Ідея будівництва у Калуші заводу з переробки сміття — не нова. Так, за словами міського голови Ігоря Насалика, перших інвесторів для реалізації такого проекту він запросив особисто. Потім з’явилися інші претенденти. Кращий з-поміж запропонованих проектів (всього їх було 5. — Авт.) обирала комісія під головуванням депутата міської ради Михайла Довбенчука (фракція БЮТ). Комісія вирішила, що Калушу найкраще підходить пропозиція російських інвесторів. За словами Михайла Довбенчука, нині багато міст України б’ються за такі проекти, а цей нам вигідний, оскільки не потребує жодного співфінансування з боку міста. До того ж технологія переробки сміття, яку використовуватимуть у Калуші, прийнята у Російській Федерації, та наразі не має аналогів у світі.
Представник інвестора та керівник проекту Сергій Поліщук намагалися розвіяти усі сумніви депутатів. Так, вартість заводу становить $16 млн. Половина з цієї суми — кошти інвестора (їх вкладатимуть у будівництво), інша половина — кредитні ресурси для закупівлі обладнання. Завод можна буде запускати через рік після початку будівництва і за рік тут зможуть переробляти 32 тис. тонн сміття. Нині у Калуші накопичується 25 тис. тонн сміття на рік, тож ресурс у 7 тис. тонн — для утилізації вже існуючого сміття. Щодо ТзОВ „СПК-Калуш”, то це товариство зареєстроване недавно, виключно під реалізацію проекту з будівництва сміттєпереробного комплексу (саме так розшифровується абревіатура у назві підприємства. — Авт.).
Попри оптимізм і впевненість в успіху цього проекту, які міський голова та представники інвестора намагалися навіяти депутатам, останні до кінця сумнівалися у доцільності такого рішення. Під час двох голосувань підтримки більшості депутатського корпусу воно не отримало. Так, голова фракції „Наша Україна” Василь Питлик зауважив, що у Калуші досі немає чіткого аналізу кількості і якості сміття. Тож є вірогідність, що у майбутньому завод трансформується у міжрегіональний проект. Контраргумент прихильників будівництва — ситуація на полігоні твердих побутових відходів катастрофічна, тож починати потрібно. А технологічні моменти (зокрема, пов’язані з сортуванням сміття) можна вирішувати паралельно.
Врешті-решт, питання поставили на поіменне голосування: дев’ять депутатів утрималися, один проголосував проти, решта — за. Цього виявилося достатньо. Тож інвестор отримав дозвіл на вибір земельної ділянки під будівництво заводу. Ця земельна ділянка розташована у межах полігону твердих побутових відходів і матиме орієнтовну площу 0,3 га.
Можна підсумувати: у Калуші почав втілюватися проект-мрія, покликаний раз і назавжди вирішити питання утилізації сміття. Проте мають рацію і депутати-скептики, які не погодилися і запропонованим інвестором: йдеться про стратегічно важливий для міста об’єкт та про його вплив на довкілля. Адже технологія по суті є новою: перший такий завод у Росії тільки перебуває на стадії будівництва. Тож оцінювати досконалість технології можна тільки у теорії, яка поки що не базується на практичному досвіді.
Ватикан: коли час зупинився