За словами заступника міського голови з питань будівництва Василя Петріва, сьогодні у комунальній та побутовій сферах міста помітна тенденція до скорочення споживання енергоносіїв і комунальних послуг, хоча загальний рівень — значний. Це зумовлено погіршенням стану основних засобів комунальних підприємств та установ бюджетної сфери. Річ у тім, що значна частина інженерних мереж і комунікацій перебуває у незадовільному стані, а ремонти через недостатнє фінансування виконуються несвоєчасно. Фактично — тільки ліквідовуються пориви у мережі.
Програма енергоефективності затверджена на 4 роки і передбачає кардинальні зміни у житлово-комунальній сфері міста та залучення альтернативних джерел енергопостачання. Так, до 2012 року міська влада планує спорудити у місті три ГЕС та одну вітрову електростанцію. За словами Василя Петріва, такі плани — не утопія, але все “впирається” у кошти. Одну ГЕС планують спорудити на річці Лімниці у районі водозабору. Гідроелектростанція потужністю 720 кВт/год. дасть можливість виробити 3,5 млн. кВт годин електроенергії на рік і повністю забезпечити потреби в електроенергії Добровлянського водозабору. При цьому вартість 1 кВт електроенергії, за приблизними підрахунками, буде вчетверо нижчою від тієї, яку реалізує ВАТ “Прикарпаттяобленерго”.
Будівництво каскаду з двох інших гідроелектростанцій планується на обвідному каналі. Їхня потужність порівняно невелика — по 80 кВт кожна. Проте виробленої електроенергії буде достатньо для того, щоб забезпечити роботу насосної другого підйому, або ж для того, щоб освітити мікрорайон.
— Разом із будівництвом міні-ГЕС буде також споруджена гребля, — твердить Василь Петрів. — Ці заходи дадуть можливість не тільки економити на електроенергії, але і регулювати стік води в основному руслі річки Сівки і захистити місто від повені. Варто зауважити, що будівництво ГЕС не вплине на екологію міста.
Окрім водних, програма також передбачає будівництво вітрової електростанції потужністю 1000 кВт/год. на відвалі Домбровського кар’єру. Вигідність розташування обумовлене близькістю до електромереж міста та об’єктів комунального господарства.
Без сумніву, заплановані Програмою заходи можуть дати добрий економічний ефект, проте потребують і чималого вкладення коштів. Так, за попередніми підрахунками, для будівництва Лімницької ГЕС потрібно більше 3 млн. гривень. Менші гідроелектростанції обійдуться місту приблизно у півтора мільйона гривень, а вітрова електростанція коштуватиме майже 5 млн. гривень.
Василь Петрів твердить: оскільки Програма енергоефективності впроваджуватиметься не тільки у Калуші, але і загалом в Україні на окреме завдання уряду (впровадження енергозберігаючих заходів спрямоване на зменшення споживання російського газу, який для України обходиться занадто дорого. — Авт.), то місто сподівається на співфінансування Державного бюджету. Причому, Держбюджет має забезпечити левову частку коштів (100 зі 120 млн. гривень. — Авт.). Торік на заходи з енергозбереження місто уже освоїло майже 3 млн. гривень. Але фінансова ситуація в Україні і Калуші зокрема не вселяє великого оптимізму — навіть у кращі часи сподіватися на 100 млн. гривень для одного тільки Калуша було б занадто сміливо. Між тим, Василь Петрів зауважує, що крім бюджетного фінансування, місто може використовувати позики, кредитні та інвестиційні ресурси.
Калуш шукає альтернативу
Щодо альтернативних тепло ресурсів, то калуська “комуналка” могла би працювати, до прикладу, на вугіллі. Проте, по-перше, це потребує реконструкції котелень, а по-друге, додатково забруднюватиме навколишнє середовище, що для Калуша з його навантаженням на екологію є вкрай небажаним варіантом. До слова, на вугілля чи мазут після реконструкції має перейти Калуська ТЕЦ.
— У нас у котельнях — старі котли, у яких ККД становить 50-60%, — каже Василь Петрів. — ККД нових котлів — у межах 92%. У місті — 6 нових котелень і дві — у стадії реконструкції. Усі нові котельні обладнані автоматичною системою, яка вмикається чи вимикається залежно від температури зовнішнього середовища.
На двох котельнях, які розташовані на вулицях Малицької і Рубчака, та на КНС-3 на вул. Євшана влада планує встановити когенераційні установки. Вартість кожної із них — більше 3 млн. гривень. Планується, що когенераційні установки вироблятимуть електроенергію за рахунок тепла від котелень і забезпечуватимуть електропостачанням каналізаційну насосну станцію чи мікрорайони, у яких розташовані котельні.
Загалом установленню та оновленню котелень міська влада приділила велику увагу. Причина проста — бажання економити та забезпечити місто гарантованим теплом. Так, опалювання 40% міста від котелень коштує втричі менше, ніж трохи більша площа, яка опалюється від Калуської ТЕЦ. Річ у тім, що ТЕЦ постачає тепло трубами великого діаметру, технічний стан яких бажає кращого. Тож відбувається втрата тепла у мережі. Крім того, зменшилася кількість споживачів у зв’язку зі встановленням індивідуального опалення. Вихід — встановлення котелень і зменшення втрат тепла, у тому числі — і через відключення від магістральних трубопроводів. Зараз влада у пошуках оптимального варіанту. Так, можна збудувати дві великі котельні або ж невеличкі модульні, наприклад, — у школах та дитячих садках. Другий варіант дасть можливість маневру у періоди, коли опалювальний сезон ще не розпочався, а у навчальних закладах вже досить холодно. Котельні також можна встановлювати на теплопунктах. Однак кожен із цих варіантів має бути підкріплений фінансуванням. Для того, щоб відмовитися від послуг ТЕЦ і повністю забезпечити місто теплом від котелень, потрібно близько 60 млн. гривень — половина від передбаченого Програмою фінансування.
Калуш має свій газ
Але його ще потрібно добути. Нещодавно на сесії міської ради депутати, за ініціативи міського голови, передбачили 1,5 млн. гривень у Програмі енергоефективності на розробку газової свердловини.
— Я на 75% впевнений в успіху цієї справи, — запевнив депутатів Ігор Насалик. — Є велика імовірність того, що ми зможемо добувати у Калуші газ. Місто має укласти угоду із конторою глибокого буріння на розподіл продукції. Скажімо, ми віддаватимемо 5% продукції цій структурі, а вона, володіючи відповідною ліцензією, здійснюватиме роботи. Одна свердловина “працюватиме” 12-14 років.
У Калуші справді є розвідані газові свердловини, які розташовані у районі вулиць Малицької та Драгоманова. У часи СРСР вони вважалися неефективними, оскільки не містили промислових обсягів газу. Нині ідея з добуванням газу є цікавою, але її втілення — непросте.
— Газові свердловини розроблені, але потрібно ще виконати комплекс проектних робіт і погоджень, знати всі дебети свердловин та економічне обгрунтування, — каже Василь Петрів. — Звичайно, є ризик, але у разі успіху навіть однієї свердловини нам буде достатньо, щоб забезпечити газом усі об’єкти комунального господарства міста.
Загалом під Калушем розташовано газове родовище, яке було відкрите ще у минулому столітті. За деякими підрахунками, його потенціал не використаний навіть на половину. Тож ідея про власний газ має право на життя. Але вимагає ризику: цілком імовірно, що 1,5 млн. бюджетних коштів буде витрачено марно.
— Надра, у тому числі — і газ, є власністю держави, тому, звичайно, місто платитиме за голубе паливо, але це будуть ціни, що не йдуть у жодне порівняння із нинішніми, — твердить заступник міського голови з будівництва. — Зовсім іншою буде і якість газу. Наприклад, ця зима була теплішою, ніж попередня, проте котли індивідуального опалення використали газу більше у порівнянні із минулим роком: тепер для створення 1ГКал треба спалити більше газу, ніж минулого року. Очевидно, “Укртрансгаз” розбавляє газ. Такий висновок можна зробити також із кольору вогника на конфорці кухонної плити.
Питання якості газу піднімалося також на попередній сесії міської ради. Міська влада готує звернення до управління із захисту прав споживачів.
Щоб пробурити свердловину, потрібно 5-6 млн. грн.
Начальник нафтогазорозвідувальної експедиції ДП “Західукргеологія” Петро Лукаш повідомив “Вікнам”: говорити зараз про забезпечення міста певними обсягами власного газу ще зарано. Для цього потріб-но провести пошукові роботи та розрахунки.
— Геологічний розріз у нас такий, що у ньому передбачаються поклади газу. У Калуші колись видобували газ, але зараз усі свердловини ліквідовані. Проте навколо міста — у напрямку до “хімії” — подекуди ще ведеться видобуток газу або свердловина законсервована, — каже Петро Лукач.
Процедура видобутку газу передбачає виготовлення ліцензії у Міністерстві охорони навколишнього середовища на ту земельну ділянку, яку планується розробляти. Для виготовлення ліцензії необхідно подати пакет документів. Причому, за словами Петра Лукача, для державних структур виготовлення ліцензії обходиться значно дешевше, ніж для приватних. Якщо ж замовником виступатиме місто, очевидно, спеціально для цього має бути створено комунальне підприємство, яке стане безпосереднім замовником і ліцензії, й інших робіт. Однак, скільки коштуватиме такий дозвіл від держави для місцевого самоврядування, невідомо. Після того, як необхідна ліцензія буде виготовлена, потрібно буде розробити проектно-кошторисну документацію.
У Калуші право проводити пошуково-розвідувальні роботи та буріння свердловини має Калуська нафтогазорозвідувальна експедиція. Однак інформацією про уже розроблені та потенціальні свердловини володіє державна структура “Львівгазвидобування”.
Очевидно, що передбачених у бюджеті 1,5 млн. гривень на розробку свердловини (включно із виготовленням ліцензії. — Авт.) занадто мало. За словами Петра Лукача, тільки для того, щоб пробурити свердловину на глибину 1000 метрів, потрібно 5-6 млн. гривень. Тому для реалізації ідеї, імовірно, окрім бюджетних, потрібно буде ще залучати приватні кошти.
Ватикан: коли час зупинився