Верховний суд не підтримав позов Фонду держмайна проти ТзОВ „Карпатнафтохім”

Остаточну крапку у ній поставив Верховний Суд України, який 14 червня 2007 року прийняв ухвалу не на користь позивачів.
Нагадаємо, що „Оріана” при підтримці ФДМУ домагалася, щоб у судовому порядку було визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ „Карпатнафтохім” від 18.11.2004 року про збільшення статутного фонду цього підприємства за рахунок додаткового вкладу ЗАТ „ЛУКОР” та державна реєстрація змін до статуту „Карпатнафтохіму”, а також зобов’язано новостворене товариство повернути „ЛУКОРу” майно, передане до його статутного капіталу за актом приймання-передачі майна від 28 лютого 2005 року. Справа слухалася в Івано-Франківському господарському суді, потім — у Львівському апеляційному господарському суді, який своєю постановою від 15.11. 2006 року відмовив у задоволенні позову ВАТ „Оріана” і ФДМУ.
Вищий господарський суд України, засідання якого відбулося 17.04.2007 року, постанову суду нижчої інстанції залишив без змін. Однак позивачі звернулися з касаційною скаргою до Верховного Суду України, у якій просили скасувати постанову Вищого господарського суду України у зв’язку з виявленням буцімто неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія Верховного Суду України прийняла ухвалу про відмову у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 17.04.2007 року. Ця ухвала суду є остаточною і оскарженню не підлягає. І це стало закономірним підсумком цілої низки судових справ, які на хвилі так званої „реприватизації” були порушені проти багатьох підприємств України, у тому числі — і „Карпатнафтохіму”.
Можливо, тепер ті політичні ділки, які сумнівалися у правомірності створення ТОВ „Карпатнафтохім” та поширювали у ЗМІ різні нісенітниці про непорядність російських інвесторів, нарешті заспокояться і більше не заважатимуть підприємству нормально працювати та реалізовувати нові інвестпроекти, зокрема, зі спорудження дуже важливого в екологічному плані виробництва каустичної соди та хлору і заводу з виробництва суспензійного полівінілхлориду. Адже вони добре знають, що доцільність заснування ТОВ “Карпатнафтохім” була обумовлена тим, що неодноразові звернення керівництва ЗАТ “ЛУКОР” до Фонду держмайна України з приводу надання ним дозволу на проведення додаткової емісії акцій товариства не задовольнялися. А без залучення іноземних інвестицій підприємство не могло розвиватися та конкурувати на ринку нафтохімічної продукції з компаніями, які володіють потужними і сучасними виробництвами. Іншими словами, воно було приречене на закриття.