. Якщо буде досягнуто домовленості, його буде завершено у 2008 році. Насправді місто хоче отримати 5% від вартості цілого проекту (будівництво разом з устаткуванням), і тут суми вже інші. Йдеться вже не про 200 млн. гривень, а про 100 млн. євро. Крім того, інвестиційна програма „ЛУКОЙЛу” у Калуші не обмежується виробництвом каустичної соди. Вже нині нам важко пояснити управляючій компанії необхідність таких проплат місту. Адже по суті виробництво хлору і каустичної соди — це не бізнес, і проект не дає прибутку компанії. Ми його „притягнули” до Калуша, оскільки усвідомлювали, що це безпека калушан і регіону у цілому. Вже сьогодні наші інвестори розглядають можливість продати проект „Сибуру” (дочірнє підприємство „Газпрому”) саме через дуже малу прибутковість (термін окупності інвестицій — щонайменше 10 років. — Авт.).
„Карпатнафтохім” без нового виробництва каустичної соди може обійтися. Нині ми забезпечуємо потужність виробництва поліетилену 100 тис. тонн на рік. Можна довести її до 250 тис. тонн. Капіталовкладення тут потрібні значно менші, але ми все-таки наполягли на своєму, серйозному і потрібному передовсім місту виробництві. Й інвестор притримується попередньо взятих зобов’язань, попри те, що вже має вигідніші варіанти. Тож у підсумку все — у наших руках.
Слід також мати на увазі, що наступний проект — нове виробництво полівінілхлориду є вдвічі дорожчим (200 млн. євро). І це не остаточна ціна. Оскільки такі виробництва щороку дорожчають у середньому на 30% і залежать від вартості металу й інших складових на світових ринках. Тому у цих умовах, аби не втратити усе, важливо дійти компромісу з міською радою. Відрахування будуть, але наполягаємо на диференціації. Слід враховувати усі фактори, починаючи від обсягу інвестицій, користі даного проекту для громади міста, його значущості. Як можна, скажімо, брати однаковий відсоток від того, хто будує казино, і того, хто реалізує великий екологічний проект, для самого права втілювати який потрібно витримати величезну конкуренцію. Це несправедливо.
Велика різниця
— Свого часу реакція міського голови на новий ХіКС була наступною: „Він нам потрібен, як зайцю стоп-сигнал”. Ви стверджуєте, що це взагалі не бізнес. То для чого тоді така боротьба?
— Переконаний, реакція міського голови була емоційною. Насправді нове виробництво не так потрібне „Карпатнафтохіму”, як місту, і нам, калушанам. Нині хлор і каустичну соду ми отримуємо на одній установці методом діафрагмового електролізу, яка була введена в експлуатацію у 1983 році. Сам метод є застарілим і має багато вад. Так, хлор виходить нечистий, тому його потрібно зріднити; на наступному етапі — випарувати і зберігати у резервуарах. До серпня минулого року працювала ще одна установка хлору і каустичної соди, проте її вивели з експлуатації через неефективніть. Тому хлору нам не вистачає і доводиться його експортувати з Румунії та Росії. Це створює додаткові загрози не лише на промисловому майданчику, але й по шляху перевезень небезпечного вантажу. У старому виробництві задіяні великі площі, працюють окремі цехи: компресорні, холодильні станції, випарники, резервуари тощо. Крім того, на промисловому майданчику у танках і цистернах може зберігатися до 2,5 тис. тонн хлору, який належить до речовин другого класу небезпеки.
Нове виробництво цього всього не потребує. Мембранний метод дозволяє отримати відразу на стадії електролізу чистий і придатний для подальшого використання хлор. Тож не потрібно ні компресорних, ні холодильних станцій, ні ємностей для зберігання. Він напряму постачатиметься на виробництво хлорвінілу і замість шести потенційно небезпечних цехів буде один безпечний комплекс. І його потужностей вистачатиме, аби не завозити до Калуша хлор від інших виробників.
Екологічний бік такого проекту взагалі не потребує коментарів. До речі, ми вже маємо позитивні висновки від санепідемслужби, Міністерства екології, управлінь з охорони праці та енергозбереження.
— Сьогодні лише в одному цеху каустичної соди працює 150 людей, а у майбутньому усе нове виробництво потребуватиме не більше 150 пар робочих рук. Це плюс чи мінус?
— Не можна рухатися вперед і водночас підтримувати старі технології, керуючись виключно мотивацією зайнятості. Так, нове виробництво буде технологічним і воно мало залежатиме від людини. Але людина може втомитися, втратити концентрацію, відволіктися. Це все загрожує екологічною катастрофою. Технологічне обладнання від німецької фірми UHDE передбачає, що весь процес автоматизовано: є багатоступінчаста система захисту і блокування аж до повної зупинки у випадку форс-мажорних обставин. Обсяги хлору у комунікаціях мізерні. Тому це нічим не загрожує. Нині діючу установку ХіКС просто так зупинити неможливо.
Скорочення працівників на „Карпатнафтохімі” не відбулося. Йде нормальний процес — пенсіонери йдуть на заслужену пенсію, а нових людей ми на роботу не приймаємо. Тому соціальної напруги не буде.
Сьогодні весь світ переходить на мембранні технології. Нещодавно відбувся міжнародний семінар асоціації „Русхлор”, яка об’єднує світових виробників хлору. На ньому доктор Пельконін (фірма UHDE) повідомив, що вже є черга за заводами мембранного електролізу. Їх не вистачає. Нині у світі на заводах мембранного електролізу виготовляється понад 29% світового хлору. 45% заводів такого типу комплектує саме провідний постачальник — UHDE. Тільки за останні три роки ця німецька компанія ввела в експлуатацію 28 таких виробництв у різних країнах світу (Норвегія, Бельгія, Китай, Саудівська Аравія, Аргентина, США тощо). На стадії виконання ще 21 проект, у тому числі — у США (два), Німеччині, Чехії, Польщі, Португалії. Серед них — і Калуш (Україна). Тож це світова технологія, і я гадаю, кращих рекомендацій, ніж географія будів-ництва установок мембранного електролізу, не потрібно. Це означає повну екологічну безпеку і сучасну технологічну досконалість.
До речі, одна така установка є у Росії, а в Україні наша буде першою.
Усі ці питання, у тому числі технологічні й екологічні аспекти, докладно вивчалися і на рівні українського уряду, і на рівні Секретаріату Президента перед його приїздом до Калуша на відкриття проекту будівництва нового ХіКС восени минулого року. На усіх рівнях проект дістав схвалення і повну підтримку.
Нині на ТОВ „Карпатнафтохім” є 17 танків для зберігання хлору: 12 — великі (ємністю 150 тонн кожен) та 5 менших (на 50 тонн). Крім того, на залізничних коліях є 12 цистерн, ємністю 50 тонн кожна. Тут одномоментно зберігають до 2,5 тис. тонн хлору. Цієї кількості достатньо для безперебійної роботи протягом 4-5 діб. Тобто хлор постійно циркулює і його довозять. У випадку витоку хлору всього з однієї залізничної цистерни — забруднення території пошириться у радіусі 40 км і сягне Івано-Франківська.
У Румунії вже майже 10 років працюють дві установки виробництва хлору і каустичної соди мембранним методом. І вони себе повністю виправдали. Гарантія на устаткування від фірми UHDE — 15 років. Зупинений у 2006 році ХіКС пропрацював 35 років при гарантії 10 років.
Потужність нової установки хлору і каустичної соди — 182 тис. тонн хлору і 200 тис. тонн соди каустичної. Увесь хлор безпосередньо перероблятимуть на ТОВ „Карпатнафтохім”, а каустичну соду продаватимуть. Вона використовується у металургійній, хімічній, нафтопереробній та текстильній (для вибілювання тканин) промисловості.
Ватикан: коли час зупинився