У Калуші збудують новий завод

Депутати міської ради дали дозвіл на будівництво виробництва ПВХ
Переглядів: 646

На попередній сесії Калуської міської ради депутати дали дозвіл на будівництво нового сучасного виробництва хлору і каустичної соди. Щоправда, із застереженням, що розпочати будівництво інвестор зможе тільки після узгодження розміру відрахувань на соціально-економічний розвиток міста. Наразі над цим питанням  ще належить попрацювати спільній робочій групі у складі представників влади та ТОВ „Карпатнафтохім”.

Проте остаточна неузгодженість щодо цього інвестиційного проекту не завадила сесії міської ради розглянути і затвердити наступний, який ТОВ „Карпатнафтохім” планує реалізувати у Калуші до 2009 року. Йдеться про будівництво нової установки виробництва полівінілхлориду (ПВХ) суспензійним методом.
Депутатам цей проект представив заступник генерального директора товариства з технічних питань і розвитку Георгій Кунєв.
У принципі, дискусії навколо доцільності будівництва установки ПВХ не було, оскільки цей проект є вигідним і для інвестора, і для міста. І його реалізація, за словами Георгія Кунєва, органічно пов’язана з будівництвом виробництва хлору і каустичної соди. Так, хлор, який після реалізації першого інвестиційного проекту отримуватимуть сучасним мембранним методом (потужність нової  установки 181,8 тис. тонн хлору на рік. — Авт.), фактично у повному обсязі надходитиме на вже діюче виробництво вінілхлориду. Це отруйний і токсичний газ, який у Калуші не перобляють, а продають як сировину. Після будівництва нової установки ПВХ, за словами Георгія Кунєва, вдасться вирішити два найголовніші і для ТОВ „Карпатнафтохім”, і для громади міста загалом стратегічні завдання. По-перше, це екологічні переваги: токсичний вінілхлорид більше не потрібно буде вантажити і транспортувати залізничними цистернами (до чого це може привести, проілюструвала екологічна трагедія на Львівщині. — Авт.). Георгій Кунєв поінформував, що нині залізницею з Калуша транспортують (у Румунію, Угорщину, Македонію, Словенію, Одеську область) 600 цистерн зі зрідженим вінілхлоридом. По-друге, на потужностях ТОВ „Карпатнафтохім” вироблятимуть не сировину, а готовий, рентабельний і дуже потрібний  в Україні кінцевий продукт: полімер ПВХ, який вже можна цілком безпечно транспортувати. До того ж, полівінілхлорид є одним з найпоширеніших у світі полімерів, який використовують для виробництва різноманітних виробів: віконних та дверних профілів, панелей, труб, лінолеуму, шпалер, плівок, упаковки для харчових продуктів тощо. Тобто власний, синтезований у Калуші і високоякісний полівінілхлорид має дати поштовх подальшому економічному розвитку міста: на промисловому майданчику поруч можуть утворюватися й успішно працювати невеликі підприємства, які виготовлятимуть готову товарну продукцію з ПВХ. Нове виробництво дозволить створити 160 нових робочих місць, а у перспективі на малих підприємствах зможуть працевлаштуватися значно більше калушан.
До 1998 року у Калуші експлуатувався цех з виробництва ПВХ емульсійним методом. Його закрили і демонтують саме через вади технології: при тому, що потужність старої установки ПВХ була вп’ятеро меншою (60 тис. тонн на рік), ніж проекту ПВХ суспензійним методом, викиди отруйних речовин були набагато вищими. (До прикладу: отруйного вінілхлориду в атмосферу викидалося 285 тис. тонн щороку, а на сучасному заводі буде максимум 2,1 тонни. — Авт.).
Нині, повідомив Георгій Кунєв, 90% світового ПВХ виробляється саме суспензійним методом. А основні світові потужності зосереджені в Азії, Північній Америці та Західній Європі. Тож метод є цілком безпечним. Країни СНД загалом нині мають потужності ПВХ на рівні 724 тис. тонн на рік (для порівняння: у країнах Північної Америки виробляється 8 652 тис. тонн ПВХ щороку, а у країнах Західної Європи — 6 440. — Авт.). Проектна потужність виробництва ПВХ, яке будуватимуть у Калуші, становить 300 тис. тонн на рік. Тобто ми матимемо близько 30% усіх потужностей ПВХ країн СНД. Зважаючи, що справа ця економічно перспективна й екологічно безпечна, а у Калуші наявні усі вихідні умови і сировина, не скористатися шансом залучити інвестиції під ПВХ було б як мінімум нерозумно.
За словами Георгія Кунєва, на ТОВ „Карпатнафтохім” відбувся тендер, на якому свої пропозиції представили четверо з п’яти провідних світових фірм, які мають ліцензії виробництва ПВХ суспензійним методом. Перемогла німецька компанія „Vinnolit”.
Задекларований обсяг інвестицій для будівництва установки ПВХ та закупівлі та встановлення обладнання становить більше мільярда —1 087 млн. гривень.
Презентуючи інвестиційний проект, Георгій Кунєв не зачіпав болісне для міської ради питання відрахувань від розміру інвестицій на розвиток інфраструктури міста. Проте це питання хвилювало багатьох депутатів. Так само, як і питання сплати податків ТОВ „Карпатнафтохім”. За словами Георгія Кунєва, відходити від давальницької схеми (ТОВ „Карпатнафтохім” отримує кошти і сировину від управляючої компанії і віддає всю готову продукцію. — Авт.) потрібно, і це буде зроблено.
Депутат Михайло Романів (фракція „Наша Україна”) зазначив, що для внесення остаточної ясності варто прискорити створення комісії, яка має виробити компроміс, на який готові будуть пристати і депутати, й інвестор. Депутат Василь Гордій (УНП) висловився ще чіткіше: „Озвучте свій відсоток: це буде 1% чи зовсім не буде, аби ми орієнтувалися”. Доповідач робити будь-які заяви щодо відрахувань, з яких згоди поки що не досягнуто, повноважень не мав.
Переважною більшістю голосів сесія міської ради дала дозвіл на проектно-пошукові роботи та на будівництво виробництва ПВХ. Щоправда, із традиційним вже застереженням, що рішення стає чинним при виконанні умов Положення „Про залучення коштів замовників (інвесторів) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури”, додавши, що відсоток погоджується з міською радою. Отже, це може бути не загальні нині 5%.
До речі, міський голова Ігор Насалик відразу після голосування зробив сенсаційну заяву: „Я також відкликаю свій підпис під угодою” (підписаною ним та гендиректором ТОВ „Карпатнафтохім” Сергієм Чмихаловим, який до того вже призупинив її дію до узгодження відсотка відрахувань. — Авт.). Міський голова додав, що відтак домовлятися з інвестором й узгоджувати спірні питання мають самі депутати міської ради.


Позиція ТОВ „Карпатнафтохім” залишається незмінною — місто має піти на поступки. Депутат міської ради і керівник прес-служби товариства Анатолій Гетьманчук після сесії у своєму коментарі повідомив:

— Я працюю на заводі майже 20 років. Тому маю право говорити як людина, що добре знає усі плюси і мінуси цього підприємства не з чуток. Скажу відверто: ситуація, яка склалася сьогодні — не з простих. Річ у тім, що через низький рівень зарплат люди середнього покоління, молодь ідуть з підприємства. Тому важливо знайти вихід, виправити стан справ і домогтися того, аби „хімія” повернула собі попередній престиж як місце роботи. Аби продавці на ринках почали відчувати, коли нафтохімікам дали зарплату
Спроби нашого профкому добитися серйозного зростання рівня зарплат натикаються на наступну відповідь управляючої компанії: „Зарплата зросте тоді, коли реалізуємо у вас нові проекти і завод працюватиме високорентабельно.”
Звичайно, можна у цьому сумніватися, але відомо, що у тому ж Будьонівську зарплата на схожому підприємстві вища у 2-3 рази. І пояснення таке: „Ставролєн” — сучасне і високорентабельне підприємство, де нещодавно ввели в експлуатацію нове виробництво поліпропілену, а у вас нові технології — лише у проектах. Тож нові виробництва потрібні нині нафтохімікам, як ковток води у спеку.
Переконаний, що більшості депутатів нині важко повірити у те, що такий потужний інвестор, як „ЛУКОЙЛ”, не може виділити якихось 5% від суми інвестицій на розвиток міста. Не може, бо не розуміє потреби, адже в інших регіонах і країнах абсолютно інше ставлення до його інвестицій. Сама логіка сплати інвестиційного відсотка, дух, а не буква цього Положення, полягає у тому, що, скажімо, на вже існуючій у місті інфраструктурі будується щось нове, і тому інвестор має платити за „підключення” та використання мереж. У даному випадку ТОВ „Карпатнафтохім” має свою окрему інфраструктуру, її утримує і розвиває. Місто абсолютно нічого сюди не вкладає. Тож будівництво нових виробництв неодмінно потягне зростання навантаження на нашу інфраструктуру і ми у неї вкладатимемо кошти. Тому інвестор фактично матиме подвійне фінансове навантаження. Більше того: інші підприємства які починають роботу на нашому промисловому майданчику, платять інвестиційні відрахування місту, хоча знову ж таки, за логікою їхньої сплати, мали б платити бодай частину нам.
Більше того, скажу: якби було краще з фінансуванням цих проектів, коли кожна гривня на обліку, то не було б цих заяв Чмихалова, не відтягувався б початок робіт з будівництва заводу хлору і каустичної соди, дозвіл на який сесія дала тільки з певними умовами.
Тому я хочу звернутися до громади та її обранців: врахуйте прохання керівництва і профкому підприємства і дозвольте спільній робочій групі диференційовано підійти до інвестиційних відсотків, зваживши на місце, де знаходитимуться нові підприємства, важливість проекту для міста, як передумову поштовху для подальшого розвитку малого та середнього бізнесу.
На завершення скажу: керівництво ТОВ „Карпатнафтохім” не зверталося до Кабінету Міністрів України, який і прийняв Постанову про відрахування від 0 до 20% вартості інвестпроекту на розвиток інфраструктури міст. Але коли порозуміння не буде, таке звернення буде. Тому згода має бути досягнута, а розмір відрахувань має стати невід’ємною частиною Угоди про співпрацю міста і нафтохіміків.


P.S. Одне слово,  робочій групі буде над чим попрацювати. Інвестор будівництва нових виробництв, напевне, платитиме не 5%, а менше. Добре було б, якби диференціація не була чимось фрагментарним, лише для одного випадку. У цій ситуації депутатам, аби не було закидів в упередженому ставленні до різних інвесторів, варто підійти до проблеми комплексно і виробити правила гри, систему диференціації, яка б надалі могла працювати не лише щодо ТОВ „Карпатнафтохім”, але і стала загальноприйнятою для усіх інвесторів.