Минулого року на міській премії “Тріумф” були відзначені калушани, які доклали багато зусиль для розвитку Калуша. Нагоро Різноманітні визнання від відомих і не дуже громадських чи навіть приватних компаній знаходять своїх номінантів щороку. Нагороджують за досягнення в економічній, соціальній, політичній, комунальній сферах. Рейтинги відрізняються один від одного, але мають і спільну рису: більшість нагород вимагають оплати. Суми коливаються у різних діапазонах, але чим помпезніше відзначення та сама нагорода, тим, зрозуміло, за неї більше доведеться заплатити. Фактично, нині потрібно звикнутися з думкою про те, що суспільне визнання коштує грошей. Але не завжди того варте.
“Вікнам” вдалося знайти небагато інформації про те, скільки “коштують” престижні нагороди. Одне з інтернет-видань повідомляє, що рейтинг “Золота Фортуна”, який існує в Україні з 1993 року, вшановує владоможців, чиновників різноманітних міністерств та відомств, представників нафтової та газової промисловості, енергетиків, банкірів і бізнесменів.
При цьому скрізь декларується, що отримати нагороду може кожен, хто досягнув успіху у будь-якій сфері суспільної діяльності. Схема визначення лауреатів проста: пропонують найбільш платоспроможним підприємствам за заздалегідь визначеними розцінками отримати рейтингівські нагороди. Найдорожчі — золотий орден “Зірка суспільної величі”, золота зірка “Слава на вірність Вітчизні”, кришталевий слон та кришталевий ріг достатку. Трохи дешевші нагороди — ордени “За розбудову України” імені Михайла Грушевського та “За трудові досягнення” чотирьох ступенів. Для того, щоб отримати таку нагороду, як “Кришталевий слон”, потрібно заплатити приблизно 10 тисяч доларів. Стільки ж коштують і кришталевий ріг достатку та кришталевий меч. А щоб стати володарем зроблених із золота орденів, номінант повинен викласти зі своєї кишені від 8-ми до 10-ти тисяч доларів.
КП — у фаворі
Минулого тижня на сесії міської ради директору КП “Міський інформаційний центр” Тетяні Кригануці вручили нагороду — медаль “Лідер галузі” і офіційний Національний сертифікат міжнародного зразка, який підтверджує, що в результаті ранжування понад 300000 підприємств України за даними Державної статистики КП “МІЦ” отримало статус “Лідер галузі-2011”.
Це — не перша нагорода підприємства. На основі офіційних даних, які подаються до Державних органів статистики, МІЦ кілька разів посідав перші місця у своєму виді економічної діяльності: став “Підприємством року-2010” і “Лідером галузі-2011”, (відповідно до Міжнародного економічного рейтингу “Ліга кращих”), “Підприємством року-2011” і “Комунальним підприємством року-2011” (відповідно до Національного бізнес-рейтингу та за даними Національної Експертної Комісії Рейтингу “Український Бізнес Олімп”). Критеріями оцінювання є обсяг реалізованої продукції, чистий прибуток, продуктивність праці та рівень заробітної плати.
— Ми щороку посідаємо перші місця у своєму виді діяльності, — повідомила у коментарі “Вікнам” Тетяна Кригануца. — Але, крім того, зберігаємо всі листи про перемогу у різноманітних рейтингах. Це — визнання того, що підприємство працює продуктивно і — з прибутком. Перемога у рейтингу дає право впродовж року використовувати символіку у промоції КП. Також МІЦ занесено до Каталогу Торгово-промислової палати.
Повідомлення про перемогу надійшло не тільки МІЦ. Аналогічний лист отримали деякі інші комунальні підприємства, зокрема — ДС “Калуське міське телебачення”. Національна експертна комісія рейтингу “Українська бізнес олімпіада” повідомила телевізії, що, “згідно комплексної оцінки господарської діяльності Вашого підприємства, КП “Державна студія “Калуське міське телебачення” визнано переможцем серед підприємств у напрямку “Діяльність у сфері радіомовлення та телебачення”. Це дозволяє підприємству та керівнику отримати відзнаки — сертифікат — для підприємства та орден “Бездоганна ділова репутація” — для керівника”.
За участь у святковій церемонії вручення потрібно було заплатити майже 18,4 тис. гривень. За виготовлення комплекту нагород — 3,8 тис. гривень. Якщо участь у церемонії неможлива, організатори обіцяють доставити нагороди за адресою.
— КМТ не брало участі у жодному з таких нагороджень, оскільки завжди просять оплатити кошти: від 3-х до 30-ти тисяч гривень за отримання нагороди. І стає зрозумілим, що присвоєння таких відзнак — це цілий бізнес. При цьому нівелюється сам процес нагородження. Практично майже жодна із компаній, які нагороджують, не подають критеріїв чи експертів, які приймають такі рішення. Моя принципова позиція: приймати нагороду, яка призначена за чіткими критеріями або відомими експертами, — наполягає директор КМТ Віталій Крохта. — Кошти комунального підприємства — це кошти не приватні, а громадські. Як депутат міської ради, я категорично проти використання громадських коштів не за призначенням. Оплата нагород — це використання чистого прибутку, який повинен направлятися або на дивіденди, або на розвиток підприємства, або на заохочення працівників.
Між тим, перемогу у КП “МІЦ” відзначили невеличкою премією. А, крім того, замовили і виготовлення нагороди. На думку Тетяни Кригануци, це стимулюватиме працівників підприємства у їхній роботі. Нагорода вартістю приблизно 2 тис. гривень має відзначати роботу всіх “міцівців”, а не лише директора. Це, фактично, перша за кілька років відзнака, яку КП “МІЦ” дозволило собі виготовити. Можливо, тому, що підприємство працює стабільно прибутково і цьогоріч збільшило свій дохід більше, ніж на 100 тис. гривень.
Проте, МІЦ — не єдине комунальне підприємство Калуша, відзначене нагородами. Торік КП “Екосервіс” здобуло 6 місце у рейтингу з профілюючим КВЕД “Прибирання сміття, боротьба із забрудненням та подібні види діяльності”. Це — за офіційними даними Державного комітету статистики України та відповідно до EUROPEAN STANDART RATING (Європейський стандарт рейтингування). Директору КП “Екосервіс” Дмитру Кобилецькому було вручено Орден “Почесний хрест”, а підприємству — статус-нагороду “Зірка бізнесу України-2011” з відповідним Сертифікатом Лідера економіки України.
Також наприкінці 2011 року Києві відбувся Великий Новорічний Лицарський бал, на якому директора КП “Калушавтодор” Миколу Барченка нагородили орденом “Лицар Вітчизни”. Нагородження відбулося за підсумками рейтингових досліджень 2011 року і висновками експертної ради Міжнародної іміджевої програми “Лідери ХХІ століття”. До речі, шабля, якою Миколу Барченка посвячували у лицарі, залишилася у нього. Зброя — зразка 1920 року, при чому — із викарбуваним його іменем на лезі. А диплом та почесний знак — оздоблені золотом. Усе разом — участь плюс нагороди і проживання коштувало 4,2 тис. гривень. Проте, підприємство отримувало відзнаки й у попередні роки, виготовлення кожної з яких коштувало у межах 2 тис. гривень.
Перший заступник міського голови Ігор Матвійчук вважає: це — виправдано. Адже навіть за урядові дипломи переможців у конкурсі на місто із кращим благоустроєм доводиться платити по 36 гривень.
Загалом, кошти, спрямовані на виготовлення нагороди, могли б бути потрачені, наприклад, на преміювання працівників. Але, якщо йдеться про велике підприємство, то це — нереально. Ігор Матвійчук вважає: це — не порівнювані речі, і, крім того, преміями заохочують під час святкування професійних свят.
Між тим, далеко не всі комунальні підприємства міста є прибутковими і можуть із чистою совістю дозволити собі участь у нагородах. Приклад — КП “Водотеплосервіс” і ЖЕО. За словами заступника, і “дорожне” КП, і підприємство зі збору і вивезення сміття могли б не бути збитковими, якби місто повною мірою розраховувалося з ним за надані послуги.
У будь-якому випадку, виготовлення нагород відбувається за кошти комунальних підприємств, які, зрештою, є бюджетними. Відзнака, насамперед, тішить самолюбство керівника — у випадку присутності на урочистостях та виготовлення особистих нагород. Колектив при цьому віддзеркалює досягнення та вдовольняється усвідомленням визнання їхньої роботи.
Нагороди як тягар
Український письменник Анатолій Дімаров, нагороджений 17 травня Президентом Віктором Януковичем орденом Ярослава Мудрого IV ступеня, відмовився прийняти нагороду, “оскільки письменник повинен перебувати в опозиції до будь-якої влади... і сприймати урядову нагороду як спробу його підкупити. Тим більше не можу прийняти цю нагороду з рук людей, які штовхають мою Україну у прірву”, — пояснив Анатолій Дімаров. Такі ж кроки зробили уже багато громадських та політичних діячів, не бажаючи отримувати нагороди з рук влади та за досягнення, яких, насправді, у державі немає. За словами міського голови Ігоря Насалика, він, свого часу, також відмовився від державних нагород з рук президентів України Леоніда Кучми та Віктора Ющенка.
Відтак, визнання на рівні держави і, водночас, недержавними інституціями мали б сенс, якби нагороди не мали бізнесового відтінку. А от отримати відзнаку — нехай цілком заслужену — за малозрозумілими критеріями та від невідомих експертів — задоволення сумнівне, і не безкоштовне.
Ігор Матвійчук, перший заступник міського голови:
— Громадянське суспільство передбачає визнання не тільки державними інститутами влади, але і громадськими організаціями. Вони — впливають на владу і цілком об’єктивно можуть оцінити діяльність тих чи інших підприємств, виходячи із багатьох критеріїв. При цьому, критерії — не вигадані, а базуються на офіційних статистичних даних. — Такі визнання різняться від матеріальних нагород на рівні міста і є сильним стимулом для працівників, у даному випадку — КП. Звісно, за виготовлення нагород можна не платити — тоді просто пришлють дипломи. Звичайно, це не применшує досягнення, але не має такого ефекту. Варто один раз побачити захоплення колективу, який відчув, що їхня праця належним чином оцінена, причому — на рівні держави і з-посеред багатьох, схожих за профілем підприємств. Робота у комунальників — важка, проте, її може оцінити кожен. “Комуналка” має стільки проблем, як, мабуть, жодна інша галузь, і працівники підприємств на собі сповна відчувають ці недоліки. Жодна нагорода не матиме стільки віддачі, як публічне визнання досягнення. Адже з багатьох стимулів тільки один — економічного характеру. І добре слово може зіграти навіть більшу роль, ніж фінансове заохочення.