Оцінки запасів сланцевого газу у світі. Інфографіка з сайту http://www.wz.lviv.ua Сланцевий газ називають альтернативним природним газом, який міститься в специфічних гірських породах (сланцях) на доволі значній глибині, грубо кажучи, подібно до того, як повітря в губці. Лиш ця «губка» глибоко під землею й дуже тверда. Як таких, родовищ немає. Технологія його видобутку базується на горизонтальному бурінні, що дозволяє отримувати енергоносій зі значної площі. Але, на переконання опонентів, таке вторгнення в нетрі матінки-землі загрожує серйозними екологічними ризиками та негативним впливом на навколишнє середовище.
Флагманом видобутку такого газу за новітніми технологіями є США. Однак і Європа серйозно зайнялася питанням видобутку альтернативних вуглеворднів. У листопаді минулого року Європарламент проголосував за дозвіл країнам Євросоюзу проводити розвідку та видобуток сланцевого газу. Українська влада вхопилася за цю тему як за рятівну соломинку після численних невдалих спроб «вибити» у Росії знижки на природний газ. Припускаємо, що ця влада, точніше, люди, які її уособлюють, занюхала в сланцевому метані, який сам по собі не пахне, запах грубих грошей. Отже, ще навесні 2012 року відбулися тендери про відбір інвесторів для геологічного вивчення та розробки трьох сухопутних ділянок. Переможцем по Олеській площі (Івано-Франківська й Львівська області) стала американська компанія Chevron. І от якраз ця Олеська площа засягає північно-східну частину Івано-Франківської області. Зовсім не факт, що покладів на нашій території вистачає для промислової розробки, але, як мовиться в одному старому анекдоті, «вчені досліджують»…
Авторитетне «Дзеркало тижня» щодо перспектив розробки сланевого газу в Україні зазначає: «Проекти масштабні. Так, очікувані витрати тільки на розвідувальні роботи щодо Олеської площі становитимуть 1,3 млрд. грн. і ще мінімум 25 млрд. грн. — на стадії промислової розробки. Юзівська потребуватиме на геологічне вивчення ще більших ресурсів — 1,6 млрд. грн. і 30 млрд. грн. — на експлуатаційне буріння. До речі, компанія Shell, що перемогла в тендері, запропонувала Україні бонус за право брати участь у тендері — близько 400 млн. дол. США.
За умовами тендера, Олеська і Юзівська площі вже до кінця десятиліття мають забезпечувати видобуток 12,5—13 млрд. кубометрів газу. Фактично це вже на першому етапі забезпечить заміщення половини російського імпортного газу… При цьому ресурсів вистачить мінімум на півстоліття. З урахуванням інших проектів (особливо з енергозбереження) є реальна можливість за п’ять-сім років забезпечити такий приріст видобутку газу, який закриє внутрішні потреби країни». Погодьтеся, виглядає як неабиякий внесок в справу енергетичної незалежності України.
Іноземні інвестори з певною обережністю, сказати б навіть делікатністю зондують умови на територіях можливих розробок. От, ще до різдвяних вакацій у грудні група представників компанії Chevron, свого роду передовий загін, відвідали кілька районних центрів Івано-Франківщини, де мали ознайомчі бесіди з керівниками районів. Вони цікавилися соціальними та економічними проблемами регіону, давши зрозуміти, що готові певним чином сприяти в розвитку соціальної інфраструктури. Водночас представники енергетичного гіганта стверджують, що наразі, до кінця 2014 року, триватиме геологічне вивчення Олеської ділянки й про перспективу промислової розробки в, скажімо, Тисменицькому районі говорити зарано. Місцеві посадовці зі свого боку запевнювали, що поглиблення співпраці можливе лише за умови повної відкритості та за визначального слова громадськості.
Український уряд заходився було стаханівськими темпами впроваджувати проекти. Відповідним структурам по вертикалі було поставлено завдання уже в січні цього року забезпечити ратифікацію проектів відповідними обласними радами. Донецька облрада, як повідомляють ЗМІ, першою включила «зелене світло» (хто б то сумнівався), на Львівшині наміри «Шеврона» зустріли неабиякий спротив.
Варто припустити, що проект видобутку альтернативного газу має численних недоброзичливців і серед українських бізнес-магнатів. Важко навіть уявити, на яких сумах може розходитись, і ті олігархи, які зручно вмостилися на російській газовій трубі навряд чи хочуть зміни умов та перерозподілу мільярдних потоків. Подібне, між іншим, зауважують у Франції, де бонзи від атомної енергетики лобіюють заборону розробки сланцевого газу.
* * *
12 грудня 2012 р. у Києві відбувся Національний круглий стіл «Міфи та реалії видобування сланцевого газу в контексті сучасних екологічних проблем в Україні», на якому була прийнята Відозва. За цим документом основними екологічними загрозами та недоліками розвідки і видобування сланцевого газу є:
1. Значне порушення поверхні, втрата природних ландшафтів, вилучення великих земельних площ з ризиком незворотної втрати родючих ґрунтів.
2.Вилучення значних об’ємів води (від 5 до 20 тис. м3 на одну свердловину), якої в Україні нині не вистачає навіть для питних потреб. На Олеській площі планованого видобутку зараз знаходяться основні водозабори для комунального водопостачання всіх міст північної частини Львівської області, в тому числі й міста Львова. Є загроза втрати стратегічних запасів підземних вод Харківської та Донецької областей у межах Юзівської площі, а також можливого забруднення річки Сіверський Донець.
3. Застосування технології гідророзриву з використанням хімічних речовин, небезпечних для довкілля, може призвести до забруднення водоносних горизонтів і втрати підземних питних джерел. Очевидними є технологічні проблеми зберігання і очищення сотень тисяч тонн забруднених вод за відсутностіпідприємств, що можуть знешкоджувати такі відходи. В Україні не розроблено екологічні нормативи для частини хімічних речовин, які застосовують у процесі буріння, випробування та експлуатації свердловин, та приховується інформація про те, які саме хімічні речовини будуть використані.
4. Існує велика ймовірність виникнення деформацій поверхні, підвищення сейсмострушуваності (так звані техногенні землетруси). Як свідчать дослідження українських геологів, геологічне середовище планованих для видобування площ має значну кількість розломів, воно техногенно порушене вугільними шахтами та нафтогазовими свердловинами. Тому застосування гідророзриву в таких умовах може призвести до неконтрольованого поширення технологічних рідин та газів у геологічному середовищі.
5. Межі Олеської та Юзівської площ накладаються на об’єкти природно-заповідного фонду, де виявлено рідкісні види флори і фауни, занесені не лише до Червоної книги України, а й Європейських списків. Цінні рекреаційні території мають потужний оздоровчий потенціал, тут є також родовища цілющих мінеральних вод.
Слід наголосити, що на територіях, запланованих для розробки сланцевого газу, густота населених пунктів є надзвичайно високою. На Юзівській площі проживає майже 2,9 млн осіб, безпосередньо на газодобувних територіях – понад 714 тис. осіб. Населеність Олеської площі перевищує 2,3 млн осіб, безпосередньо у зоні видобування проживають близько 750 тис. осіб.[…]
За останні місяці відбулися події, які демонструють силові підходи урядових структур щодо інформування громадян України про плановане видобування та залучення громадськості до прийняття екологічно важливих рішень. У серпні 2012 року Міністр екології та природних ресурсів України незаконно ліквідував Громадську раду всеукраїнських природоохоронних організацій, яка висловила своє негативне ставлення до видобування сланцевого газу в Україні. Дуже швидко за наказом Міністра була створена інша «конструктивна до Міністерства» Громадська рада, яка слухняно вирішила підтримати дії Уряду та Мінприроди щодо збільшення видобутку нетрадиційного газу та укладання угод про розподіл продукції.
Видається, що перелічені у відозві загрози дещо перебільшені та загострені. Незайве буде взяти до уваги те, про що учасники національного круглого столу багатозначно промовчали. По-перше, спротив конкурентів, котрі, як ми вже обмовилися, добре чуються на трубі з російським газом, та «рука Москви», чи, якщо хочете «Газпрому». По-друге, при вираженій клептоманії теперішньої влади не надто випадає сподіватися, що зі збільшенням обсягів газу власного видобутку країна відчує оте читане й співане «покращення». Спеціально під угоди про розподіл видобутку НАК «Нафтогаз України» створила товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Юзівська» та «Надра Олеська», у кожній з яких «Нафтогаз» має 90% статутного капіталу, а 10% належить комерційній фірмі, яку вперто пов’язують з Сім’єю. «Десятина», кажуть злі язики, може легко трансформуватися в контрольний пакет…
