Недавно одержавши від ФДМУ лист, у якому головний приватизатор країни В. Семенюк сповістила прем’єр-міністра В. Януковича про небажання російської компанії попри взяті у 2000 році інвестиційні зобов’язання наповнювати реальними грішми статутний капітал у розмірі 662 млн. грн. спільного підприємства в Калуші та погашувати заборгованість перед німецьким «Bayerische Hypo- und Vereinsbank» у розмірі 170,3 млн. євро (на 1 вересня ц. р.), уряд неабияк розізлився. Адже добре знає, що розрекламований російський інвестор до того ж ще й всякими способами уникає оподаткування.
Днями Кабінет Міністрів на своєму засіданні після розгляду звіту голови ФДМУ В. Семенюк, у якому та ствердила, що єдиним виходом з кризи є судовий позов уряду до «Лукойла» з вимогою або виконати умови формування статутного фонду СП, або визнати договір недійсним, доручив профільним міністерствам і відомствам — ФДМУ, Мін’юсту, Мінпромполітики, Мінекономіки та Мінфіну підготувати за два тижні погоджені пропозиції для подання позову на російську компанію «Лукойл-Нафтохім», щоб у такий спосіб зобов’язати її внести до статутного капіталу підприємства належні гроші і погасити кредиторську заборгованість перед німцями.
ФДМУ почав суперечку з «Лукойлом» ще в 2005 році, коли на базі «Лукора» якраз напередодні президентських виборів в Україні 2004 року була «клонована» нова компанія — «Карпатнафтохім», до якої з «Лукора» перейшли виробничі потужності «Оріани», частка «Лукойла» в СП після того збільшилася до 76,04%, а «Лукор», таким чином, перетворився на фірму-«пустушку». ФДМУ не погоджувався з формуванням статутного капіталу ЗАТ «Лукор», до якого Україна внесла цілісний майновий комплекс «Оріани», а «дочка» «Лукойла» передала тільки 107 акцій, вартість яких українська Генпрокуратура пізніше оцінила в 3 млн. доларів за необхідного розміру внеску російської сторони в 111 млн. Більше двох років ФДМУ через суди намагався змусити інвестора замість порожніх акцій внести 662 млн. грн., але досі з цієї суми перераховано лише 100 млн. А німецький кредит досі лежить не торкнутим.
Власне, ця демонстраційна нахабність «інвестора», який замість конкретних грошей не перестає піаритися обіцянками типу «інвестиційний потенціал у ТОВ «Карпатнафтохім» становить майже 1 млрд. доларів», чим у вересні в Калуші тішив прем’єр-міністра України В. Януковича віце-президент НК «Лукойл», гендиректор ЗАТ «Лукойл-Нафтохім» О. Смирнов, змусила навіть соціалістку В. Семенюк, до цього проросійськи налаштовану згідно з генеральною лінією СПУ, вдатися до непопулярних в інвестиційному плані кроків — заперечити право власності російських «друзів» на хімічні потужності в Калуші, що були під дахом ВАТ «Оріана».
«Якщо ми виграємо справу, це дасть змогу повернути найбільший нафтохімічний комплекс у держвласність», — сказав російському виданню «Независимая газета» співробітник ФДМУ. Нагадаємо, ФДМУ вже заявляв, що російський концерн за допомогою маніпуляцій повністю перевів під свій контроль майно «Оріани» і з цього приводу звертався до Генпрокуратури. Однак улітку цього року Верховний суд України визнав, що статутний капітал ЗАТ «Карпатнафтохім» був сформований… законно.
Скандал між ФДМУ і «Лукойлом» може вийти за рамки відносин Києва з окремим російським інвестором і завершитися серйозними змінами в нафтохімічній галузі України загалом. Можливо, недавня раптова зміна керівництва «Укртатнафти» теж вкладається в рамки цих змін. Відомий експерт українського Центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова В. Саприкін каже, що українське законодавство передбачає повернення в держвласність підприємств, інвестори яких не виконали своїх зобов’язань, але справа «Україна проти «Лукойла» все ж може на довгі роки загрузнути в судовому процесі. Якесь інформаційне джерело російської «Незавісімой разєти» в українському уряді зауважило, що найбільш ймовірним сценарієм розвитку подій стане поступка з боку «Лукойла», яка може повернути Україні частковий контроль над перспективним промисловим об’єктом. А директор Міжнародного інституту приватизації, власності та інвестицій О. Рябченко нагадує, що раніше уряд виступав на боці «Лукойла», а тепер, коли вже сформовано єдину позицію державних структур, домогтися успіху буде легше.
У цю схему вписується й цьоготижневе письмове звернення Президента В. Ющенка до прем’єр-міністра В. Януковича і Генпрокурора О. Медведька вжити заходів для захисту інтересів держави з приводу сплати до Держбюджету податків і зборів окремими підприємствами з іноземними інвестиціями і їхніми дочірніми компаніями. Мова йде про обов’язкові платежі, що здійснюються зокрема під час ввезення на митну територію України сирої нафти. Ющенко у своєму листі зазначив, що Держбюджет України втрачає через те, що такі дочірні підприємства на підставі судових рішень не платять податків і зборів з операцій із продажу товарів на митній території України. І попри це вони ще й видають податкові накладні з ПДВ, на підставі чого їх контрагенти мають можливість зменшувати податкові зобов’язання на суми ПДВ, які у бюджет не надходять. Іншими словами, на одній паперовій операції іноземні «інвестори» нашу державу «нагрівають» кілька разів. Звичайно, хотілося б сподіватися, що в Україні нарешті бодай почали осмислювати те, що натворено за кільканадцять років бездумної корумпованої приватизації. Якщо в цьому плані на прикладі калуської «Оріани» вже прозріває навіть уряд Януковича, то закрадається підозра, що в Україні починають формуватися паростки майбутньої здорової економічної політики.
Насамкінець зауважимо, що прагнення України змусити економічних агентів відповідати за невиконання інвестиційних зобов’язань для Росії не новина. Відома справа «Юкоса» попри своє політичне забарвлення розпочалася власне з розслідування факту виконання інвестиційного конкурсу, що відбувся 1994 року в Мурманську, а в підсумку олігарх екс-глава «Юкоса» М. Ходорковський сів за грати на 8 років.
На світлині: В. Ющенко під час візиту на “Оріану” у 2006 році.
Ватикан: коли час зупинився